Ісаєвич Дмитро Григорович
Дмитро́ Григо́рович Ісає́вич (нар. 8 (21) листопада 1889, Велицьк — 17 січня 1973, Стрий) — український громадський та політичний діяч, журналіст.
| Дмитро Ісаєвич | |
 Дмитро Ісаєвич | |
| Народження: |
8 (21) листопада 1889 Велицьк, нині село Ковельського району Волинської області, Україна |
|---|---|
| Смерть: |
17 січня 1973 (83 роки) Стрий, Львівська область |
| Країна: |
 Російська імперія УНР Чехословаччина Польща СРСР |
| Освіта: | Санкт-Петербурзький політехнічний інститут |
| Партія: | Українська партія соціалістів-революціонерів |
| Діти: | Ярослав |
Біографія
Народився в селі Велицьк (тоді Волинська губернія, Російська імперія) в родині священика.
Навчався в духовному училищі в Кременці та Волинській духовній семінарії (Житомир). Закінчив економічний факультет Петербурзький політехнічний інститут. Під час Лютневої революції 1917 — організатор українських мітингів і маніфестацій у Петрограді.
Один із лідерів Української партії соціалістів-революціонерів, входив до ЦК УПСР, ЦК Селянської спілки. Член Української Центральної Ради і Малої ради, співробітник газети «Народна воля». В листопаді 1917 обраний депутатом Всеросійських Установчих зборів. 22 квітня 1918 призначений членом української делегації на переговорах з РСФРР. Від січня 1919 — економічний радник української делегації на Паризькій мирній конференції 1919—1920. У червні 1919 брав участь у роботі Міжнародного кооперативного конгресу в Парижі (Франція), де виступив із доповіддю «Українська кооперація», був учасником переговорів про вступ Української кооперативної спілки до Міжнародного кооперативного альянсу.
На еміграції мешкав у Чехословаччині, деякий час працював в Українському соціологічному інституті в Празі. Член закордонного представництва УПСР, очолював групу Селянської спілки, делегат від УПСР на конгресі Соціалістичного трудового інтернаціоналу. 1930 повернувся на Волинь, працював журналістом у Луцьку. Згодом, не бажаючи співробітничати з польською владою, оселився в рідному селі, займався господарством. 17.01.1973 помер у місті Стрию.
Його син Ярослав Ісаєвич — український історик, громадський діяч, академік НАН України, президент Міжнародної асоціації україністів, директор Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України.
Джерела та література
- Верстюк В. Ф., Осташко Т. С. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. — К., 1998.
- В. Л. Головченко. Ісаєвич Дмитро Григорович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Дорошенко Д. Історія України, 1917—1923 рр. — Ужгород, 1932. — Т. 1.
- Козоріз В. Соратник Михайла Грушевського. Сторінки біографії Дмитра Ісаєвича / «Гілея (науковий вісник)»: Збірник наукових праць.- К., 2007. Випуск 9.
- Осташко Т. С. Ісаєвич Дмитро Григорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 536. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- Українська Центральна Рада: Збірник документів і матеріалів. — К., 1996—1997. — Т. 1—2.
- Шаповал Ю. І. Ісаєвич Дмитро Григорович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4. — С. 526—527.