Абдуллін Мансур Ідіатович

Мансур Ідіатович Абдуллін народився 15 вересня 1919 року в селі Киргиз-Міяки (за іншими даними, народився в селі Стерлібашево Стерлітамацького повіту, нині — Стерлібашевський район) Белебеєвского повіту Уфимської губернії (нині — Миякинський район республіки Башкортостан)[3] в татарській селянській сім'ї[4].

У 1927 році вступив в Киргиз-Міякинську середню школу, пізніше працював у місцевому колгоспі. У 1937 році переїхав до Узбецької РСР, де став працювати вчителем по ліквідації неписьменності в робочій артілі «Аркабеш» в місті Ленінськ (нині — місто Асака Андижанської області Узбекистану)[5].

У 1938 році (за іншими даними — в 1939 році) призваний на службу в РСЧА Ленінським райвійськкоматом Ферганської області[6][7]. З 1941 року перебував на фронтах Другої світової війни. Восени 1941 року поранений і направлений на лікування в госпіталь; після одужання в липні 1942 року повернувся в стрій. Брав участь у боях на Західному, Центральному, 2-му Білоруському і 1-му Білоруському фронтах. Також взяв участь у Смоленській, Сталінградській і Курській битвах[8].

10 липня 1943 року в районі села Молотичі (Фатезький район Курської області) на посаді командира гармати 167-го гвардійського легкого артилерійського полку (3-тя гвардійська легка артилерійська бригада, 1-ша гвардійська артилерійська дивізія прориву, 70-та армія, Центральний фронт) гвардії старший сержант Абдуллін відзначився при відбитті атаки противника. Німецька піхота тричі атакувала його вогневу позицію за підтримки 60 танків; було скинуто 150 авіаційних бомб, випущено декілька сотень снарядів та мін. Під час запеклого бою, стріляючи прямою наводкою, Абдуллін знищив 8 танків, у тому числі 3 «Тигра» і до батальйону ворожої піхоти. В ході бою Мансур був важко поранений осколками снаряду.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 серпня 1943 року старшому сержанту Мансуру Ідіатовичу Абдулліну присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням медалі «Золота Зірка» і ордена Леніна.

Після лікуванні в жовтні 1944 року Абдуллін пішов у запас у званні лейтенанта і повернувся в Башкирію. З 1944 по 1945 роки навчався в партійній школі при Башкирському обласному комітеті ВКП(б). У 1949 році закінчив Башкирський педагогічний інститут імені К.Т. Тімірязєва. Після цього він працював директором середньої школи № 1 в селі Стерлібашево, з 1956 року — завідувачем Стерлібашевським РОНО. Пізніше Абдуллін переїхав до Уфи, де в 1962 році став директором середньої школи № 109, а в 1976 році — директором школи-інтернату № 2.

Мансур Ідіатович Абдуллін помер 8 червня 1996 року, похований в Уфі на Південному кладовищі[9].