Тулон (регбійний клуб)

Тулон було засновано 3 червня 1908 року в результаті об'єднання команди Étoile sportive varoise і тулонського відділення клубу Stade varois. Через 23 роки команда вперше стала національним чемпіоном. У фінальному матчі сезону 1931 року в Бордо, Тулон обіграв Ліон (фр. Lyon Olympique Universitaire) з рахунком 6:3. У рідному місті регбістів зустріли 30 тисяч щасливих уболівальників. Конвалії з'явилися на емблемі клубу в 1921 році. Фелікс Майоль, який пожертвував клубу гроші на будівництво стадіону, який був названий його ім'ям, прибув на свій перший концерт в Париж 1 травня 1895 року. Знайома артистка подарувала йому букет конвалій, які часто даруються французами в перший день травня. Забобонний Майоль, чий концерт пройшов успішно, зробив конвалію своїм особистим символом. Потім звичай перейняли і регбісти.

Надалі команда стала постійним претендентом на титул. При цьому, клуб протягом 35 років зіграв в чотирьох фіналах (1948, 1968, 1971, 1985) і не виграв жодного. У 1985 році Тулон програв з командою Тулузи(22:36). Через два роки, з п'ятої спроби клуб завоював титул чемпіона. Тоді на столичній арені Парк де Пренс регбісти обіграли Рейсінг 92. Ще одна перемога в чемпіонаті прийшла в 1992 році, в фінальному матчі клуб здолав суперників з Біарріц. Та гра стала останньою для легенди Біарріца, Сержа Бланко, який так і не здобув титул чемпіона Франції.

Протягом наступних восьми років клуб мав фінансові труднощі, спостерігався дефіцит в 10 мільйонів франків. Як наслідок, спортивні результати команди стали менш вражаючими. В результаті організатори чемпіонату вирішили перемістити Тулон у Другій дивізіон влітку 2000 року. Гравці могли повернутися у вищу лігу в першому ж сезоні, але у вирішальній грі за єдину квоту команда зазнала поразки від Монтобана. Лише через п'ять сезонів команда знову досягла того рівня, який дозволив їй знову стати учасником провідної ліги. Упевнена підтримка уболівальників (в середньому на стадіон приходило більше 12 тисяч глядачів) не допомогла Тулон закріпитися в чемпіонаті. Клуб виграв тільки 3 гри з 26 і вдруге був змушений стати учасником Другого дивізіону.

Новий президент клубу, Мурад Буджеллаль, який народився і виріс в місті заробив свій маєток на продажі коміксів, ступив на посаду з обіцянкою побудувати сильну команду. Уже під керівництвом Буджеллаля клуб уклав контракти з відомими гравцями Жан-Жаком Кренса, Янном Делега, Гонзало Квесада і Деном Лугером. Згадані гравці і деякі інші новачки на той час вже подолали тридцятирічний рубіж. Особливий інтерес громадськості і ЗМІ викликало підписання контракту з колишнім капітаном Ол Блекс, Тана Умага. Новозеландець прибув до Франції після закінчення Кубка Мітре 10, і, як передбачалося, сума його контракту становила близько 300 тисяч євро. Буджеллаль заявив, що збирається платити зірці з власної кишені, при цьому гравець повинен був провести в складі Тулона всього 8-10 матчів. В інтерв'ю 2010 року Буджеллаль сказав: «Це було неймовірно, адже ми були в другому дивізіоні, а я говорив з кращим гравцем світу. Але він сказав „так“ і приїхав грати в Тулон»[1].

Буджеллаль продовжив активну трансферну політику щодо іменитих вікових спортсменів. Склад команди поповнив капітан збірної Австралії і рекордсмен світу за кількістю тестових матчів, Джордж Греган. Повідомлялося, що гравець отримає близько 400 тисяч євро, також з власної кишені Буджеллаля[2]. Іншими новобранцем клубу став кращий на той момент бомбардир (за кількістю очок) Ол Блекс, Ендрю Мертенс[3][4] і один з лідерів збірної Англії, Джонні Вількінсон.

Повернувшись до другої ліги в сезоні 2006/2007, клуб фінішував на четвертому місці. Тулон отримав право зіграти в матчах плей-офф за вихід до головного дивізіону, але вже в півфіналі колектив програв соперникам з Стад Рошель(17:21). У наступному змагальному році команда практично з самого початку вийшла в лідери турнірної таблиці і гарантувала собі вихід до вищої ліги за два тури до закінчення регулярного чемпіонату. Сезон 2008/2009 не став для команди результативним, однак цей час було витрачено на істотну перебудову колективу. Умага став працювати в тренерському штабі, і згодом Буджеллаль повідомив, що Умага не настільки компетентний щоб бути тренером. Крім того, бізнесмен заявив, що Умага не володіє якостями менеджера. Клуб боровся за виживання, але зумів уникнути вильоту, продемонструвавши потенціал для звершень в наступному сезоні. Кампанія-2009/2010 очолювала Джоннім Вількінсоном опинилася вкрай успішною. Провідний французький регбійний журнал Міді Олімпік (фр. Midi Olympique)[5] пізніше назвав англійця кращим флай-хавом року чемпіонату. Досягнення Вількінсона були достойно оцінені і по той бік протоки: після деякої перерви гравця знову було повернено в команду. Тулон зайняв в чемпіонаті друге місце, пропустивши вперед команду Перпіньян. Каталонський конкурент отримав вищу позицію завдяки підсумку особистого протистояння, однак за багатьма показниками (зокрема, за кількістю перемог) лідирував саме Тулон. Після цього клуб програв у півфіналі плей-офф, виявившись слабшими за майбутніх чемпіонів Клермона за підсумками додаткового часу матчу (29:35). Проте, клуб з Лазурного Берега отримав можливість зіграти в головному міжнародному турнірі Європи — кубку Хайнекен.

У тому ж сезоні клуб змагався у другому за значущістю міжнародному змаганні, Європейському кубку регбі. Тулон виграв свою групу і вийшов до наступної стадії. Домашній матч 1/4 фіналу проти валлійськіх Скарлетс команда з легкістю виграла (38:12). Півфінальний бар'єр — гостьовий матч з ірландським Коннахтом- Тулон також подолав, хоча і з меншою перевагою (19:12). Перемога в цьому матчі дозволила французам провести фінал вдома, і, беручи до уваги обмежені можливості Стад Майоль, зустріч була перенесена на марсельський Велодром. На жаль, Тулон програв гостям з Уельсу Кардіфф Блюз (21:28) і при досить якісній грі не зміг завоювати жодного трофея.

Сезон 2011/2012 склався для команди практично так само. Клуб знову програв у фіналі Європейського кубка регбі: тепер більш вдалими виявилися гравці Біарріц. Тулон не добився перемоги і в національному чемпіонаті. Він програв в головному матчі року Тулузі. Через рік команда стала переможцем кубка Хайнекен. У фінальному матчі регбісти обіграли ще одну французьку команду — Клермона[6]. Матч протікав вкрай напружено і завершився з рахунком 16:15. Крім того, команда посіла друге місце в регулярному сезоні і дісталася до фіналу чемпіонату. Однак в підсумковому матчі Тулон програв Кастрові з рахунком 14:19. 2 травня 2015 в Лондоні, в фіналі Кубка чемпіонів регбі Тулон вдалося обіграти обіграв Клермон (24:18). У головному єврокубку Тулон переміг третій рік поспіль — раніше французький клуб двічі вигравав Кубок Хайнекен.

Топ 14

• Чемпіон: 1931, 1987, 1992, 2014
• Фіналіст: 1946, 1968, 1971, 1985, 1989, 2012, 2013

Кубок Хайнекен

• Переможець: 2013, 2014

Шаленж Ів дю Мануар

• Переможець: 1934, 1970
• Фіналіст: 1939, 1954, 1983

Європейський кубок регбі

• Фіналіст: 2010, 2012

Про Д2

• Переможець: 2005, 2008
• Фіналіст: 2001

Кубок Хайнекен та Європейський Кубок з регбі

Чемпіонат Франції

Шаленж Ів дю Мануар

Європейський кубок

Французькі гравці

Міжнародні гравці

• RC Toulonnais Офіційний сайт команди