Агнес Гусслайн
Агнес Гусслайн, також Агнес Гусслайн-Арко (нім. Agnes Husslein-Arco; 22 травня 1954, Відень) — австрійський історик мистецтва; генеральний директор Австрійської галереї Бельведер (з 2007 року).
Агнес Гусслайн | |
---|---|
нім. Agnes Husslein-Arco | |
Народилася |
22 травня 1954[1][2][3] (67 років) Відень, Окупація Австрії союзниками |
Країна | Австрія |
Діяльність | мистецтвознавиця, фігурист |
Alma mater | Віденський університет |
Знання мов | німецька[4] |
Мати | Felicitas Boeckld |
У шлюбі з | Peter Hussleind |
Діти | Heinrich Hussleind |
Нагороди | |
IMDb | ID 7679333 |
Життєпис
Вивчала історію мистецтва та археологію у Віденському університеті, Сорбонні та Еколе-де-Лувр у Парижі. У 1981 року відрила австрійський відділ Сотбі, яким керувала до 2000 року. З 1988 року була також старшим директором відділів Сотбі у Будапешті та Празі. У 1990—1998 роках була директором Європейського розвитку у Музеї Соломона Гуггенхайма в Нью-Йорку, з 2000 по 2003 — директором Рупертінума у Зальцбурзі, з 2003 по 2005 — директором-засновником Музею модерну в Зальцбурзі. У 2002—2004 роках організувала будівництво Музею сучасного мистецтва Каринтії. З 2007 року — генеральний директор Австрійської галереї Бельведер.
Куратор багатьох художніх виставок, присвячених класичному модернізму та сучасному мистецтву. Автор та редактор наукових праць.
- Основні публікації
- «Ганс Макарт. Художник смислу» (2011)
- «Роден і Відень» (2011)
- «Егон Шіле. Автопортрети і портрети» (2011)
- «Густав Клімт та Емілія Фльоґе. Фотографії» (2012)
- «Альфонс Муха» (2014)
- «Еміль Нольде: яскравість і колір» (2014).
Література
- Agnes Husslein-Arco, Helena Pereña, Stephan Koja. Dance Macabre: Egger Lienz and the War = Totentanz: Egger-Lienz und der Krieg. — Exhibition Catalogue 2014. — Vienna : Belvedere, 2014. — 218 p. — ISBN 978-3-90280543-0. (англ.) (нім.)
Посилання
- Публікації в каталозі Національної бібліотеки Німеччини
Примітки
- The Fine Art Archive — 2003.
- Salzburgwiki
- Babelio — 2007.
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.