Оніґірі

Оніґірі (яп. お握り або яп. 御握り; яп. おにぎり), також омусубі (яп. お結び; おむすび) або рисова кулька, — японська страва з білого рису, сформована у тіла трикутної або овальної форми і часто загорнута в норі (водорості). Традиційно, оніґірі заповнюється маринованим уме (умебосі), засоленим лососем, кацуобусі, комбу, тарако або будь-яким іншим засоленим або квашеним інгредієнтом як натуральним консервантом. Завдяки популярності оніґірі у Японії, більшість магазинів продають їх із різноманітними начинками та добавками; деякі спеціалізовані на продажу лише оніґірі з собою.

Оніґірі у магазині у Камакурі
Два оніґірі, рисові кульки, одна загорнута у сухі водорості

Незважаючи на розповсюджені омани, оніґірі — це не вид суші. Оніґірі робиться із простого рису (іноді злегка посоленого), у той час як суші робляться із рису з оцтом, цукром і сіллю.[1] Оніґірі робить рис портативним і легким для їжі одночасно консервуючи його, у той час як суші виникли для консервування риби.

Оніґірі також продаються у багатьох магазинах Гонконгу, КНДР, Тайваню та Південної Кореї. Корейською мовою вони називаються «jumeok bap» (Хангиль: 주먹밥) або «samgak gimbap» (хангиль: 삼각김밥), буквально «перший рис» або «трикутний водорослевий рис» відповідно.[2][3][4][5]

Історія
Оніґірі у оніґірі-ресторані у Токіо

У Щоденнику Мурасакі Сікібу (XI ст.) вона пише про людей, що їдять рисові кульки.[6][7] У ті часи оніґірі називались тондзікі і часто споживались на пікніках.[8] В інших творах, датованих XVII століттям, вказується, що багато самураїв зберігали рисові кульки загорнені у бамбукову обгортку як ланч під час війни, але виникли оніґірі набагато раніше навіть за Мурасакі Сікібу. Перед тим як стало широко поширеним використання паличок, у періоді Нара, рис часто скочували у маленькі кульки, які легко можна взяти. Під час періоду Хейан, рис стали формувати також у маленькі трикутні тіла тондзікі, так щоб їх можна було легко накласти в тарілку і їсти.

Починаючи із періоду Камакура і до раннього Едо, оніґірі використовувались як швидка їжа; це мало сенс, бо кухарю треба було думати лише про те, щоб зробити достатньо оніґірі і не перейматись сервіруванням. Ці оніґірі були просто кульками підсоленого рису. Норі не були широко поширеними аж до ери Ґенроку, період середнього Едо.

Вважалось, що оніґірі не можна можна робити масово, оскільки техніка скручування вручну надто складна для машин.[джерело?] У 1980-х, було винайдено машину, що робить трикутні оніґірі. Її зустріли скептично, оскільки начинка не традиційно загорталась всередину, а просто клалась в отвір в оніґірі, який закривався норі. Оскільки оніґірі, які робились цією машиною, уже були з норі, з часом норі стають неприємно вологі і липкі. Вдосконалення пакування дозволило зберігати норі окремо від рису. Перед вживанням в їжу, людина могла відкрити упаковку норі і обгорнути оніґірі. Те, що машини просто клала начинку в оніґірі, спростило їх виробництво, оскільки процес приготування не змінюється залежно від інгредієнтів. Сучасні машинно скручені оніґірі спеціально упаковані, так що між норі і рисом є пластиковий бар'єр, що не дає проникати волозі; норі і рис контактують лише, коли упаковка відкривається з обох кінців.

Форми

Є багато різних форм оніґірі. Основні з них:

Рис

Зазвичай, оніґірі роблять з вареного на пару білого рису, однак інколи й з іншими варіантами приготованого рису:

  • o-kowa або kowa-meshi (sekihan): клейкий рис, зварений/приготований на пару рису з овочами (червоними бобами);
  • maze-gohan (буквально «мішаний рис»): приготований рис, змішаний з бажаними інгредієнтами;
  • смажений рис.

Начинки

Традиційними начинками оніґірі є умебосі, кацуобусі чи цукудані. Загалом, оніґірі з попередньо витриманим рисом (див. вище) не наповнюється начинкою.

Типові начинки:

Див. також
  • Spam musubi, гавайська страва
  • Макі-дзусі
  • Кетупат (закручений рис), південноазійська страва, рис, закручений у листя кокоса
  • Аранчині, італійська страва, смажені рисові кульки з начинкою
  • Lo mai gai, китайський метод завертання рису у листки лотоса
  • Цзунцзи клейкий рис з начинкою, загорнутий у листя бамбуку чи тростини

Примітки
  1. Murata, Yoshihiro; Kuma, Masashi; Adrià, Ferran (2006). Kaiseki: the exquisite cuisine of Kyoto's Kikunoi Restaurant. Kodansha International. с. 162. ISBN 4-7700-3022-3.
  2. Japanese food (Korean). Dusan Encyclopedia. Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 21 лютого 2008. «오니기리(お握り)는 우리나라의 주먹밥과 매우 비슷하다. 밥에 소금으로 간을 하고, 그것에 다양한 재료를 섞어 넣고 삼각형으로 뭉친 것이다. 그것을 김으로 둘러서 먹는데, 한국에는 삼각김밥이라는 이름으로 들어와 있다.»
  3. 農林水産省 平成14年度 貿易情報海外調査報告書 「韓国における食品マーケットの変化と可能性 Архівовано 27 вересня 2011 у Wayback Machine.
  4. コリアンビジネスネットワーク 韓国ニュース 韓国「おにぎりブーム」仕掛け人は本多さん（元記事；2001年8月21日 朝日新聞）
  5. コリアンビジネスネットワーク 韓国ニュース 日本式三角おにぎりがコンビニを制覇
  6. Ікеда (1958:455)
  7. Хасеґава (1989:266)
  8. A Taste of Japan, Donald Richie, Kodansha, 2001, ISBN 4-7700-1707-3

Джерела
  • Hasegawa, Masaharu; Yūichirō Imanishi (1989). Shin Koten Bungaku Taikei 24: Tosa Nikki, Kagerō Nikki, Murasaki Shikibu Nikki, Sarashina Nikki. Tōkyō: Iwanami Shoten. ISBN 4-00-240024-7.
  • Ikeda, Kikan; Shinji Kishigami, Ken Akiyama (1958). Koten Bungaku Taikei 19: Makura no Sōshi, Murasaki Shikibu Nikki. Tōkyō: Iwanami Shoten. ISBN 4-00-060019-2.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.