Іона (Капустін)

Іона Капустін (в миру Іпполит Леонтійович Капустін; 11 січня 1790, Тобольськ, нині Тюменська область — 13 листопада 1867, Далматовський Успенський монастир, нині Курганська область) — єпископ Російської православної церкви, ректор Катеринославської семінарії.

Іона Капустін
Єпископ Єкатеринбурзький
вікарій Пермської єпархії
19 травня 1846 — 21 листопада 1859
Попередник: Мелхиседек Золотинський
Наступник: Іриней Боголюбов
 
Альма-матер: Московська духовна академія і Пермська духовна семінарія
Діяльність: священник
Ім'я при народженні: Іпполіт Капустін
Народження: 11 (22) січня 1790(1790-01-22)
Тобольськ, Тобольська губернія, Російська імперія
Смерть: 13 (25) листопада 1867(1867-11-25) (77 років)
с. Далматове, Шадрінський повіт, Пермська губернія, Російська імперія
Похований: Далматово
Батько: Леонтій Капустін
Чернецтво: 15 червня 1826
Єп. хіротонія: 19 травня 1846

Нагороди:

Орден Святої Анни 1 ступеня, Орден Святого Володимира 3 ступеня, Орден Святої Анни 2 ступеня з імператорською короною

Біографія

Іполит Капустін народився 11 січня 1790 року в Тобольську, в сім'ї диякона Тобольської Богоявленської церкви Леонтія Васильовича[1] Капустіна (1767-?), який в 1790 році став священиком Далматовської Миколаївської церкви, а в 1793 році — настоятелем церкви Преображення Господнього в селі Батурин, Шадринського повіту, Пермської губернії (нині Курганська область)[2], на місце старого батька Василя Тимофєєвича Капустіна (1732-1808), який був будівельником цього храму.

З червня 1800 року навчався в Пермській духовній семінарії. Ще будучи семінаристом, він вже став з 23 січня 1809 року викладати в інформаторичному класі семінарії; з 2 вересня 1809 року — вчитель нижчого класу латинської граматики Пермської семінарії; з 1811 — вчитель середнього граматичного і нижчого арифметичного класів; з 1813 — учитель синтаксичного і середнього арифметичного класів, з 1815 — учитель піїтичного і вищого арифметичного класів і, одночасно сеньйор семінарії.

З 29 жовтня 1818 року — інспектор новоутвореного Пермського духовного училища.

З 23 серпня 1820 року навчався в Московській духовній академії, яку закінчив 30 червня 1824 року зі ступенем магістра богослів'я.

З 11 квітня 1825 року — інспектор Пермської духовної семінарії і професор церковної історії.

Був пострижений в чернецтво 15 червня 1826 року, наречений ім'ям Іона; 20 червня висвячений у ієродиякона, а 22 червня — у ієромонаха; 21 вересня 1826 року затверджений у ступені магістра.

У січні 1827 року був призначений присутнім в Пермській духовній консисторії.

Першу нагороду по духовній службі — набедренник — отримав 21 квітня 1829 року, а 22 червня того ж року був визначений ректором Пермської духовної семінарії і професором богословських наук; 30 червня зведений в сан архімандрита «без доручення монастиря».

Був на його прохання 15 березня 1830 року переміщений ректором Тобольської семінарії і 30 липня того ж року призначений настоятелем Межигірського монастиря Іоанна Предтечі Тобольської єпархії. Призначений членом Тобольської духовної консисторії. З 11 серпня 1832 року — настоятель Градо-Тобольського Знам'янського монастиря.

З 16 листопада 1835 року — настоятель Григор'єво-Бізюкового монастиря в Херсонській єпархії. 16 березня 1836 року призначений ректором Катеринославської семінарії.

У 1843 і 1844 роках був на священнослужінні в Санкт-Петербурзі і був членом Академічного комітету.

Його служба була відзначена орденом Св. Анни 2-го ступеня з імператорською короною і орденом Св. Володимира 3-го ступеня.

19 травня 1846 хіротонізований на єпископа Єкатеринбурзького, вікарія Пермської єпархії.

У роки управління його вікаріатством виникла ідея відкриття в Єкатеринбурзі духовної семінарії, але єпископ Іона відхилив прохання духовенства, пояснивши своє рішення тим, що семінарії існують тільки в єпархіальних центрах, а тому з його боку подібне прохання буде виглядати «честолюбною і властолюбною витівкою»[3].

Єпископ Іона був простий, невибагливий до себе. Але при всій простоті він у всьому вимагав строгого порядку. У 1849 році нагороджений орденом Св. Анни 1-го ступеня.

21 листопада 1859 звільнений на спокій через хворобу в Далматовський Успенський монастир.

Останні роки життя преосвященний провів в тяжких хворобах, які прикували його до ліжка на кілька років.

До 100-річчя безперервного служіння священницького роду Капустіних в 1865 році Батуринському Спасо-Преображенському храму (в якому був настоятелем брат Іони о. Іоанн) Іона подарував дзвін вагою 250 пудів. Сини брата, Платон і Андрій, навчалися в семінаріях (Тобольській і Катеринославській), де ректором був архімандрит Іона.

Єпископ Іона помер 13 листопада 1867 року. Похований в Далматовому, за правим криласом Успенського собору Далматовського монастиря[4].

Родина
  • Батько — Капустін Леонтій Васильович (18 червня 1761–1827), з 1806 року протоієрей[5]
  • Мати — Капустіна (Лєвосторонцева) Ірина Іванівна, донька Тобольського міщанина Івана Петровича Лєтосторонцева; в похилому віці жила в Екатеринбурзькому Новотихвінському жіночому монастирі.
  • Брат — Капустін Іван Леонтійович (25 вересня 1793 — 22 березня 1865), священик
  • Брат — Капустін Стефан Леонтійович (1797 — не раніше 1826), священик
  • Сестра — Капустіна Марія Леонтіївна (1794/1795 — не раніше 1800)
  • Сестра — Капустіна Ганна Леонтіївна (1800-1867, м. Єкатеринбург)
  • Сестра — Капустіна Параскева Леонтіївна (1806-?)


Примітки
  1. До 1917 року іменування по батькові — вічем вважалося особливим привілеєм, таке право незнатним людям дарувалося особисто царем за особливі заслуги (імениті люди)
  2. -buduschim.html Валентина Целоусова: Між минулим і майбутнім - Курганська обласна суспільно-політична газета «НОВИЙ СВІТ». Архів оригіналу за 12 листопада 2013. Процитовано 28 грудня 2018.
  3. Єкатеринбурзьке вікаріатство // Православна енциклопедія
  4. Дотик до сибірських святинь
  5. Іона (Капустін Іполит Леонтійович), єпископ

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.