Адольф Кетле
Ламбер Адольф Жак Кетле (фр. Lambert-Adolph-Jacques Quetelet; 22 лютого 1796, Гент — 17 лютого 1874, Брюссель) — французький та бельгійський математик, астроном, метеоролог, соціолог. Один з засновників наукової статистики.
У ранньому дитинстві виявив блискучі здібності до математики і вже у 18-ть років був учителем цього предмета в своєму рідному місті; в 1819 року, захистивши дисертацію з геометрії, був запрошений викладачем у брюссельський Atheneum. Звернувшись до вивчення фізики та астрономії, Кетле, разом з Жаном Гійомом Гарньє, заснував у 1825 р. «Correspondance mathématique et physique», незабаром отримала велику популярність у науковому світі; Кетле доводив необхідність зробити її одним з головних предметів шкільного навчання. Відвідавши Англію, Шотландію, Швейцарію, Італію і Німеччину, Кетле, в 1832 р., прийняв завідування побудованої за його планом в Брюсселі обсерваторією; в 1834 р. обраний до постійні секретарі брюссельської академії наук; викладав також астрономію і геодезію у École militaire, складався директором бельгійського статистичного бюро та головою заснованої за його ініціативи бельгійської центральної статистичної комісії[4].
Дитинство
Адольф Кетле народився 22 лютого 1796 року в місті Гент, що в ті часи, як і вся Бельгія належало Франції. Батько Адольфа, який перепробував ряд професій і наприкінці життя мав власну крамницю, помер, коли хлопчику було 7 років. В результаті сім'я почала зазнавати злиднів. На допомогу родині прийшли друзі батька, які допомогли Адольфу здобути хорошу освіту в місцевому ліцеї, де він проявив себе здібним учнем і, зокрема, здібності до математичних наук та малювання[5].
По закінченню ліцею йому зразу ж доводиться почати працювати і в 1813 році він одержує місце вчителя математики, граматики та малювання в приватній гімназії невеликого містечка Оденаарда.
Наукові праці
В доробку Кетле нараховується 65 праць присвячених статистиці. Він узагальнював різноманітні цифри, що стосувалися населення, клімату, торгівлі, бідності, освіти, злочинності та ін.
Праця Кетле «Про людину і розвиток її здібностей, або Досвід соціальної фізики» («Sur l'homme et le développement de ses facultés, ou essai de Physique sociale») (1835) помогла соціологам перейти від умоглядного виведення нічим непровірених «законів історії» до індуктивно виводимих статично розраховуваних соціальних закономірностей. Саме з цієї роботи і починає свій відлік соціологія (в терминології Кетле «соціальна фізика») як чітка, емпірично обґрунтована наука. Окрім відкриття статистичних закономірностей, концепції середніх величин, поняття соціального закону, А. Кетле визначив методологічні правила формулювання анкетних запитань. Він рекомендував ставити тільки такі запитання, які необхідні і на які можна отримати відповіді, запитання, що не викликають підозри, однаково зрозумілі всій сукупності опитуваних.[6][7]
Див. також
- 1239 Кетлета — астероїд, названий на честь вченого.
Джерела
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118743171 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Туринська академія наук — 1757.
- Адольф Кетле біографія.
- Райхесберг Н. М. Адольф Кетле. Его жизнь и научная деятельность. СПб, 1894. Глава 1
- В. И. Добреньков, А. И. Кравченко. История зарубежной социологии. Научный вклад А. Кетле
- § 6. Емпірична соціологія: основні напрями і школи