Емілія Фльоґе

Емілія Фльоґе народилася в сім'ї успішного виробника пінкових люльок Германа Фльоґе, випускника Академії мистецтв (1837—1897), та його дружини Барбари, уродженої Штагль. Крім Емілії в сім'ї Фльоґе виховувалися старші син Герман і дочки Пауліна і Гелена[6]. Емілія Фльоґе познайомилася з Густавом Клімтом у 17 років, коли її старша сестра Гелена вийшла заміж за його молодшого брата Ернста. Разом з іншими жінками з родини Фльоґе Емілія в образі городянки позувала для стельової фрески Клімта в Бурґтеатрі[7]. У пристрасному романі Емілія вже 1899 року поставила крапку, усвідомивши, що ніколи не стане єдиною жінкою в житті Клімта. На момент їх розставання Клімт уже закохався в 19-річну Альму Шиндлер, а дві його моделі Марія Учицька і Марія Ціммерман були вагітні від нього. Проте, Емілія Фльоге і Густав Клімт на все життя зберегли дуже близькі стосунки, засновані вже на довірі і симпатії. Вони проводили багато часу разом, з'являлися на публіці як пара. Саме Емілію покличе до себе на смертному одрі Густав Клімт. Після смерті Клімта, який так ніколи й не одружився, саме Емілію Фльоґе віденське суспільство сприйматиме, як його вдову, їй дістанеться частина його спадщини. Без Клімта Емілія так і не влаштувала свого особистого життя з іншим чоловіком, залишивши за собою роль хранительки спадщини митця[8], під яку вона відвела окрему кімнату в своїй квартирі над ательє[9]. Ні Клімт, ні Фльоґе ніколи не коментували характер своїх стосунків, а після його смерті, зі слів племінниці Гелени, Емілія спалила кілька кошиків, як вважається, зі своїми листами до художника. 1983 року відкрито архів Емілії Фльоґе, що містив, крім іншого, близько чотирьох сотень поштових карток і листів, адресованих їй Клімтом у період 1897—1917 років, але вони виявилися не любовними посланнями, а банальними короткими повсякденними і побутовими повідомленнями[10].

Як і сестри, Емілія вивчилася на кравчиню. 1904 року разом із сестрами вона відкрила у Відні на вулиці Маріахільфер-штрассе ексклюзивний і екстравагантний салон мод під назвою «Сестри Фльоґе». Всім дорогим оформленням модного салону, від дверної таблички та меблів і до шпалер, займалися Йозеф Гофман і Коломан Мозер, які за рік до цього заснували дизайнерську студію «Віденські майстерні», і виконали його у фірмовому лаконічному чорно-білому стилі з акцентом на вертикалі та горизонталі[7]. За словами племінниці Гелени Доннер, сестри накопичили необхідний стартовий капітал завдяки вдалому замовленню на пошиття уніформи для учасників кулінарної виставки. У сімейному підприємстві Емілія відповідала за дизайн продукції, Гелена займалася обслуговуванням клієнтів, а Пауліна взяла на себе паперову роботу[11]. Близькість салону Фльоґе до «Віденських майстерень» виражалася не тільки в естетичній концепції, але й у претензіях на дизайн і якість, а також доступності лише невеликому колу клієнтури. Напевно не відомо, наскільки активно Густав Клімт брав участь у конструюванні моделей одягу для салону сестер Фльоґе, але близькість зразків «Віденських майстерень» і орнаменталістики картин Клімта впадає в око[11]. Відомо, що в свою чергу працьовита Емілія Фльоґе допомагала художнику в його роботі, зокрема, влітку 1908 і 1909 років, коли Клімт поспішав вчасно доробити ескізи фризу Стокле, вона вставала о п'ятій ранку, щоб дофарбовувати та обклеювати їх тло золотою фольгою[12][9].

Двічі на рік Емілія Фльоґе виїжджала в Париж, щоб бути в курсі новітніх тенденцій зі «столиці моди». Під враженням від «реформаторів життя» і модної колекції Поля Пуаре, який 1906 року першим запропонував дамам убратися в ампірні сукні без корсета і шаровари, Емілія зайнялася у Відні просуванням просторих і вільних «реформних суконь», які мали як медичні, так і естетичні переваги: вони не стискали внутрішніх органів жінок і дозволяли вільно рухатися, при цьому оптично не ламали вигляд жінки на частини. Крім того, «реформні сукні» відповідали ідей жіночої емансипації — самосвідомості, свободи особистості і позбавлення від чоловічої вищості. Дизайн знаменитих суконь Емілії в смужку і в так звану «шашечку Гофмана» також сходить до Віденських майстерень[7]. «Реформні сукні» рекламувалися в елітарних колах освіченої буржуазії і не досягли визнання широкої публіки. На відміну від Парижа, в консервативному Відні на рубежі століть потрібна була достатня відвага, щоб з'явитись у товаристві в «реформній сукні». За спогадами Берти Цукеркандль, ще 1913 року поява на віденській Кернтнер-штрассе манекенниць з показу Поля Пуаре, одягнених у спідниці-брюки, викликала транспортний колапс із потребою втручання поліції. Доказів успішності підприємства сестер Фльоґе не збереглося: всі документи знищила пожежа в квартирі Емілії Фльоґе 1945 року. Салон «Сестри Фльоґе» закрився 1938 року: переважна більшість його клієнток мали єврейськє походження і на той час або покинули Відень, або стали жертвами переслідувань націонал-соціалістів. Деяких клієнток салону — Елізабет Ледерер, Адель Блох-Бавер, Євгенію Примавезі, Фридерику Марію Бер увічнив на портретах Густав Клімт в одязі, схожому на моделі Фльоґе[13].

Емілія Фльоґе збирала колекцію національного та народного одягу із Західної і Моравської Словаччини XIX століття, яка нині зберігається у Віденському музеї прикладного мистецтва і налічує близько 369 текстильних об'єктів[11].

Життю Емілії присвячено книгу Елізабет Гікі під назвою «Намальований поцілунок» (англ. The Painted Kiss), назва якої відсилає до картини Клімта «Поцілунок».

У художньому фільмі Рауля Руїса «Клімт» 2006 року роль Емілії Фльоґе виконала актриса Вероніка Феррес.

• Mona Horncastle, Alfred Weidinger. Familienbande // Gustav Klimt. — Christian Brandstätter Verlag, 2018. — ISBN 9783710602528.
• Barbara Sternthal. Diesen Kuss der ganzen Welt. — Wien : Styria Verlag, 2005. — ISBN 978-3222131653.
• Wolfgang G. Fisher with Dorothea H. Ewan (1997). "Gustav Klimt and Emilie Floege: An Artist and His Muse, " woman's Art Journal 17:2, p. 42.
• Hickey, Elizabeth (2005). The Painted Kiss: A Novel, Atria Books, New York, ISBN 0743492609 (Der gemalte Kuss, Bloomsbury, Berlin 2005, ISBN 3827006279).
• O'connor, Anne-Marie (2012). The Lady in Gold, The Tale of Extraordinary Gustav Klimt's Masterpiece, Portrait of Adele Bloch-Bauer, Alfred A. Knopf, New York, ISBN 0-307-26564-1
• Wien um 1900: Klimt, Schiele und ihre Zeit / Ausstellung des Eröffnungsjubiläums des Sezon Museum of Art. — 1989.
• Pallestrang, Kathrin. Die Textilmustersammlung Emilie Flöge im Österreichischen Museum für Volkskunde [Текст] : Katalog zur Ausstellung / Kathrin Pallestrang. — 2., verb. Aufl. — Wien : Österreichisches Museum für Volkskunde, 2015. — ISBN 978-3-902381-51-4.
• Agnes Husslein-Arco (Hg.). Gustav Klimt. Der Kuss / Mit einem Text von Stefanie Penck und Alfred Weidinger. — Jovis Verlag GmbH, 2013. — ISBN 978-3-86859-309-9.
• Klimt persönlich: Bilder — Briefe — Einblicke: [anlässlich der Jubiläumsausstellung zum 150. Geburtstag von Gustav Klimt: Klimt Persönlich. Bilder — Briefe — Einblicke, 24.4.2012 — 27.8.2012 im Leopold-Museum, Wien] / hrsg. von Tobias G. Natter, Franz Smola u. Peter Weinhäupl. — Wien : Ch. Brandstätter, 2012. — ISBN 978-3-85033-628-4.

• artinwords.de: Gustav Klimt — Emilie Flöge. Reform der Mode, Inspiration in der Kunst(нім.)