Ісламська консультативна рада Ірану

Члени першого парламенту, 1906—1908

До Ісламської революції Консультативна рада була двопалатною та складалася з верхньої палати (Сенат) та нижньої (Меджліс).

Національна консультативна рада була створена Конституцією Ірану 1906 року і вперше скликана 6 листопада 1906 (13 мехра 1285 за іранським календарем)[1], згодом отримавши владу під час правління шаха Мохаммеда Реза Пехлеві. Примітними законами, прийнятими парламентом за правління династії Пехлеві, є «Білль про націоналізацію нафти» (15 березня 1951) та «Закон про захист родини» (1967), який дав жінкам багато основних прав, таких як опіка над дітьми в випадку розлучення.

Жінки не мали права голосувати чи бути обраним до парламенту до 1963 року. 6 жовтня 1963 відкрилася двадцять перша Національна консультативна рада, в яку увійшли жінки. Надання права голосу та права бути обраною в парламент було частиною реформ шаха, які називають «Біла революція».

Останнє засідання дореволюційного парламенту відбулося 7 лютого 1979 (18 Бахману 1357 за іранським календарем).

Після Ісламської революції 1979 року, Сенат був розпущений і замінений Радою вартових, таким чином, Іранська законодавча рада залишилась двопалатною. Після зміни в конституції в 1989 «Національна консультативна рада» була перейменована в «Ісламську консультативну раду».

Парламент Ірану мав шість голів після Іранської революції. Акбар Хашемі Рафсанджані був першим головою з 1980 по 1989 рік. Далі були Мехді Каррубі (1989—1992), Алі Акбар Натег-Нурі (1992—2000), Мехді Каррубі (2000—2004), Голам-Алі Хаддад-Адель (2004—2008) та Алі Ларіджані з 2008 року.

За історію свого існування парламент перетворився з «кімнати обговорень для знаті» в «клуб ставлеників шаха» в епоху Пехлеві, та в орган з широким представництвом «середнього класу» після Ісламської революції[2][3].

В даний час парламент складається з 290 членів, чотирнадцять з яких представляють немусульманські релігійних меншини, які обираються народом на чотирирічний термін. Близько 8 % парламенту складають жінки, в той час як середній світовий показник становить 13 %[7]. Парламент може усувати членів кабінету міністрів по вотуму недовіри голосів і застосовувати імпічмент щодо президента за порушення дисципліни в офісі. Хоча виконавча влада пропонує більшість законопроектів, окремі депутати парламенту також можуть пропонувати законопроекти. Депутати можуть пропонувати поправки до законопроектів, які обговорюються. Парламент розробляє законодавство, ратифікує міжнародні договори та затверджує державний бюджет. Всі кандидати в депутати та вся законотворчість має бути схвалена Радою вартових. Кандидати повинні присягати в письмовій формі конституції Ірану.