Авдієнко Михайло Оверкович
Миха́йло Ове́ркович Авдіє́нко (* 1892, Воскресенка, Запорізька область — † 8 вересня 1937, спецкомбінат НКВС СССР в карельському урочищі Сандармох[1]) — український революціонер лівого спрямування. Член Центральної Ради та ЦК УСДРП, у часи совєцької окупації України — член ЦК УКП, редактор статистичного видання УСРР, очолював Центральне статистичне управління, був членом ВУЦВК[2].
| Авдієнко Михайло Оверкович | |
|---|---|
| Народився |
1892 Воскресенка, Воскресенська волость (Олександрівський повіт), Олександрівський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія |
| Помер |
8 вересня 1937 Сандармох, Повенецьке міське поселенняd, Медвеж'єгорський районd, Карельська АРСР, РРФСР, СРСР ·вогнепальне поранення |
| Поховання | Сандармох |
| Країна |
 Російська імперія.svg.png.webp){kind=small} СРСР |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Партія | Українська соціал-демократична робітнича партія і Українська комуністична партія |
Убитий групою НКВС в урочищі Сандармох.
Життєпис
Народився в Олександрійському повіті Катеринославської губернії в заможній селянській сім'ї. Закінчив народну школу. Воював на фронтах Першої світової війни, служив солдатом у Петрограді. Активний учасник революційних подій 1917 року в Петрограді (депутат Петроградської ради робітничих і солдатських депутатів) і Києві — від ЦК УСДРП. Працював гласним міської думи; згодом став членом Всеукраїнської ради військових депутатів, ЦР і ЦК УСДРП[2]. Входив до складу Української Центральної Ради 3-го скликання.
У 1918 році — член групи «незалежників». Після відбуття Директорії до Білої Церкви 15 листопада 1918 року — у складі створеного при ЦК УСДРП Українського військово-революційного комітету, що керував антигетьманським повстанням у Києві[2]. 1919 разом з цією групою увійшов до Всеукраїнського ревкому для збройної боротьби проти російсько-большовицького уряду Раковського. Разом з А. Річицьким налагодив видання газети «Червоний прапор» і фактично став її редактором. Писав невеликі статті на актуальні теми[2]. Від 1920 року — член Центрального Комітету Української комуністичної партії, від неї входив до колегії Наркомату внутрішніх справ УСРР. Засуджений 12.11.1924 Особливою нарадою при Колегії ОГПУ до 3 років заслання, але 06.02.1925 вирок скасовано, а справу припинено. Після саморозпуску УКП в березні 1925-го вступив до КП(б)У, очолював Центральне статистичне управління, був членом ВУЦВК. Автор спогадів «Лютнева революція в Петрограді і УСДРП»[2]. Був редактором видання «Радянський статистик».
Засуджений 26.02.1934 «трійкою» при ГПУ УСРР до 10 років ув'язнення, відправлений до біломорських концтаборів ГУЛАГ. Був на каторжних роботах у Біломорсько-Балтійському таборі, працював там у хутрорадгоспі. Рішенням трійки НКВД Карельської АССР від 26 серпня 1937 розстріляний 8 вересня 1937 року в урочищі Сандармох (нині в Медвеж'єгорському районі, Карелія).
Реабілітований самими комуністами 9 квітня (за інш. даними — 15 квітня[2]) 1966 року.
Примітки
- Поминальные списки Карелии, 1937—1938: Уничтоженная Карелия
- В. І. Головченко, Д. В. Вєдєнєєв. АВДІЄ́НКО Михайло Оверкович. esu.com.ua. Процитовано 28 квітня 2016.
Література
- Осташко Т. С. Авдієнко Михайло Овер'янович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 14. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- В. І. Головченко, Д. В. Веденєєв. Авдієнко Михайло Оверкович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Верстюк В. Ф., Осташко Т. С. Діячі Української Центральної Ради. — К., 1998.