Їстівні водорості

Їстівні морські водорості, або морські овочі — це водорості, які можна їсти та використовувати для приготуванні їжі. Зазвичай вони містять велику кількість клітковини.[1][2] Вони можуть належати до однієї з кількох груп багатоклітинних водоростей: червоних водоростей, зелених водоростей та бурих водоростей.

Порція маринованих гострих водоростей
Корейська страва з водорості хіджікі

Морські водорості також збирають або культивують для видобутку полісахаридів[3], таких як альгінати, агар та карагенан, желеподібні речовини, відомі як гідроколоїди або фікоколоїди. Гідроколоїди набули комерційного значення, особливо у виробництві їжі як харчових добавок. Харчова промисловість використовує гелеутворення, утримування води, емульгування та інші фізичні властивості цих гідроколоїдів.[4]

Більшість морських водоростей їстівні, тоді як більшість прісноводних — токсичні. Деякі морські водорості містять кислоти, які подразнюють травний канал, а інші можуть мати проносний та електролітичний ефект. Більшість морських водоростей не є токсичними в нормальних кількостях, проте представники роду Lyngbya є летальними для людини.[5] Зазвичай отруєння спричиняється вживанням цієї рослини в їжу. Це називається отруєнням цигуатурою. Контакт з маджускулою Lyngbya також може спричинити дерматит.[6]

Деякі види бурих водоростей Desmarestia відрізняються високою кислотністю, з вакуолями сульфатної кислоти, які можуть спричинити серйозні проблеми з шлунково-кишковим трактом.

Поширення, харчування та вживання

Морські водорості широко використовуються в прибережних кухнях по всьому світу. Вони були частиною дієт у Китаї, Японії та Кореї ще з доісторичних часів.[7] Австралія та Нова Зеландія теж вживали рослинні продукти моря, — коли азіати досягли Австралії в 1800-х роках. Народ Маорі з Нової Зеландії традиційно використовував кілька видів корисних і зелених водоростей. Ці рослини також споживають в багатьох європейських країнах, в Ісландії і західній Норвегії, на атлантичному узбережжі Франції, в північній і західній Ірландії, Вельсі і в деяких прибережних районах Південно-Західної Англії,[8] а також в Нью-Брансвіку, Новій Шотландії, і в провінціях Ньюфаундленд і Лабрадор.[9]

Морські водорості мають високий вміст йоду.[10] На Філіппінах, жителі Албаю створили нову Панса або локшину, приготовлену з морської рослини, ця страва багата кальцієм, магнієм та йодом.[11][12]

В одному з досліджень 2014 року було зазначено, що деякі види водоростей можуть бути веганським джерелом біологічно активного вітаміну В12 . У дослідженні пишеться, що В-12 виявлено як у сирої, так і у смаженої водорості. Всього 4 грами висушеного фіолетового лавера вважається достатнім для задовільнення RDI з приводу B-12.[13]

Полісахариди в морських водоростях можуть метаболізуватися у людини завдяки дії бактеріальних ферментів кишечника. Такі ферменти часто виробляються у японського населення через споживання морських рослин.

Смажені листи норі

У деяких районах Азії норі 海苔 (в Японії), зікаї 紫菜 (в Китаї) та гім 김 (в Кореї) — листи сушеної червоної водорості Порфіра використовуються в супах або для загортання суші або онігірі . Chondrus crispus (широко відомий як ірландський мох) — ще одна червона водорость, яка використовується для виробництва різних харчових добавок, разом з Kappaphycus та різними gigartinoid водоростями.

Бурі їстівні водорості Sargassum fusiforme називають хіджікі в Японії та тот в Кореї.

Морський виноград на суші

Японська кухня має сім видів морських водоростей, тож, термін «морські водорості» в японській мові використовується в наукових програмах, а не посиланням для продуктів харчування.

Олія водоростей

Олія морських водоростей, яку ще називають водорослевою, застосовується для приготування їжі.[14] Олія морських водоростей використовується також як джерело дієтичної добавки жирних кислот, оскільки містить моно- та поліненасичені жири, зокрема EPA та DHA, обидва які є жирними кислотами Омега-3. Його вміст DHA приблизно рівняється вмісту риб'ячого жиру в лососі.[15]

Масло водоростей також використовується для біопалива, масажного масла, мила та лосьйонів.

Примітки

  1. Garcia-Vaquero, M.; Hayes, M. (2 січня 2016). Red and green macroalgae for fish and animal feed and human functional food development. Food Reviews International 32 (1). с. 15–45. ISSN 8755-9129. doi:10.1080/87559129.2015.1041184. Процитовано 29 січня 2020.
  2. Wong, K. H.; Cheung, Peter C. K. (1 грудня 2000). Nutritional evaluation of some subtropical red and green seaweeds: Part I — proximate composition, amino acid profiles and some physico-chemical properties. Food Chemistry (англ.) 71 (4). с. 475–482. ISSN 0308-8146. doi:10.1016/S0308-8146(00)00175-8. Процитовано 29 січня 2020.
  3. Garcia-Vaquero, M.; Rajauria, G.; O'Doherty, J. V.; Sweeney, T. (1 вересня 2017). Polysaccharides from macroalgae: Recent advances, innovative technologies and challenges in extraction and purification. Food Research International (англ.) 99. с. 1011–1020. ISSN 0963-9969. doi:10.1016/j.foodres.2016.11.016. Процитовано 29 січня 2020.
  4. Garcia-Vaquero, M.; Lopez-Alonso, M.; Hayes, M. (1 вересня 2017). Assessment of the functional properties of protein extracted from the brown seaweed Himanthalia elongata (Linnaeus) S. F. Gray. Food Research International (англ.) 99. с. 971–978. ISSN 0963-9969. doi:10.1016/j.foodres.2016.06.023. Процитовано 30 січня 2020.
  5. Turner, Nancy J; Aderkas, P. von; Turner, Nancy J (2009). The North American guide to common poisonous plants and mushrooms (English). Portland: Timber Press. ISBN 978-1-60469-145-0. OCLC 747112294.
  6. James, William D. (William Daniel), 1950-; Elston, Dirk M.; Odom, Richard B., 1937- (2006). Andrews' diseases of the skin : clinical dermatology. (вид. 10th ed.). Philadelphia: Saunders Elsevier. ISBN 0-7216-2921-0. OCLC 62736861.
  7. Seaweed.ie :: Seaweed as human food. www.seaweed.ie. Процитовано 31 січня 2020.
  8. BBC - Devon Family Friendly - Tasty Seaweed Recipe - Honest!. www.bbc.co.uk. Процитовано 31 січня 2020.
  9. Maori Kai Recipes. www.kawhia.maori.nz. Процитовано 31 січня 2020.
  10. Iodine. Linus Pauling Institute (англ.). 23 квітня 2014. Процитовано 31 січня 2020.
  11. Blogger, Meridian Sea. Cooking with Seaweed and the Health Benefits - Seaweed Varieties in UK. Meridian Sea Limited (en-GB). Процитовано 31 січня 2020.
  12. News, ABS-CBN. Albay folk promote seaweed 'pansit'. ABS-CBN News (англ.). Процитовано 31 січня 2020.
  13. Watanabe, Fumio; Yabuta, Yukinori; Bito, Tomohiro; Teng, Fei (5 травня 2014). Vitamin B12-Containing Plant Food Sources for Vegetarians. Nutrients 6 (5). с. 1861–1873. ISSN 2072-6643. PMC 4042564. PMID 24803097. doi:10.3390/nu6051861. Процитовано 1 лютого 2020.
  14. New Culinary Trend: Cooking with Algae Oil. Allrecipes (EN). Процитовано 1 лютого 2020.
  15. Sd, Doughman; S, Krupanidhi; Cb, Sanjeevi (2007-08). Omega-3 Fatty Acids for Nutrition and Medicine: Considering Microalgae Oil as a Vegetarian Source of EPA and DHA. Current diabetes reviews (англ.). PMID 18220672. Процитовано 1 лютого 2020.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.