Аерофлот

ВАТ «Аерофлот — російські авіалінії» — найбільша російська, а до цього єдина та монопольна радянська державна авіакомпанія. Національний авіаперевізник, офіційний авіаперевізник Зимових Олімпійських ігор 2014 року. Штаб-квартира — у Москві.

Аерофлот
Галузь промисловості Авіаперевезення і Повітряний транспорт[1]
Дата створення / заснування 1932
Держава  Росія
Авіаційний альянс SkyTeam
Вузловий аеропорт Міжнародний аеропорт «Шереметьєво» і Міжнародний аеропорт «Ємельяново»
Організаційно-правова форма відкрите акціонерне товариство
Сукупні активи ▼933 318 000 000 ₽ (2019)[2]
Власний капітал ▲1 950 000 000 ₽ (2019)[2]
Загальна виручка ▲677 881 000 000 ₽ (2019)[2]
Чистий прибуток ▲10 649 000 000 ₽ (2019)[2]
Операційний прибуток (EBIT) ▼60 663 000 000 ₽ (2019)[2]
Ринкова капіталізація 176 400 000 000 ₽
Місце заснування Москва
Власник Ministry of Civil Aviation of the USSRd
Дочірня компанія (організація, установа) Pobedad і Rossiyad
Розташування штаб-квартири Москва
Біржа MOEX:
Кількість працівників 30 328 осіб (2019)
Попередник Dobrolyotd
Описано на сайті (за URL) fundinguniverse.com/company-histories/aeroflot-soviet-airlines-history/
Кількість відстежувачів 178 204
Обліковий код авіакомпанії 555
Код авіакомпанії IATA SU
Код авіакомпанії ICAO AFL
Merchant Category Code 3011[3]
Офіційний сайт​(рос.)
 Аерофлот у Вікісховищі
Осідок Аерофлоту

Заснована 15 липня 1923 постановою Ради праці й оборони РРФСР «Про організацію Ради з цивільної авіації» і «Про покладання технічного нагляду за повітряними лініями на Головне керування повітряного флоту». Назву «Аерофлот» було закріплено за цивільною авіацією СРСР 25 лютого 1932.

«Аерофлот» — член Міжнародної асоціації повітряного транспорту (ІАТА).

Базовий аеропорт авіакомпанії — Московський аеропорт Шереметьєво (термінали D, C, F).

Здійснює перельоти в окупований Крим.

Історія

Офіційним днем народження цивільного повітряного флоту Росії вважається 9 лютого 1923, коли Рада Праці і Оборони прийняв постанову «про організацію Ради з цивільної авіації» та «Про покладання технічного нагляду за повітряними лініями на Головне управління повітряного флоту».

У 1920-ті, після закінчення першої світової війни, авіація в європейських країнах все більше використовувалася в мирних цілях — для перевезення пасажирів, пошти і вантажів. Не відставала від своїх сусідів і Росія. Особлива увага приділялася розвитку зв'язків із зарубіжними країнами. Цивільні польоти за кордон виконувалися в основному на переобладнаних військових літаках.

1 травня 1922 відкрилися польоти першої міжнародної авіалінії Москва-Кенігсберг (у той час територія Німеччини). Пізніше цю авіалінію продовжили до Берліна.

15 липня 1923 відкрилася перша регулярна внутрішня лінія Москва-Нижній Новгород.

У 1930-ті авіабудування країни являло собою вже великий та складний комплекс виробничих підприємств, конструкторських бюро, науково-дослідних інститутів і т. д. А літаки конструкції О. М. Туполєва, С. В. Ілюшина, О. К. Антонова склали епоху в світовому літакобудуванні.

25 лютого 1932 утворено Головне управління Цивільного повітряного флоту (ГУ ЦПФ) і засноване офіційне скорочене найменування цивільної авіації країни — АЕРОФЛОТ.

Льотчики Аерофлоту брали участь у Німецько-радянській війні. Вони виконували особливо важливі польоти до лінії фронту, в тил ворога, за кордон і на території країни. У ці важкі роки не припинялися регулярні польоти на міжнародних повітряних лініях.

Після війни міжнародне повітряне сполучення стало активно відновлюватися і розширюватися. З'явилися нові досконаліші літаки Іл-12 та Іл-14 конструкції С. Ілюшина.

Вихід в 1956 на внутрішні та міжнародні лінії Аерофлоту першого у світі реактивного літака Ту-104 конструкції Туполева розцінювався як видатна подія світового значення.

У 1957 здійснив перший політ турбогвинтовий лайнер Іл-18, створений в ОКБ ім. С. Ілюшина.

У серпні 1959 в Москві відкрився аеропорт Шереметьєво, головним призначенням якого стало обслуговування міжнародних польотів.

В кінці 1950-х пройшов випробування та почав регуляние польоти на лініях Аерофлоту найбільший на ті часи літак Ту-114, що відрізнявся економічнішими турбогвинтовими двигунами. Пізніше його замінив на далеких трасах новий радянський літак Іл-62.

У січні 1971 на базі Транспортного управління міжнародних повітряних ліній організовано Центральне управління міжнародних повітряних сполучень Аерофлоту (ЦУМВС), яке стало єдиним в галузі підприємством, що виконують міжнародні рейси під назвою «Аерофлот — радянські авіалінії».

У 1978 у перший рейс за кордон відправився вантажний літак Іл-76. Ця машина використовувалася до 2004.

У 1980 призначений генеральним перевізником учасників XXII Олімпійських ігор, що проходили в Москві. Для того, щоб прийняти спортсменів і гостей столиці з усього світу, спеціально збудовано новий міжнародний термінал аеропорту Шереметьєво-2, здатний одночасно обслужити 31 літак будь-якого типу. 6 травня відбулося його офіційне відкриття.

У 1991, після розпаду СРСР, в колишніх союзних республіках і регіонах РФ створені власні авіакомпанії. Російська компанія стала правонаступником найменування «Аерофлот» і торговельної марки міжнародного перевізника колишнього СРСР. У червні того ж року було створено Виробничо-комерційне об'єднання «Аерофлот — радянські авіалінії», яке з 28 липня 1992 перетворено у відкрите акціонерне товариство «Аерофлот — російські міжнародні авіалінії». Тоді ж авіакомпанія почала експлуатувати західну техніку. Першими було взято в лізинг літаки А310-300 консорціуму «Ербас Індастрі». Через два роки з'явилися Боїнги 767-300ER, що відповідають найжорсткішим екологічним і шумовим вимогам.

У 1994 в авіакомпанію надійшли нові російські пасажирські літаки третього покоління Іл-96-300 для міжконтинентальних рейсів, які повністю відповідають стандартам ІКАО щодо шумів. В кінці 1995 Аерофлот взяв у лізинг вантажний літак ДС-10-30Ф для експлуатації на маршрутах великої протяжності.

Керівництво

Власники і керівництво

51,17 % акцій належить державі (в особі Федерального агентства з управління федеральним майном), 40,55 % — у власності юридичних осіб (у тому числі близько 30 % контролює Національна резервна корпорація (НРК)), 8,28 % — належить фізичним особам. В січні 2010 року стало відомо про майбутній викуп самої авіакомпанією (точніше, її дочірньою структурою) частки Національної резервної корпорації в розмірі 25,8 % за суму близько $ 400 млн.[4].

Генеральний директор компанії — Віталій Савельєв. У 1997—2009 (по березень) авіакомпанію очолював Валерій Окулов.

Авіапарк

Кількість літаків Аерофлоту (не включаючи дочірні компанії) за станом на лютий 2021:

Флот Аерофлоту
Тип літака Фото Експлуатуються Замовлено Рік введення в експлуатацію Примітки
Airbus A320-200 66 0 2003
Airbus A320neo 6 19 2021

(Планується)
Боїнг-737-800 37 2 2011

Пісні
  • Висоцький В .С.: Который раз лечу Москва-Одесса.
  • Розенбаум: Меня носит круглый год мой родной «Аэрофлот».

Галерея
  • Airbus A320-200
  • Airbus A321-200
  • Airbus A330-200
  • Airbus A330-300
  • Boeing 737-800
  • Boeing 777-300ER
  • Sukhoi Superjet 100

Виноски
  1. 20th Century Press Archives — 1908.
  2. IFRS Consolidated Financial Statements for the year ended 31 December 2019 — Аерофлот, 2020.
  3. Citibank Merchant Category Codes — Citibank, 2015. — 37 p.
  4. Петро Мироненко, Олексій Єкімовських. Олександр Лебедєв вилетів з «Аерофлоту»

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.