Ажен (регбійний клуб)

Спортінг Юньон Ажен Ло-і-Гаронна (фр. Sporting union Agen Lot-et-Garonne), або просто Ажен французький регбійний клуб, який виступає у вищій лізі національного чемпіонату (Топ 14). Команда базується в місті Ажен (департамент Ло і Гаронна). Домашні матчі команда проводить на арені Арманді, що вміщає 14 тисяч глядачів. Заснований в 1908 році колектив вийшов в Топ 14 за підсумками сезону 2009/2010, коли то команда стала переможцем Другого дивізіону (Про Д2). Ажен також виступає у другому за значимістю європейському турнірі — Європейському кубку з регбі. Традиційні кольори клубу — синій і білий, однак під час тривання міжнародних матчів сезону 2006/2007 команда використовувала оранжеву форму.

Спортінг Юньон Ажен Ло-і-Гаронна
фр. Sporting union Agen Lot-et-Garonne
Повна назваSporting union Agen Lot-et-Garonne
Коротка назва Ажен
Засновано 1908
Населений пункт Ажен, Франція
Стадіон Арманді
Вміщує 14 000
Президент Ален Тінго
Ліга Топ 14
2015—2016 13
Домашня
Виїзна

Історія

Клуб було засновано в 1908 році. Команда вперше стала учасником фіналу чемпіонату Франції у 1930 році. Тоді синьо-білі зустрілися з Кіяном і виграли з рахунком 4:0. У наступні роки команда стала переможцем турніру Шаленж Ів дю Мануар (1932) і його фіналістом у 1933. Перша удача наступного десятиліття випала на 1943 рік: Ажен завоював кубок Франції, обігравши в фіналі Бордо-Бегль (11:4). У тому ж році команда вийшла у фінал чемпіонату, проте зробити дубль регбісти не зуміли (поразка від Авірон Байонне, 0:3). У 1945 році клуб все ж таки став чемпіоном, в вирішальному матчі гравці Ажена переграли суперників з Лурду (7:3). Крім того, колектив знову виграв кубок Франції, підсумкова перемога була здобута над Монтферрадом (14:13). На 1940-ті роки припав ще один фінал чемпіонату, в якому Ажен програв Тулузі з рахунком 3:10.

Протягом наступних десяти років клуб не завоював жоден титул, зате 60-ті роки принесли в колекцію Ажена нові трофеї. У 1962 році команда стала триразовим чемпіоном країни завдяки перемозі над Безьє Еро в фіналі сезону (14:11). Через рік регбісти виграли Шаленж, розгромивши Брів (11:0). У 60-х Ажен виграв щит Бреннуса — головний приз чемпіонату Франції ще двічі: в 1965 (перемога над Брів) і 1966 (Дакс) роках.

Нова декада в історії клубу вийшла не досить вдалою. Клуб програв у фіналі Шаленж: опоненти з Тулона переграли синьо-білих з невеликою різницею — 22:25. Аналогічний результат спіткав Ажен і в фіналі Шаленж у 1975 році, коли клуб програв Безьє Еро з рахунком 12:16. Проте, Ажен зумів взяти реванш, перемігши команду Безьє в підсумковому матчі чемпіонату Франції 1976 року (13:10). Таким чином, команда взяла перший за десять років титул найкращої команди країни.

Головні успіхи клубу припали переважно на 80-ті роки. У 1982 році, перевершивши в фіналі Авірон Байонне (18:9), команда здобула титул національних чемпіонів. В наступному сезоні Ажен значно обіграв Тулон в матчі за титул переможця Шаленж (29:7). У 1984 році колектив знову вийшов у фінал чемпіонату країни, в якому, втім, поступився команді Безьє Еро. Настільки ж невдалим виявився фінал 1986 року, Ажен програв матч проти Тулузи. Чергова срібна медаль дісталася регбістам у 1987 році (Шаленж), коли вони поступилися Греноблі. Нарешті, в 1988 році Ажен виграв чемпіонат — вирішальна зустріч з Тарб завершилася перемогою з рахунком 9:3.

Надалі результативність команди дещо спала. У фіналі чемпіонату 1990 Ажен програв зустріч з Рейсінг (12:22). У 1992 році команда виграла останній на даний момент Шаленж Ів дю Мануар (перемога у фіналі над Нарбонн, 23:18). 1998 рік ознаменувався першим виходом у фінал єврокубка: Ажен став учасником фіналу Європейського кубку з регбі. Протистояння двох французьких клубів: Ажена та Коломьє завершилося розгромною перемогою суперника (5:43). 8 червня 2002 клуб зустрівся з Біарріц Олімпік в фіналі чемпіонату і програв.

Один з найкращих гравців клубу в останні роки є фіджийський вінгер Рупені Каукаунібука. Команда повернулась в елітний дивізіон в 2010 році здебільшого завдяки його висококласній грі. Однак у вересні 2010 року його було виключено з команди. Згодом Каукаунібука з'явився в складі Тулузи.

Досягнення

Топ 14

  • Чемпіон: 1930, 1945, 1962, 1965, 1966, 1976, 1982, 1988
  • Фіналіст: 1943, 1947, 1984, 1986, 1990, 2002

Шаленж Ів дю Мануар

  • Переможець: 1932, 1963, 1983, 1992
  • Фіналіст: 1933, 1970, 1975, 1987

Кубок Франції

  • Переможець: 1943, 1945

Європейський кубок з регбі

  • Фіналіст: 1998

Шаленж Арман Вакеран

  • Переможець: 1999

Про Д2

  • Переможець: 2010

Фінальні матчі

Топ 14

Дата Чемпіон Фіналіст Результат Стадіон Вболівальники
18 травня 1930 Ажен Кіян 4:0 Парк Лескюр, Бордо 28 000
21 березня 1943 Авірон Байонне Ажен 3:0 Парк де Пренс, Париж 28 000
7 квітня 1945 Ажен Лурд 7:3 Парк де Пренс, Париж 30 000
13 квітня 1947 Тулуза Ажен 10:3 Стад де Пон Жюмо, Тулуза 25 000
27 травня 1962 Ажен Безьє Еро 14:11 Муніципальний стадіон, Тулуза 37 705
23 травня 1965 Ажен Брів 15:8 Жерлан, Ліон 28 758
22 травня 1966 Ажен Дакс 9:8 Муніципальний стадіон, Тулуза 28 803
23 травня 1976 Ажен Безьє Еро 13:10 Парк де Пренс, Париж 40 300
29 травня 1982 Ажен Авірон Байонне 18:9 Парк де Пренс, Париж 41 165
26 травня 1984 Безьє Еро Ажен 21:21 Парк де Пренс, Париж 44 076
24 травня 1986 Тулуза Ажен 16:6 Парк де Пренс, Париж 45 145
28 травня 1988 Ажен Тарб 9:3 Парк де Пренс, Париж 48 000
26 травня 1990 Рейсінг Ажен 22:12 Парк де Пренс, Париж 45 069
8 червня 2002 Біарріц Олімпік Ажен 25:22 Стад де Франс, Сен-Дені 78 457

Шаленж Ів дю Мануар

Рік Переможець Результат Фіналіст
1932 Ажен Ліон
1933 Ліон Ажен
1963 Ажен 11:0 Брів Коррез
1970 Тулон 25:22 Ажен
1975 Безьє Еро 16:12 Ажен
1983 Ажен 29:7 Тулон
1987 Гренобль 26:7 Ажен
1992 Ажен 23:18 Нарбонн

Кубок Франції

Рік Переможець Результат Фіналіст
1943 Ажен 11:4 Стад Бордле
1945 Ажен 14:13 АС Монтферрад

Європейський щит

Рік Переможець Результат Фіналіст Стадіон Вболівальники
1998 Коломьє 43:5 Ажен Стад де Септ-Дені, Тулуза 12 500

Про Д2 плей-офф

Рік Переможець Результат Фіналіст Стадіон Вболівальники
2014 Стад Рошель 31:22 Ажен Шабан-Дельмас, Бордо 33 262
2015 Ажен 16:15 Стад Монтуа Ернест-Валлон, Тулуза

Сезон 2016—2017 Про Д2[1]

2016–2017 Про Д2 Таблиця
Клуб І В Н П БЗ БП Різ. ЗБ ВБ Б
1Ойонна191207541407+1345558
2Ажен191216501397+1043356
3Монтобан191207462322+1404254
4Коломьє191207473350+1233253
5Мон-де-Марсан191108426383+432652
6Біарріц Олімпік191108455424+311348
7Каркассон191018422396+262246
8Стад Орійяк191009408434–263346
9Ангулем191018358382-241144
10Перпіньян198110419407+125342
11Дакс199010413483-701441
12Нарбонн19919365474−1091039
13Безьє Еро197012418391+276337
14Ванн195212383480−971530
15Альбі196211372505−1330230
16Бургуен Жальє193115308489−1811419
Зелений фон Чемпіони, автоматичний аванс до Топ 14.
Голубий фон Команди, які вийшли у плей-офф
Червоний фон Команди, які вилітають в Федераль 1.

Примітки:Якщо дві команди здобули таку саму кількість балів, їх позиція вираховується по результатам різниці зібраних балів.

Знамениті гравці

Французькі гравці

  • Метью Бару
  • Гі Баске
  • Жан-Поль Бу
  • Крістіян Бегрі
  • Жан-Батіст Бедер
  • Абделятіф Бенадзі
  • Рене Бенезіз
  • Філіп Бенеттон
  • П'єр Бербізьє
  • Філіп Беру
  • Поль Б'єморе
  • Себастьєн Бонетті
  • Жан Бубе
  • Гійом Буїк
  • Крістіян Каліфано
  • Олів'є Кампан
  • Жорж Карабіньян
  • Жан Кляві
  • Валентін Кур
  • Девід Кузіне
  • Жан-Франсуа Ку
  • Жан-Жак Кренка
  • Марк Даль Мазо
  • Жан-Луї Дуї
  • Крістіян Деляж
  • Даніель Дюброка
  • Ів Дюффу
  • Жан-Луї Дюпон
  • Бріс Дулян
  • Сільвен Дюпуї
  • Луї Ечаві
  • Пепіто Ельорга
  • Домінік Ербані
  • Альберт Феррас
  • Жак Фор
  • Франсуа Жулі
  • Ерік Глез
  • Жак Граттон
  • П'єр Гіллю
  • Маріус Гіраль
  • Франсіс Аже
  • Седрік Емонс
  • Жан-Клод Іке
  • Тьєррі Лабрусс
  • Бернар Лакомб
  • П'єр Лакруа
  • Люк Лафорг
  • Крістоф Ламейзон
  • Грегуар Ласкубі
  • Мішель Лассер
  • Серж Лассужад
  • Марсель Лоран
  • Бернар Лавіні
  • Джоель Ллоп
  • Матью Л'євремун
  • Жерар Маньяк
  • Жан-Клод Мальбе
  • Крістоф Мана
  • Жан Матью-Комба
  • Жан-Мішель Меза
  • Патрік Маззер
  • Жером Мікель
  • Жан Морібу
  • Крістоф Поркю
  • Олів'є Саррамеа
  • Філіп Селя
  • Мішель Сітхар
  • Лоран Сейне
  • Жан-Луї Тулу
  • Бруно Тулу
  • Макс Віжрі
  • Бернар Вівьес

Міжнародні гравці

  • Белісаріо Агулля
  • Еусебіо Гвінязу
  • Омар Хасан
  • Скотт Даруда
  • Джуніор Пелісаса
  • Антон Пейкрішвіллі
  • Бека Шеклашвіллі
  • Іраклі Махкханелі
  • Осеа Колінісау
  • Таньєля Равака
  • Рупені Каукаунібука
  • Саїмоні Вака
  • Кевін Свайрін
  • Інакі Басаурі
  • Кірілл Кулємін
  • Сантяго Деллапе
  • Алессіо Галассо
  • Аарон Персіко
  • Франческо Дзані
  • Конрад Барнард
  • Данієль (Нель) ду Плессіс
  • Герт Муллер
  • Конрад Столтз
  • Росс Скіте
  • Адрі Баденхорст
  • Деніс Фожерті
  • Джаліл Нарджіссі
  • Люк Хамільтон
  • Джеймі Робінсон
  • Серджіо Вальдес
  • Біллі Фултон
  • Джон Швальгер
  • Бен Блер
  • Річард Фромонт
  • Кііс Мііувс
  • Сільвере Тян
  • Cолін Сокол
  • Вільяму Афатія
  • Лісіате Фа'аосо
  • Уеліні Фоно
  • Опеті Фонуа
  • Семісі Телефоні
  • Ендрю Спрінггей
  • Колін Юкс

Примітки

  1. Classement PRO D2. Ligue Nationale de Rugby (French). Процитовано 28 грудня 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.