Богородчанський район

Богородча́нський райо́н — колишній район України у центральній частині Івано-Франківської області. Районний центр: Богородчани. Населення становить 70 120 осіб (на 1 серпня 2013). Площа району 799 км². Утворено 1940 року.

Богородчанський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Район на карті регіону
Основні дані
Країна:  Україна
Область: Івано-Франківська область
Код КОАТУУ: 2620400000
Утворений: 1940
Населення: ▼ 69 378 (на 1.01.2019)
Площа: 799 км²
Густота: 87.2 осіб/км²
Тел. код: +380-3471
Поштові індекси: 77700—77781
Населені пункти та ради
Районний центр: Богородчани
Селищні ради: 2
Сільські ради: 30
Смт: 2
Села: 38
Селища: 1
Мапа району
Районна влада
Голова ради: Головчук Михайло Михайлович
Голова РДА: Мариневич Дмитро Дмитрович[1]
Вебсторінка: Богородчанська РДА
Богородчанська райрада
Адреса: Богородчанська районна рада 77701, Івано-Франківська область, Богородчанський район, смт. Богородчани, вул. Шевченка, 66
Мапа

Богородчанський район у Вікісховищі

Розташування

Межує з Тисменицьким, Надвірнянським, Рожнятівським і Калуським районами області та Закарпаттям.

Рожнятівський район Калуський район Тисменицький район
Рожнятівський район Надвірнянський район
Закарпатська область
(Тячівський район)		 Надвірнянський район Надвірнянський район

У фізико-географічному плані територія району неоднорідна і поділяється на три ландшафтні зони: рівнинна, передгірська та гірська. Його найвища точка — гора Велика Сивуля, що має висоту 1836 м.

Геологія

Грязевий вулкан

У селі Старуня є грязьовий вулкан та сольова криниця.

Старунський вулкан заявив про себе у 1977 році, коли в Румунії стався землетрус, поштовхи якого були відчутні і на Прикарпатті. Тоді ж на північній околиці села відбувся зсув ґрунту, що утворив невелику долину з озерцем. Відтоді вулкан не заспокоюється, дихаючи через десятки міні-кратерів. Науковці мають декілька пояснень причин виникнення цього геологічного дива. За однією з гіпотез, вулкан утворився на так званій антиклінальній складці, тобто випуклій структурі, яка має кілька розломів земної кори. І тому завдяки певним фізико-хімічним процесам, що проходять на глибині 600—1000 метрів, відбуваються виверження грязей, мінеральної води, розсолів. Тут також утворюються сполуки свинцю, цинку, є прояви новітньої тектоніки, молодих рухів земної кори. За перших сім років ця територія піднялася на один метр. І загалом, на думку вчених, маємо наочний геологічний музей, природну лабораторію процесів сучасного мінералоутворення. Це місце за своєю оригінальністю, комплексом геологічних явищ, а також за науковою цінністю, не має аналогів у світі.[джерело?]

Гідрологія

Водоспади

Природні ресурси

Район багатий на різноманітні природні ресурси. Тут є поклади таких корисних копалин, як нафта, природний газ, кухонна сіль, озокерит, торф, а також будівельні матеріали (гравій, камінь), гідромінеральні, лісові і рекреаційні ресурси.

Флора

Загальна площа лісів становить 41,3 тис. га., що становить 52 % площі району.

ПЗФ

На північно-східних схилах Ґорґан (гірський масив Українських Карпат) розташований ботанічний заказник «Скит-Манявський». Це — один з найбільш мальовничих ландшафтів Передкарпаття з ялицевими, смереково-буково-ялицевими лісами, красивим лісовим озером, унікальними скельними утворами та єдиним в Івано-Франківській області насадженням модрини польської («хвойного дуба»).

Історія

Історія Підгірського краю сягає глибокої давнини. В результаті розкопок на території села Старуні виявлено десять стоянок первісних людей. Проживали на території району племена часів трипільської культури (середини 4 — кінця 3 тисячоліття до нашої ери).

Рештки городищ давньокиївського періоду поблизу сіл Грабовець і Горохолина показують, що в перших століттях нашої ери тут жили слов′янські племена білих хорватів.

Згідно з першими писемними згадками найстарішими поселеннями є Грабовець, Жураки, Монастирчани, Підгір'я (колишня назва Ляхівці), Старуня. В Галицько-Волинському літописі згадується про поселення Краснопіль (нинішній Солотвин).

Район утворено 17 січня 1940 року з трьох складових Станіславського повіту — міста Богородчани і сільських ґмін Богородчани Старі й Ляхівці.

За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Богородчанському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Горохолина, Грабовець і Хмелівка.[2] Підпілля ОУН активно діяло до 1951 року.[3]

Указом Президії Верховної Ради УРСР 11 березня 1959 р. до Богородчанського району приєднаний Солотвинський район[4], 30 грудня 1960 р. — Лисецький, Надвірнянський, Тисменицький, Яремчанський райони і частина Ланчинського. Сучасні межі району затверджені 4 січня 1965 року.

Івано-Франківська обласна Рада рішенням від 15 листопада 1995 року з Богородчанського району передала Молодківську сільраду до складу Надвірнянського району.[5]

Адміністративний устрій

Адміністративно-територіально район поділяється на 2 селищні ради та 30 сільських рад, які об'єднують 41 населений пункт і підпорядковані Богородчанській районній раді. Адміністративний центр — смт Богородчани[6].

Промисловість

Промисловий комплекс району представлений підприємствами добувної, обробної промисловості та з виробництва і розподілення електроенергії, газу, тепла і води. Промисловий потенціал району утворюють підприємства: ТОВ «Богородчанський молокозавод», Солотвинське державне лісогосподарське підприємство, ДП завод «Промекс» ВАТ «Івано-Франківськпромприлад», Дзвиняцька філія ТОВ «Уніплит», ДП «Богородчанинафтогаз».

Агропромисловий комплекс

В економіці району провідне місце займає сільське господарство. Напрям господарства — вирощування зернових і технічних культур, тваринництво. Всього земельних угідь — 82 431 га, в тому числі орної землі — 17 318 га, лісів — 38 744 га, лук та пасовищ — 9939 га. В районі працює 14 колгоспів та 1 радгосп.

Населення

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[7]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 33 579 8023 5621 10 397 6190 3234 114
Жінки 36 631 7612 5219 9836 7234 6353 377

Національний склад населення за даними перепису 2001 року[8]:

Національність Кількість осіб Відсоток
українці 69836 99,46 %
росіяни 273 0,39 %
білоруси 20 0,03 %
молдовани 15 0,02 %
поляки 15 0,02 %
інші 53 0,08 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 69949 99,63 %
російська 218 0,31 %
молдовська 12 0,02 %
інші 33 0,05 %

За даними Головного управління статистики в Івано-Франківській області, станом на 1 січня 2010 року чисельність наявного населення району становила 69396 осіб, з яких 11774 особи проживали у міських поселеннях та 57622 — у сільській місцевості.

Освіта

У районі є 49 загальноосвітніх шкіл, школа робітничої молоді, 38 клубів, 7 будинків культури, 44 бібліотеки.

Політика

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Богородчанського району було створено 46 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 74,44 % (проголосували 39 884 із 53 579 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 69,11 % (27 564 виборців); Юлія Тимошенко — 12,82 % (5 112 виборців), Олег Ляшко — 8,98 % (3 581 виборців), Анатолій Гриценко — 3,70 % (1 477 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,64 %.[9]

Архітектурні пам'ятки

У Богородчанському районі Івано-Франківської області на обліку перебуває 29 пам'яток архітектури. На території району, поблизу с. Маняви, знаходиться пам'ятка архітектури XVII ст. — Манявський скит, — заснований у 1606 р. Й. Княгиницьким, вихованцем Афонського монастиря. Скит мав до 200 ченців і десятки підпорядкованих монастирів у Галичині, на Буковині та у Молдавії. В 1748 році Скит від Константинополя одержав ставропігію, тобто став самоврядувальним і незалежним. У 1612 р. споруджена Хрестовоздвиженська церква. Припускається, що у Скиті похований гетьман України І. Виговський. Скит Манявський — аскетичний чоловічий монастир східного обряду (український Афон), визначний осередок духовності, культури і мистецтва України. Це святе місце з цілющою джерельною водою у мальовничому карпатському міжгір'ї з оздоровлюючим мікрокліматом. Зараз це відреставрований ансамбль кам'яних і дерев'яних споруд, обгороджених високою кам'яною стіною з вежами і бійницями — вдалий синтез гірського рельєфу і фортифікаційних забудов. Саме тут було створено шедевр українського сакрального живопису Богородчанський іконостатс, виконаний 1698—1705 рр. Йовом Кондзелевичем. Відстань від Івано-Франківська — 60 км.

Відомі люди

На Богородчанській землі творили або народилися відомі діячі: Антін Могильницький — поет, автор поеми «Скит Манявський» (1811–1873); Юліан Целевич (1843–1892 рр.), автор праці «Історія Скита Манявського»; письменник Михайло Петрушевич (1869–1895); Олексій Заклинський, автор «Записок пароха Старих Богородчан» (1819–1881 рр); Іван Капущак, посол до Віденського парламенту (1807–1868 рр.); художник Модест Сосенко (1875–1920); класик української літератури Яцків Михайло Юрійович (1873–1861 рр.); колишній міністр земельних справ в уряді ЗУНРу Михайло Мартинець.

Див. також

Світлини

Примітки
  1. Розпорядження Президента України від 18 грудня 2019 року № 541/2019-рп «Про призначення Д. Мариневича головою Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області»
  2. Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 42. — ISBN 966-8090-63-2
  3. «Літопис УПА» Нова серія. Том 22. Станиславівська округа ОУН: Документи і матеріали. 1945—1951. — К. ; Торонто: Літопис УПА, 2013. — С. 1061—1062.
  4. s:Указ Президії ВР УРСР від 11.03.1959 «Про укрупнення деяких районів Станіславської області»
  5. Нормативно-правові акти з питань адміністративно-територіального устрою України
  6. Адміністративно-територіальний устрій Богородчанського району на сайті Верховної Ради України
  7. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Івано-Франківська область (осіб) - Регіон, 5 рiчнi вiковi групи, Рік, Категорія населення , Стать.
  8. Розподіл населення за національністю та рідною мовою, Івано-Франківська область (осіб) - Регіон, Національність, Рік , Вказали у якості рідної мову. Процитовано 13 лютого 2019.
  9. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 10 лютого 2016.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.