Музей Соломона Гуггенхайма (Нью-Йорк)
Музей Соломона Гуггенхайма (англ. Solomon R. Guggenheim Museum) — художній музей у США, одне з провідних зібрань сучасного мистецтва у світі. Історія музею починається з заснування 1937 року Фонду Гуггенхайма. Засновник музею — меценат Соломон Гуггенхайм.
Музей Соломона Гуггенхайма | |
---|---|
англ. Solomon R. Guggenheim Museum | |
| |
40°46′59″ пн. ш. 73°57′32″ зх. д. | |
Тип |
художня галерея будівля музеюd і пам'ятка |
Назва на честь | Саймон Ґуґенгайм |
Статус спадщини | об'єкт Національного Реєстру Історичних місць США[1], Національна історична пам'ятка[2], пам'ятка Нью-Йоркаd, об'єкт попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКОd і частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКОd |
Частина від | The 20th-Century Architecture of Frank Lloyd Wrightd |
Країна | США[3] |
Розташування | П'ята авеню, 1071, Нью-Йорк |
Адреса | 10128 П'ята авеню |
Стиль | Модерна архітектура |
Архітектор | Френк Ллойд Райт |
Засновник | Саймон Ґуґенгайм |
Засновано | 1937 |
Відкрито | 21 жовтня 1959[4] |
Відвідувачі | 1 100 000 осіб (2018) |
Директор | Richard Armstrongd[5] |
Сайт | www.guggenheim.org |
Музей Соломона Гуггенхайма (Нью-Йорк) (США) | |
Музей Соломона Гуггенхайма у Вікісховищі |
Історія
У червні 1943 фонд замовив будівництво нового музейного будинку у знаменитого архітектора Френка Ллойду Райта, відомого зокрема такими спорудами, як «Будинок Джекоба» в Медісоні (штат Вісконсин), офіс фірми «Джонсон — Векс» в Расіні (штат Вісконсин), «Будинок над водоспадом» (Фоллінг-Вотер) у Бер-Рані (штат Пенсільванія)
Вибір місця будівництва музею Гуггенхайма припав на ділянку, що прилягає до величезного зеленого масиву Центрального парку між 88-й 89-ою вулицями на П'ятій авеню. Проектуючи будівлю, архітектор відступив від існуючих моделей і запропонував глядачам піднятися на ліфті на верхній поверх і внутрішньою безперервною спіраллю спускатися вниз, оглядаючи на шляху експозицію, як на самому пандусі, так і в прилеглих до нього залах.
Архітектура
Ззовні музей виглядає як перевернута пірамідальна вежа. Ця будівля вважається одним з найяскравіших зразків архітектури XX століття. Будівництво музею було завершено 1959 року, вже після смерті Соломона Гуггенхайма та Френка Райта.
Музей побудований з залізобетону, для фінішної обробки зовнішніх стін використовувався бетон, виготовлений з цементу і мармуру. Щирина пандусу 3 метри, середня висота кожного поверху галереї — близько 2,9 метра[6].
1992 року архітекторами фірми Gwathmey Siegel & Associate, які в широкому сенсі слідували просторовій концепції Райта, до музею була прибудована 10-поверхова вежа, що дозволило збільшити виставкові площі та створити необхідні умови для роботи персоналу музею.
Фонди
Колекція музею Гуггенхайма — це, по суті, об'єднання кількох дуже різних приватних колекцій. Центральній серед них є колекція Соломона Гуггенхайма, яка переважно містить твори в стилі чистої абстракції; колекція його племінниці Пеггі Гуггенхайм складається з творів абстрактного і сюрреалістичного живопису і скульптури; колекція Джастіна К. Тханнхаузера містить переважно роботи імпресіоністів і постімпресіоністів; величезна колекція графа Джузеппе Панса ді Біумо — роботи європейських і американських мінімалістів, постмінімалістів, а також твори концептуального мистецтва.
В музеї Соломона Гуггенхайма широко представлений європейський живопис XX століття та американський живопис другої половини XX століття. Декілька художників, твори яких виставлено в музеї:
- П'єр Боннар
- Поль Бурі
- Поль Сезанн
- Марк Шагал
- Дадо (Міодраг Джурич): Диптих Монжаву (1976-1977).
- Робер Делоне
- Ден Флавін
- Поль Гоген
- Василь Кандинський (найбільша в світі колекція робіт художника)
- Фернан Леже
- Едуар Мане
- Роберт Меплторп
- Франц Марк
- Анрі Руссо
- Амедео Модільяні
- Ласло Мохой-Надь
- Піт Мондріан
- Клод Моне
- Клас Ольденбург
- Пабло Пікассо
- Роберт Раушенберг: Червона картина (1953), Без назви (1963).
- Огюст Ренуар
- Джордж Сігал: Голова Пікассо (1973).
- Жорж Сера
- Джино Северіні
- Френк Стелла
- Вінсент ван Гог
Галерея
- П'єр-Огюст Ренуар, «Жінка з папугою»
- Поль Сезан, «Чоловік зі схрещеними руками»
- Вінсент ван Гог, «Пагорб біля Сен-Ремі»
- Едуар Мане, «Перед дзеркалом»
- Поль Гоген, «Хаере Маї»
- Каміль Піссарро, «Горбистий ландшафт біля Понтуаз»
- Модільяні, «Ню в позі лежачи»
- Едґар Деґа, «Сидяча жінка»
- Едуар Мане, «Портрет графині Альбацці»
- Пауль Клее, «Червона куля»
- Тео ван Дусбург, «Композиція IX»
- Василь Кандинський, «Композиція VIII»
- Піт Мондріан, «Натюрморт з глечиком і імбиром II».
- Робер Делоне, «Вікно в місто № 3»
- Раймон Дюшан-Війон, «Кінь»
- Любов Попова, без назви
- Хуан Ґріс, «Скрипка, що висить на стіні»
Філії музею
- Колекція Пеггі Гуггенхайм у Палаццо Веньєр дей Леоні в Венеції
- Берлінський Гуггенхайм - діяв з 1997 до 2012 року.
- Гуггенхайм Ермітаж у Лас-Вегасі (2001–2008)[7]
- Музей Гуггенхайма в Більбао, Іспанія
- Музей Гуггенхайма в Абу-Дабі, ОАЕ (будується)
- Музей Гуггенхайма в Гвадалахарі, Мексика (будується)
- Музей Гуггенхайма у Вільнюсі, Литва (будується)
- Музей Гуггенхайма в Гельсінкі, Фінляндія (в проекті)[8]
Цікаві факти
- Музей Соломона Гуггенхайма використовувався у зйомках таких фільмів, як «Інтернаціональ» (The International), «Люди в чорному» (Men in Black), «Одного разу в Римі» (When in Rome), «Пінгвіни містера Поппера» (Mr. Popper's Penguins).
Виставки
Музей Гуггенхайма проводить грандіозні виставки, покликані показати мистецтво цілих цивілізацій — «Африка: мистецтво континенту», «Китай: п'ять тисячоліть», «Імперія ацтеків», «Росія», «Мистецтво мотоциклів», «Хаос і класицизм: мистецтво Франції, Італії та Німеччини, 1918 - 1936» (2010) .
В останні роки музей Гуггенхайма відвідує приблизно три мільйони осіб на рік, а з відкриттям філії в Лас-Вегасі кількість відвідувачів подвоїться.
Примітки
- Національний реєстр історичних місць США — 1966.
- https://www.nps.gov/subjects/nationalhistoriclandmarks/list-of-nhls-by-state.htm#onthisPage-32
- archINFORM — 1994.
- https://frenchdistrict.com/new-york/articles/musee-solomon-r-guggenheim-art-contemporain/
- Richard Armstrong Named New Director of Solomon R. Guggenheim Foundation — Музей Соломона Гуггенгайма, 2008.
- «The seventy wonders of our world», ed. Neil Parkin, «Times&Hudson», London, 2003, ISBN 0-500-51047-4, page 143-145
- Звіт музею за 2008 рік (англ.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 24 вересня 2012.
- Влас. кор. Музей Гуггенгайма в Гельсінкі[недоступне посилання з червня 2019] // www.artukraine.com.ua. — 2012. — 11 січня.