Індура
Індура (біл. вёска Індура) — село в складі Гродненського району Гродненської області, Білорусь на річці Індурці. Село є центром Індурської сільської ради, розташоване в західній частині області. За переписом 1995 року населення становить 1288 особу. Знаходиться в 25 км від обласного центру — Гродно, на автошляху Гродно-Велика Берестовиця. До Третього поділу Речі Посполитої Індура була містечком Гродненського воєводства.
| село Індура | ||||||
 | ||||||
  | ||||||
| Основні дані | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| 53°27′44″ пн. ш. 23°52′56″ сх. д. | ||||||
| Країна |
 Білорусь | |||||
| Область | Гродненська область | |||||
| Район | Гродненський район | |||||
| Рада | Індурська сільська рада | |||||
| Перша згадка | XVI ст. | |||||
| Населення | 1288 осіб (1995) | |||||
| Транслітерація назви | Indura | |||||
| Поштовий індекс | 231712 | |||||
| Телефонний код | +375-+375-15(2) | |||||
| Висота | 142 м[1] м.н.р.м. | |||||
| Відстань | ||||||
| Найближча залізнична станція | Гродно (21 км) | |||||
| До обласного центру | ||||||
| - фізична | 21 км | |||||
| Місцева влада | ||||||
| Адреса |
222445 Гродзенская вобласьць, Гродзенскі раён, Індурскі сельсавет Вёска Індура | |||||
  Індура | ||||||
 Індура Індура (Гродненська область) | ||||||
 | ||||||
 Індура у Вікісховищі | ||||||
Історія
Перша згадка про це село датується 1413 роком, як маєток земського маршалка Яна Давойновича, який у 1522 році побудував тут костел Святої Троїці, після чого, у 1525 році маєток отримав статус містечка. Згідно з адміністративно-територіальною реформою (1565-1566) Індура увійшла до складу Гродненського повіту, Троцького воєводства. У другій половині XVI–XVII містом володіли такі шляхтичі: Кішки, Радзивілли, Воловичі, Паци, Ісайковські, Млечки; у XVIII-му: Салогуби, Огинські, Мосальські. У XVIII столітті містечко було важливим центром літваків та було одним із місць зустрічі Ради Чотирьох Земель. За часів Великої Північної війни біля містечка шведський генерал Меєрфельд отримав перемогу над російсько-саксонськими військами. У 1770-1780 роки тут жив відомий цадик Хайкель (Хаїм) Індурській, до якого з'їжджалися хасиди з усього Великого Князівства Литовського[2].
Після Третього поділу Речі Посполитої у 1795 містечко потрапило під владу Російської імперії де стала центром Індурської волості, Гродненського повіту, Гродненської губернії. З цього часу населеним пунктом володіли Бжостовські та Козловські. За даними на 1830 рік у містечку проживало 559 осіб, з них шляхти — 3, духовного стану — 1, міщан-євреїв — 496, міщан-християн та селян — 55, жебраків — 4[3]. Станом на 1833 рік тут працювало 8 магазинів[4]. У 1878 році населення значно зростає — 2426, з яких 2200 — євреї[5]. За даними перепису населення 1897 року в містечку знаходилося — 314 дворів, де живе 2681 особи, костел, церква, синагога, пошта, 2 винокурні, 16 майстерень, 4 єврейських молитовних будинків, парафіяльна школа, фельдшерський пункт, пивоварня, вапняний завод, 8 трактирів та ярмарок по неділях.
Згідно з Ризьким миром 1921 року містечко опинилося у складі Другої Речі Посполитої (Гродненський повіт, Білостоцьке воєводство). 4 грудня грудня та 6 грудня 1932 у селі пройшли демонстрації селянства (близько 300 чоловік) проти податкової політики уряду.
З 1939 року Індура знаходиться в Білоруській РСР та 1 травня 1940 року отримала статус селища міського типу. У часи Німецько-радянської війни селище перебувало під окупацією, яка завершилася 21 липня 1944 року. 29 грудня 1949 статус смт змінився знову на село. За даними 1971 року в селі жило 1549 особи.
Станом на 1995 рік у селі знаходиться 562 двори, де проживає 1288 особа[6]. Сьогодні у селищі працюють середня та музична школи, дитячий садочок, лікарня, дім культури, бібліотека та пошта. На південний-захід від містечка знаходиться древнє городище XI–XIII століть. Крім того, у селі працюють: костел Найсвятішої Троїці (1815), Синагога (XVIII–XIX століття), православна церква Святого Олександра Невського (1881) а також кладовища: єврейське та католицьке. В серпні-вересні 2003 року єврейською громадою було відновлене єврейське кладовище.[7]
Примітки
- GeoNames — 2005.
- Соркіна I. Містечки Біларусі наприкінці XVIII — першої половини ХІХ ст = Мястэчкі Беларусі ў канцы XVIII — першай палове ХІХ ст.. — Вільня : ЕГУ, 2010. — С. 202. — ISBN ХІХ ст.(біл.)
- Соркіна I. Містечки Біларусі наприкінці XVIII — першої половини XIX ст = Мястэчкі Беларусі ў канцы XVIII — першай палове XIX ст.. — Вільня : ЕГУ, 2010. — С. 412. — ISBN ХІХ ст.(біл.)
- Соркіна I. Містечки Біларусі наприкінці XVIII — першої половини XIX ст = Мястэчкі Беларусі ў канцы XVIII — першай палове XIX ст.. — Вільня : ЕГУ, 2010. — С. 130. — ISBN ХІХ ст.(біл.)
- Географічний словник Королівства Польського = Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa, 1882. — Т. III: Haag — Kępy. — С. 278.(пол.)
- Енциклопедія історії Білорусі. У 6 томах = Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. / Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Мінськ : БелЭн, 1996. — Т. Т. 3: Гімназіі — Кадэнцыя. — С. 486. — ISBN 985-11-0041-2.(біл.)
- Звіт з реконструкції кладовища в Індурі, 2003 рік Архівовано 8 жовтня 2012 у Wayback Machine.(англ.)
Посилання
Література
- Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т / Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Мінськ : БелЭн, 1996. — Т. Т. 3: Гімназіі — Кадэнцыя. — 527 с. — ISBN 985-11-0041-2. (біл.)
- Соркіна I. Мястэчкі Беларусі ў канцы XVIII — першай палове XIX ст. — Вільня : ЕГУ, 2010. — 488 с.(біл.)
- Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa, 1882. — Т. III: Haag — Kępy. (пол.)