Адольф Абіхт

А́дольф А́біхт (Адольф Іванович Абіхт, нім. Adolf Abicht, лит. Adolfas Abichtas; 1793, Ерланген — 1860, Вільно) — литовський медик, професор патології Віленського університету, завідувач кафедри загальної терапії Віленської медико-хірургічної академії.

Адольф Абіхт
лит. Adolfas Abichtas
Литовський медик, професор Віленського університету
Литовський медик, професор Віленського університету
Народився 1793[1][2][3]
Ерланген, Середня Франконія, Баварія
Помер 14 (26) серпня 1860[1]
Вільнюс, Російська імперія
Діяльність лікар, патологоанатом
Alma mater Вільнюський університет
Галузь медицина
Заклад Віленський університет, Віленська медико-хірургічна академія
Звання професор
Ступінь доктор медицини
Діти Генрік Абіхт

Біографія

Син філософа Йоганна Абіхта, професора логіки і метафізики у Віленському університеті. Закінчив Віленський університет (1810). Магістр філософії (1811), доктор медицини (1815). В 1820 р. був на три роки відправлений за кордон для самовдосконалення. Подорожував по Німеччині і Франції, слухав лекції у Відні та в Парижі. У 1824—1832 роках читав у Віленському університеті курс загальної патології. В 1827 р. призначений ординарним професором.

Після ліквідації Віленського університету (1832) деякий час займався лікарською практикою[4] і викладав у Віленскій медико-хірургічній академії. В 1837—1841 рр. займав у академії кафедру загальної терапії. Після ліквідації медико-хірургічної академії займався лікарською практикою. У 1851 р. вивчав мінеральні води Бірштан і установив їх придатність для лікування багатьох хвороб[5].

Випущений ним у Вільно підручник латинською мовою з внутрішніх хвороб довгий час залишався основним навчальним посібником.

Син Абіхта Генрік став революціонером і був розстріляний під час придушення Польського повстання 1863 року.

Примітки
  1. Абихт, Адольф Иванович // Русский биографический словарь — СПб: 1896. — Т. 1. — С. 7.
  2. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  3. MAK
  4. Albinas Kazlauskas. Kad graži praeitis dabarčiai bylotų. Архів оригіналу за 9 лютого 2008. Процитовано 16 вересня 2014.
  5. Rūta Stankevičiūtė. Lietuviškas mineralinis vanduo neturi konkurentų. Vilniaus diena. Архів оригіналу за 27 лютого 2012. Процитовано 16 вересня 2014.

Література
  • Мысліцелі i асветниікі Беларусі. Энцыклапедычны даведнік. Мінск: Беларуская энцыклапедыя, 1995. ISBN 985-11-0016-1. С. 338.(біл.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.