Іркутська духовна семінарія

Іркутська духовна семінарія
Іркутська духовна семінарія
Дата заснування	5 квітня 1780
Конфесія	православ'я
Церква	Відомство православного сповідання Російської імперії
Юридична адреса	Іркутськ, вул. Польських повстанців

Іркутська духовна семінарія — середній навчальний заклад Іркутської єпархії Відомства православного сповідання Російської імперії для підготовки церковно- і священнослужителів. Перший навчальний заклад у Східному Сибіру.

Історія

У 1779 указом Святійшого Синоду та імператриці Катерини II було ухвалене рішення про відкриття семінарії в Іркутську.

5 квітня 1780 семінарію відкрив єпископ Іркутський Михаїл Миткевич. Семінарія готувала священників і місіонерів для Східного Сибіру. Серед предметів у семінарії вивчали східні мови — китайську, маньчжурську, монгольську, а також мови й діалекти сибірських і північних народностей.

Випускники семінарії допомагали тубільцям створювати свої абетки. Укладали розмовники. Проводили широку видавничу діяльність, нерідко друкуючи книги мовами і діалектами сибірських народів.

У 1790 для семінарії збудували спеціальне приміщення неподалік архієрейського будинку на березі Ангари. В цьому ж будинку розмістилося і повітове духовне училище. Ректорами духовної семінарії переважно були настоятелі Іркутського Вознесенського монастиря.

У 1846 для семінарії збудували нову двоповерхову будівлю на Успенській площі. З 1866 при семінарії почала діяти недільна школа.

У 1912 при Іркутській духовній семінарії відкрилося церковно-історичне товариство, метою якого було здійснювати пошуки, обстеження і зберігання пам'яток церковної старовини та історії в Іркутській губернії.

У 1916 вирішувалося питання про заснування в Іркутську вищого духовного навчального закладу, Іркутської духовної академії[1].

Семінарія була закрита в 1919.

Ректори

Аполлос (Алексеєвський) (1811—1813)
Антоній (Добротін) (22 серпня 1819—1822)
Микола (Соколов) (квітень 1822—1826)
Никодим (Лебедєв) (29 квітня 1833—1840)
Варлаам (Денисов) (30 вересня 1840 — 15 жовтня 1843)
Петро (Єкатериновський) (16 жовтня 1855—1857)
Сергій (Мармарисов) (1866)
Іаков (Домський) (3 вересня 1866 — 23 травня 1867; 12 березня 1868 — 1 вересня 1868)
Модест (Стрельбицький) (11 грудня 1868—1877)
Григорій (Полєтаєв) (27 квітня 1877—1888)
Агафангел (Преображенський) (28 лютого 1888—1889)
Никодим (Преображенський) (14 серпня 1889—1893)
Євсевій (Нікольський) (18 жовтня 1893—1897)
Діонісій (Сосновський) (1896—1898)
Аліпій (Попов) (1898—1901)
Нікон (Бессонов) (1901—1906)
Євгеній (Зернов) (1906—1913)
Зосіма (Сидоровський) (1913—1914)
Софроній (Ареф'єв) (12 серпня 1914—1916)

Відомі випускники

Інокентій Веніамінов — святитель, митрополит Московський і Коломенський
Герасим Добросєрдов — святитель, єпископ Астраханський і Єнотаєвський
Єфрем Кузнецов — священномученик, єпископ Селенгінський[2]
Парфеній Брянських — священномученик, єпископ Ананьївський[3]
Софроній Старков, єпископ Арзамаський
Опанас Щапов — історик-демократ[4]
Михайло Загоскін — письменник [5]
Олексій Бобровніков — православний місіонер-монголознавець[6]
Венедикт Дубов — основоположник вищої професійної освіти в Хакасії[7]

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Народное образование в Иркутске. Духовная семинария

[2] Священномученик Ефрем, епископ Селенгинский

[3] Григорие-Бизюков монастырь Херсоно-Одесской епархии в 1918—1921 гг.: святые насельники и преподаватели

[4] Духовенство и книга

[5] Земля Томская

[6] Восточно-Сибирская Правда

[7] Венедикт Григорьевич Дубов, на сайте ХГУ. Архів оригіналу за 9 травня 2013. Процитовано 13 січня 2013.