Ієронім Януш Санґушко

Ієронім Януш Санґушко, князь гербу Погоня (*4 березня 1743, Кольбушова — †4 вересня[1] 18 грудня 1812, Славута) — пан на Славуті, Білогородці, Корниці, Антонінах, Линцях, Шепетівці і Поляховій на Волині, граф Тарнівський в Галичині, староста черкаський і казимирський, мечник великий литовський з 1775 року, воєвода волинський з 11 грудня 1775 року.

Ієронім Януш Санґушко
Народився 4 березня 1743(1743-03-04)
Кольбушова
Помер 18 грудня 1812(1812-12-18) (69 років)
Славута
Країна  Річ Посполита
Членство Торговицька конфедерація
Посада Волинські воєводи, Консул Конфедерації, посол Сейму Речі Посполитоїd, учасник виборів короля Польщіd, мечник великий литовський і черкаський старостаd
Військове звання Воєвода Волинський
Рід Санґушки
Батько Павло Карл Санґушко
Мати Барбара Санґушкова
Брати, сестри Юзеф Паулін Санґушко і Януш Модест Санґушко
У шлюбі з Урсула Сесилія Потоцька
Анна Теофіла Сапега
Анна Прушинська
Діти Євстахій Еразм
Нагороди
Герб

Коротка біографія

Син Павла Карла Санґушка і Барбари Санґушкової.

Генерал військ коронних. Генерал піхоти Російської імператорської армії. Член Постійної Ради, противник Конституції 3 травня. Радний конфедерації Торговицької (1792 р.). Член Галицького станового сейму, належав до грона магнатів. Підтвердження князівського титулу в Австро-Угорщині отримав 9 червня 1785 року. Кавалер орденів: Святого Станіслава (14 травня 1777), Білого Орла (1777), Святого Губерта.

2 лютого 1767 року у Радині пошлюбив Уршулю Цецилію Потоцьку (†1772, донька Евстахія Потоцького[2] ). Мав з нею сина Євстахія Еразма Санґушка. Вдруге одружився з Анною Теофілою Сапєгою 1774 року. Розлучився з нею 1778 року. У 1779 році одружився втретє з Анною Прушинською, яка пережила чоловіка на 14 років.

З 1790-х років мешкав переважно у славутській резиденції.

15 вересня 1806 року відповідно до своїх зобов'язань від 1785 р., зробив фундуш на костел в Іллінцях.

Помер верхи на коні від апоплексії, перед тим здолавши дорогу від Заслава до Славути[3]. Похований 1812 року у крипті фундованого ним костелі в містечку Білогородка[4]. Донька Маріанна фундувала виготовлення та встановлення надгробка з епітафією (дата смерті з нього).

Примітки
  1. Elżbieta Оrman. Sanguszko Hieronim Janusz, książę (1743—1812)… S. 487
  2. Potoccy (02) Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine. (пол.)
  3. Robert Nabielak. Pamiętnik więźnia stanu. Lwów 1875. S. 82. (пол.)
  4. Parafie, filie, kaplice i klasztory w Cesarstwie Rosyjskim w połowie XIX wieku. T. 1. Cz. 1: Diecezja kamieniecka. Diecezja łucko-żytomierska.— Lublin, 2000.— S. 93. (пол.)

Література
  • Jerzy Dunin Borkowski. Genealogie żyjących utytułowanych rodów polskich.— Lwów, 1895. (пол.)
  • Jerzy Dunin Borkowski. Almanach błękitny: genealogia żyjących rodów polskich.— Lwów — Warszawa, 1908. (пол.)
  • Elżbieta Оrman. Sanguszko Hieronim Janusz, książę (1743—1812) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1993.— Tom XXXIV/4. — Zeszyt 143.— S. 484—488. (пол.).


Посилання
Попередник
Юзеф Канти Оссолінський		 Воєвода Волинський
1775-1795		 Наступник
 — |}
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.