Адміністративний устрій Івано-Франківської області

Івано-Франківська область займає площу 13928 км², населення станом на 01.01.2018 становило 1 377 496 жителів. Історична дата утворення Івано-Франківської області: 27 листопада 1939 року з 10 повітів Станіславського воєводства утворена Станіславська область[1]. У складі Івано-Франківської області 6 районів. Міст з районним поділом немає. Всього в області 15 міст, 24 селища міського типу, 765 сільських населених пунктів, з них 20 селищ, 745 сіл. Державну й адміністративну владу забезпечують обласна рада й ОДА, у системі місцевого самоврядування 24 селищні ради, 15 міських рад, 14 районних рад і 477 сільських рад.

Устрій

Верховинський район

Івано-Франківський район

Калуський район

Коломийський район

Косівський район

Надвірнянський район

Історія

11 листопада 1940 р. скасовано Делятинський район.[2]
16 листопада 1940 р. Новичанський р-н перейменований в Перегинський район[3]

06.06.1957 ліквідовано Вигодський, Жовтневий, Кутський, Печеніжинський та Чернелицький райони[4] (в області залишився 31 район). 11.03.1959 ліквідовані Букачівський, Коршівський, Перегінський, Станіславський та Солотвинський райони[5] (залишилося 26 районів).

У листопаді 1962 р. перейменована Станіславська область в Івано-Франківську.

30 грудня 1962 р. ліквідовано 20 районів[6][7]: Болехівський, Більшівцівський, Бурштинський, Войнилівський, Гвіздецький, Жаб’євський, Заболотівський, Ланчинський, Лисецький, Надвірнянський,Обертинський, Отинянський, Рогатинський, Рожнятівський, Снятинський, Станіславський, Тлумацький, Тисменецький, Яблунівський та Яремчанський.
Станом на початок 1963 р. в області було 6 сільських районів[8] — Богородчанський, Галицький, Городенківський, Калуський, Коломийський, Косівський та 1 промисловий (Верховинський).[9] 28 жовтня 1963 року Верховинський пром. район ліквідовано та утворено Долинський промисловий район.[10]

4 січня 1965 р. Долинський промисловий район ліквідовано і відновлено Долинський район, тоді ж відновлено й Надвірнянський, Рогатинський, Рожнятівський, Снятинський, Тлумацький райони.[11][12]
Так завершилося районування: кількість районів — 12 при двох містах обласного підпорядкування, але пізніше було утворено ще 2 райони (8 грудня 1966 р. було створено Верховинський та Івано-Франківський райони[13]) та надано статус міст обласного підпорядкування Калушу (1972), Болехову (1993), Яремчу та Бурштину (2014).
У 1982 р. Івано-Франківський район перейменовано на Тисменицький.[14]

полонина Григорівка

Відповідно до проекту № 3650 адміністративної реформи 2020 замість 14 районів до складу області будуть входити лише 6 (Івано-Франківський, Калуський, Надвірнянський, Коломийський, Косівський, Верховинський), 4 з яких гуцульські а обласний центр утворюватиме власний великий район.

Примітки
  1. Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР»
  2. Відомості Верховної Ради СРСР. — 1940. — № 51 (114). — 21 грудня. — С. 4.
  3. Ведомости ВС СССР. – 1941. – № 3 (118). — 16 января. — с. 4.
  4. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 січня 1962 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Держ. вид-во політ. літ-ри УРСР, 1962. — С. 412.
  5. s:Указ Президії ВР УРСР від 11.03.1959 «Про укрупнення деяких районів Станіславської області»
  6. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ. Додаток до довідника видання 1962 р. (зміни, що відбулися за період з 1 січня 1962 року по 1 січня 1964 року) / Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1964. — С. 26–27.
  7. Список районов, упраздненных в связи с укрупнением сельских и образованием промышленных районов (декабрь 1962 – февраль 1963). Доп. к справочнику:
    СССР: Административно-территориальное деление союзных республик на 1963 г. — М. : Известия, 1964. — С. 104–106.    (рос.)
  8. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 р. «Про укрупнення сільських районів Української РСР»
  9. СССР: Административно-территориальное деление союзных республик (на 1 апреля 1963 года) / Сост.: Н. И. Андреев, А. Д. Жукова, В. А. Кравцов и др. — 12-е изд. — М. : Известия Советов депутатов трудящихся СССР, 1963. — С. 270–272.(рос.)
  10. Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1963 — № 44 — с. 835
  11. Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР»
  12. Указ Президії Верховної Ради Української РСР № 3н-06 від 5 лютого 1965 р. "Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР»
  13. Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1966 — № 48 — с. 514.
  14. Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1982 — № 12. — с. 159.

Посилання

Література
  • Довідник адміністративно-територіального поділу Станіславської області на 1 квітня 1961 року / Викон. ком. Станісл. обл. Ради депутатів трудящих ; [підгот. та упорядкував Л. Д. Гаврилів]. — Станіслав: Обл. кн.-газ. вид., 1961. — 93 с.
  • Івано-Франківська область: адм.-територ. поділ на 1 листопада 1965 р. / Викон. ком. Івано-Франків. обл. Ради депутатів трудящих; [склав і підгот. Л. Д. Гаврилів; відп. ред. Г. Ф. Котов]. — Львів: Каменяр, 1965. — 86 с.
  • Івано-Франківська область: адм.-територ. поділ на 1 жовтня 1967 р. / Викон. ком. Івано-Франків. обл. Ради депутатів трудящих; [склав і підгот. Л. Д. Гаврилів; відп. ред. Г. Ф. Котов]. — Вид. 3-є. — Ужгород: Карпати, 1967. — 105 с.
  • Адміністративно-територіальний устрій України / А. І. Жежера (авт.-упоряд.). — К. : Держ. підпр. «Державний картографо-геодезичний фонд України» ДП «Укркартгеофонд», 2005. — С. 235–256.
    (Довідник на геопорталі «Адміністративно-територіальний устрій України»)
  • Адміністративно-територіальний поділ. Місцеві громади та органи державної влади: довідник: Івано-Франківська область. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2009. — 211 с.
  • Україна: Адміністративно-територіальний устрій (станом на 1 січня 2012 р.) / Верховна Рада України; за заг. ред. В. О. Зайчука; відп. ред. Г. П. Скопненко; упоряд. В. І. Гапотченко. — К. : Парламентське видавництво, 2012. — С. 145–158. — 2000 прим. — ISBN 978-966-611-865-6.

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.