Адо Ваббе

У 1900 році сім'я батьків майбутнього художника переселилася в Нарву. Там Ваббе навчався в міській школі. Він познайомився із Глафірою Лавревцовою, відомою в Нарві колекціонеркою мистецтва. Лавревцова допомогла Ваббе продовжити освіту в Ризі і Мюнхені.

У Ризі Ваббе навчався в міській художній школі і працював в театрі робітником сцени і декоратором. У Ризькій школі домінував реалізм, але вже поширилися модерн і імпресіонізм.

З 1911 по 1913 роки Ваббе навчався в Мюнхені, в студії Антон Ажбе, в 1914 - подорожував по Італії, в 1915 - 1916 працював у Москві. В 1917 році був викладачем малювання в Нарві в школі біля фабрики Кренгольма. В 1918 - 1919 викладав у Таллінні в гімназії Вестгольма і на курсах вчителів Міністерства освіти. Був членом Спілки Художників Естонії.

Адо Ваббе - один з творців товариства художників Паллас і однойменної художньої школи (в Тарту), в якій потім викладав і де був директором у 1926 - 1929 роки. Учні Ваббе: Айно Бах, Андрус Йоханна, Ельмар Кітс та інші - всього 28 молодих художників. Незважаючи на свій замкнений і зухвалий характер, він був популярний серед учнів.

Адо Ваббе був одним з перших художників, які принесли елементи футуризму в мистецтво Естонії. Новатор стилю, він був дуже популярним особливо до середини 1920-х років. З другої половини 1920 років в його творчості помітні тенденції реалізму. Під впливом подорожі до Парижа (1924) було створено багато міських пейзажів у стилі так званого геометричного імпресіонізму. У 1920-30 Ваббе мало експонував; в 1938 в Талліні відбулася найбільша виставка його робіт, в тому ж році він отримав звання професора.

Після 1940 року викладав у Вищому художньому училищі. Заслужений діяч мистецтв Естонії з 1946 року.

Роботи Вабба післявоєнних років не відповідали радянській реальності і вимогам соціалістичного реалізму. В 1948 він був виключений зі Спілки художників, а в 1950 - звільнений з інституту. В 1953 - 1956 роках очолював експериментальну графічну майстерню в Талліні. 1955 - 1961 роки були творчо продуктивні, але у виставках Ваббе більше до самої своєї смерті не брав участі.

Адо Ваббе вніс помітний вклад у розвиток естонської книжкової графіки. З 1917 року до 1930-х він проілюстрував понад 60 книг. В 1917 - 1921 його ілюстрації були абстрактного характеру; з 1922 року домінував малюнок пером, ближче до натури.

В 1997 році в Естонії заснована мистецька премія імені Вабба. Засновники - Культурний фонд Тарту і місто Тарту. Премія видається один раз на рік авторам візуального мистецтва.

• "Kohvikus" (1918)
• "Itaalia" (1918)

• Kunst ja kunstiharrastus Looming 1923, nr 1.
• Evi Pihlak. Ado Vabbe. Kunst, 1993.
• Ado Vabbe nimeline stipendium

• A. Vabbe. (Lühike ülevaade elust ja tegevusest). Koostanud V. Erm. Tartu Riiklik Kunstimuuseum. Tartu, 1961.
• Professor A. Vabbe. (Näituse kataloog: Tartu, märts – mai 1962). Tartu Riiklik Kunstimuuseum, 1962.
• Helmi Üprus. Päikesemängud. (Ado Vabbe ja Aleksander Tassa kirjavahetusel põhinev esseistlik raamat). Tallinn: Kunst, 1976.
• Ado Vabbe näituse kataloog. Eesti NSV Riiklik Kunstimuuseum. Tallinn: Eesti NSV Riiklik Kunstimuuseum, 1976.
• Ado Vabbe oma õpinguteajast. Eessõna: Voldemar Erm – Looming 1987, nr 8, lk 1148–50.
• Reet Varblane. "Ado Vabbe ja teater" – Teater. Muusika. Kino|TMK 1989, nr 9, lk 90–93 ja 96.
• Ado Vabbe. (Kunstniku 100. sünniaastapäevaks: mälestused). Tallinn: Kunst, 1993. ISBN 5899200340 (köites)
• Reet Varblane. "Avangardism ja traditsionaalsus Ado Vabbe loomingus". – Looming 1994, nr 10, lk 1403–1419.

• Tartu art museum
• The Digital Collection of the Art Museum of Estonia
• Virtuaalmuuseum
• Virtuaalmuuseum
• Virtuaalmuuseum: Ado Vabbe
• Ado Vabbe Eesti Kunstimuuseumi digitaalkogu
• Üks pilt: Ado Vabbe "Konstruktivistlik kompositsioon" ERR arhiiv