Айно Бах

З 1907 року жила в м. Нарва. Після початку Першої світової війни з родиною була евакуйована вглиб Росії, в Сибір. Там вступила до середньої школи в Омську, в 1921 році повернулася в Естонію.

З 1923 по 1935 рік навчалася живопису в Художній школі Палласа в Тарту під керівництвом Ніколая Трійка, а потім мистецтву гравюри (учениця Адо Ваббе). У 1931 році вийшла заміж за художника Каарела Лійманда. У 1937 році разом з чоловіком побувала в Парижі. Викладала в Тартуській художній школі.

Після початку Другої світової війни перебувала в евакуації в Ярославлі, чоловік при евакуації загинув.

Бах була однією з ініціаторів створення Спілки художників Ярославля, однією із засновників Спілки художників Естонії. Керувала цією Спілкою.

З 1946 року жила в Таллінні. Похована на Лісовому цвинтарі Таллінна.

Одна з перших естонських граверів, Айно Бах продемонструвала технічну віртуозність, яка допомогла розширити виразні можливості гравіювання інталіо.

Автор відмічених любовною увагою до людини портретів, жанрових композицій, ілюстрацій: «Жінка з гітарою» (1936), «Мати з дитиною» і «Жінка в дзеркалі» (акватинта, 1937), «Спляча дитина», «Маленька Марі» (обидві — суха голка, «Робітник», 1935) портрет Керсті Мерілаас. Виконала ряд робіт способом глибокого друку і монотипії. Вона також практикувала гравіювання металу, травлення і кольоровий монотип, часто змішуючи кілька прийомів в одній і тій же роботі, зокрема, металеву точку і акватинту.

Брала участь у виставках в Ризі і Каунасі (1937), Римі, Будапешті і Антверпені (1939).

• Республіканська премія (1947)
• 3 ордена і медаль

• В. Бернштейн, Айно Бах, М., 1959.

• Aino Bach(англ.)
• Aino Bach(англ.)
• Anne Lõugas, Aino Bach — legend ja reaalsus, Õpetajate Leht — 2. mai 2003

• EKABL, Eesti Entsüklopeediakirjastus 1996
• Anne Lõugas, Unustatud või unustamatud? Aino Bach ja Agaate Veeber 100 — Sirp, 15.02.2002