Адміністративний поділ Греції

Адміністративний поділ Греції набрав чинності 1 січня 2011 року, відповідно до Програми «Каллікратіс» (Закон Грецької Республіки 3852/2010). Адміністративний поділ від 1997 року із 13 периферіями, 54 номами і 1 033 муніципалітетами та комунами, замінений на 7 децентралізованих адміністрацій, 13 периферій і 326 муніципалітетів[1]. Периферії і муніципалітети стали повністю самокерованими. Керівництво адміністраціями відтепер буде здійснюватись генеральним секретаріатом у підпорядкуванні уряду Греції. Автономна чернеча держава Святої Гори, як автономна самоврядна одиниця, звільняється від цих реформ і зберігає свій особливий статус.

7 децентралізованих одиниць Греції за Програмою «Каллікратіс», що стала чинною 1 січня 2011 року
Греція
Ця стаття є частиною серії статей про
державний лад і устрій
Греції
Категорія • Інші країни

Рівні самоврядування

Перший

Перший, найнижчий, рівень самоврядування складатимуть муніципалітети, або деми (δήμοι), в результаті злиття низки нині існуючих муніципалітетів та громад. Вони перебуватимуть у віданні мера, або демарха (δήμαρχος), і муніципальної ради (δημοτικό συμβούλιο), які обиратимуться всенародно кожні 5 років. Муніципалітети підрозділяються на муніципальні відділи (δημοτικά διαμερίσματα) і, нарешті, громади (κοινότητες). Громади будуть мати свої власні ради, але їх роль буде чисто консультативною.

Другий

Другий рівень самоврядування складатимуть існуючі 13 периферій Греції (περιφέρειες), у віданні периферіарха (περιφερειάρχης) і периферичної ради (περιφερειακό συμβούλιο), які всенародно обиратимуться кожні 5 років. Периферії розділені на периферійні одиниці (περιφερειακές ενότητες), які здебільшого, але не завжди, збігаються географічно із номами Греції. Кожну периферійну одиницю очолює віце-периферіарх (αντιπεριφερειάρχης), який є членом тієї самої партії, що й периферіарх.

Третій

Третій рівень самоврядування складатимуть нові децентралізовані адміністрації, до складу яких увійдуть одна, дві або три периферії (за винятком Аттики і Криту). Адміністрація децентралізованих одиниць перебуватиме у віданні Генерального секретаря, який призначатиметься напряму урядом Греції, а також консультативної ради, яка у разі потреби звертатиметься до периферіарха і представників муніципалітетів.

Децентралізована адміністрація Столиця Периферії Площа, км² Населення Карта
Аттики Афіни Аттика 3 808 3 761 810
Македонії і Фракії Салоніки Центральна Македонія, Східна Македонія та Фракія 32 968 2 483 019
Епіру та Західної Македонії Яніна Епір, Західна Македонія 20 553 1 094 326
Фессалії і Центральної Греції Лариса Фессалія, Центральна Греція 29 586 1 359 217
Пелопоннесу, Західної Греції та Іонії Патри Пелопоннес, Західна Греція, Іонічні острови 29 147 1 592 432
Егейських островів Пірей Північні Егейські острови, Південні Егейські острови 9 122 508 807
Криту Іракліон Крит 8 259 601 131
Автономна чернеча область Святої Гори Афон має особливий статус та власний візовий режим.

Адміністрація Аттики

Адміністрація Македонії і Фракії

Адміністрація Епіру і Західної Македонії

Адміністрація Фессалії і Континентальної Греції

Адміністрація Пелопоннесу, Західної Греції та Іонічних островів

Адміністрація Егейських островів

Адміністрація Криту

Примітки
  1. Περιφερειακή Διοίκηση — Αυτοδιοίκηση | Το Πρόγραμμα Καλλικράτης(гр.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.