Тулуза (регбійний клуб)

Стад Тулузен (фр. Stade Toulousain) або просто Тулуза (фр. Toulouse) — один з найсильніших регбійних клубів Франції та Європи. Команда, яка виступає в Топ 14, є 5 (1996, 2003, 2005, 2010, 2021) переможцем кубка Хайнекен — престижного європейського трофея. За цим показником Французи перевершують будь-який інший колектив Старого Світу. Двічі Тулуза програвала в фіналі кубка: в 2004 р сильнішими виявилися Лондон Воспс, а в 2008 р Ірландці з Манстера. На внутрішній арені клуб також утримує рекорд за кількістю перемог в чемпіонаті — 21. Гравці «Стад Тулуза» традиційно складають основу збірної Франції.

Тулуза
Повна назваСтад Тулузен фр. Stade Toulousain
Коротка назва Тулуза фр. Toulouse
Засновано 1907
Населений пункт Тулуза, Франція
Стадіон Ернест-Валлон
Вміщує 19 500
Президент Жан Рене Бускатель
Головний тренер Уго Тола
Ліга Топ 14
2020—2021 1
Домашня
Виїзна
Запасна

Домашні матчі клуб проводить на Стад Ернест-Валлон. При цьому найбільш значущі зустрічі проходять на арені Стад де Тулуз. Команда виступає в червоному, чорному і білому кольорах.

Історія

Створення

До 1907 року центрами регбі в Тулузі були школи і університети. У 1893 р. учні середньої школи ліцей де Тулуз (фр. Lycée de Toulouse) створили колектив les Sans Soucis. Вступивши до університету, ті ж молоді люди організували нову команду — Ель'Олімпік Тулузен (фр. l'Olympique Toulousain). Через деякий час, в 1896 році, клуб був перейменований в Стад Олімп'єн дес Етудіантс де Тулуза (фр. Stade Olympien des Etudiants de Toulouse) (СOET). У той же час з'явилися ще дві команди — Ле Спорт Атлетік Тулузен (фр. le Sport Atléthique Toulousain) (SAT, не студенти) і Ель'Еколе Ветерінарі (фр. l'Union Sportive de l'Ecole Vétérinaire) (USEV, студенти ветеринарної школи). Колективи об'єдналися в 1905 році під назвою Вето-Спорт (фр. Véto-Sport) . Нарешті, в 1907 році, відбулося злиття Вето-Спорт і СOET, в результаті якого і був створений Стад Тулузен.

ХХ століття

Перший фінал Тулузи в національному чемпіонаті відбувся в 1909 році. Тоді команда поступилася команді Стад Бордле з рахунком (0-17). Матч проведений в 1912 році став для клубу переможним (Рейсінг 92, 8:6), однак наступний свій титул команда здобула лишень у 1922 році. Двадцяті роки XX століття стали для Тулузи золотими: колекцію титулів поповнили п'ять звань чемпіона Франції: 1922, 1923 , 1924, 1926, 1927.

Наступні десятиліття виявилися менш вдалими в порівнянні до 1920-х. З 1928 по 1946 рік команда не отримала титул чемпіона. У 1934 році відбувся матч проти Тулона в рамках Шаленж Ів дю Мануар, за підсумками якого обидва клуби були оголошені переможцями турніру. І лише в сезоні 1947, південці зуміли завоювати головний трофей країни, обігравши Ажен (10-3) на Стад де Пон Жюмо. Після цього знову настав період без гучних перемог. Вболівальникам довелось чекати 22 роки, поки їх улюблена команда вийшла у фінал чемпіонату, однак і він не приніс Тулузі титул. Команда програла команді Бегль (9:11).

У 1971 році колектив знову боровся за приз Шаленж Ів дю Мануар. Суперником на цей раз був Дакс, який і став володарем кубка (8:18). Через дев'ять років Тулузу спіткала чергова поразка у фінальному матчі. У грі за титул чемпіона Франції — 1980 сильнішими виявилися регбісти Безьє Еро (10:6). У 1984 році, знову у вирішальній зустрічі Шаленж Ів дю Мануар, команда програла команді Нарбонни (3:17). Втім, в кінці вісімдесятих Тулуза стала поступово відновлювати колишню міць. У 1985 році клуб вперше з 1947 став переможцем національного чемпіонату, обігравши Тулон. В наступному році спортсмени зуміли захистити титул, відстоявши його в грі з Ажен. Невдала серія в Шаленж Ів дю Мануар перервалася в 1988, коли Тулуза виграла у Дакс. Чемпіонати 1987 і 1988 років залишилися за Тулоном і Ажен відповідно, але вже в 1989 році Тулуза повернула собі звання кращого французького клубу.

Колектив продовжував домінувати на внутрішній арені у другій половині 1990-х років. У 1994-97 роках клуб незмінно ставав чемпіоном Франції, вигравши чотири титули поспіль; доповнила перемога в Шаленж Ів дю Мануар (1995). Крім того, французи стали першими володарями Європейського кубка регбі в сезоні 1995/1996.

В 1998 і 1999 роках, Тулуза стала найсильнішою в Шаленж Ів дю Мануар та Топ 16.

ХХІ століття

Команда стала першим чемпіоном країни в XXI столітті, і через два роки, в 2003-му посіла друге місце, поступившись у фіналі Стад Франсе. Тулуза продовжила поповнювати колекцію єврокубків: ЄКР-2003 і кубок Хайнекен-2005. Вельми несподіваним вийшов фінал Топ 14 2005/2006, де Тулуза поступилась команді Біарріц (13:40), програючи після першої половини матчу лише трьома балами. Після семирічної перерви, в 2008 році, клуб знову отримав головний трофей країни. Тоді ж колектив вийшов у фінал кубка Хайнекен, проте зробити дубль французи не змогли — кращим в Європі став Манстер. Проте, вже в 2010-му Тулуза виграла цей турнір в четвертий раз, встановивши тим самим рекорд. У 2011 і 2012 роках клуб вигравав чемпіонат країни. Команда входила до четвірки найсильніших у Франції протягом 19 років поспіль (1994—2012).

Стадіон

Стад Ернест-Валлон був побудований в кінці 1980-х років і в недавньому минулому модернізований. Регбійні команди і є одним з трьох власників-резидентів арени. Спорудження здатне вмістити 19 500 глядачів, проте далеко не завжди клубу вдається надати місця всім своїм уболівальникам, охочим підтримати спортсменів. Головні матчі чемпіонату і кубка Хайнекен проводяться на Стад де Тулуз, місткість якого вдвічі більше — 38 000. Кілька ігор ЧС-2007 пройшли саме на цьому стадіоні.

Досягнення

Регбі

Кубок Хайнекен

  • Чемпіон: 1996, 2003, 2005, 2010, 2021
  • Фіналіст: 2004, 2008

Топ 14

  • Чемпіон: 1912, 1922, 1923, 1924, 1926, 1927, 1947, 1985, 1986, 1989, 1994, 1995, 1996, 1997, 1999, 2001, 2008, 2011, 2012, 2019, 2021
  • Віце-чемпіон: 1903, 1909, 1921, 1969, 1980, 1991, 2003, 2006

Шаленж де л'Есперанс

  • Чемпіон: 1916
  • Фіналіст: 1917

Шаленж Ів дю Мануар

  • Чемпіон: 1934, 1988, 1993, 1995, 1998
  • Віце-чемпіон: 1971, 1984

Кубок Франції

  • Чемпіон: 1946, 1947, 1984
  • Фіналіст: 1949, 1985

Клубний чемпіонат світу

  • Чемпіон: 1986

Футбол

Чемпіон Південної Франції: 1905, 1906, 1907, 1908, 1909, 1910, 1911, 1912, 1913, 1914

Європейські рекорди

Тулуза володіє унікальним досягненням — команда брала участь у всіх розіграшах кубка Хайнекен, починаючи з дебютного сезону 1995/1996. Крім того, як уже згадувалося, клуб є чотириразовим переможцем турніру.

Сезон Турнір Ігри Бали Примітки
розіграно перемоги нічия поразки бали пропущено різниця
Кубок Європейських чемпіонів з регбі 2015/2016 Кубок Європейських чемпіонів з регбі 6105
Кубок Європейських чемпіонів з регбі 2014/2015 Кубок Європейських чемпіонів з регбі 6402126124+2 команда не вийшла з групи (№ 4)
2013/2014 Кубок Хайнекен 750216611056 чвертьфіналіст (поразка від Манстера)
2012/2013 Європейський кубок 10011930-11 чвертьфіналіст (поразка від Перпіньян)
2012/2013 Кубок Хайнекен 64021328448 друге місце в групі (№ 2)
2011/2012 Кубок Хайнекен 740316412440 чвертьфіналіст (поразка від Единбурга)
2010/2011 Кубок Хайнекен 860220513768 півфіналіст (поразка від Ленстера)
2009/2010 Кубок Хайнекен 980123214389 чемпіон (перемога над Біарріцем")
2008/2009 Кубок Хайнекен 74111279730 чвертьфіналіст (поразка від Кардіфф Блюз)
2007/2008 Кубок Хайнекен 960321011991 фіналіст (поразка від Манстера)
2006/2007 Кубок Хайнекен 63031471452 команда не вийшла з групи (№ 5)
2005/2006 Кубок Хайнекен 751122316558 чвертьфіналіст (поразка від Ленстера)
2004/2005 Кубок Хайнекен 9801263144119 чемпіон (перемога над Стад Франсе)
2003/2004 Кубок Хайнекен 9702232113119 фіналіст (поразка від Лондон Воспс)
2002/2003 Кубок Хайнекен 9801308163145 чемпіон (перемога над Перпіньяном)
2001/2002 Кубок Хайнекен 63031511465 команда не вийшла з групи (№ 6)
2000/2001 Кубок Хайнекен 6213171182−11 команда не вийшла з групи (№ 3)
1999/2000 Кубок Хайнекен 8602256122134 півфіналіст (поразка від Манстера)
1998/1999 Кубок Хайнекен 7403247118129 чвертьфіналіст (поразка від Ольстера)
1997/1998 Кубок Хайнекен 8611273153120 півфіналіст (поразка від Бріва)
1996/1997 Кубок Хайнекен 6402194197−3 півфіналіст (поразка від Лестер Тайгерс)
1995/1996 Кубок Хайнекен 44001234083 чемпіон (перемога над Кардіффом)

Сезон 2016/17 Топ 14

2016–17 Топ 14 таблиця
Клуб Pозіграних Виграних Нічия Програш Бали за Бали проти Різниця балів Diff. Проби за Проби проти Здобуті бонуси Втрачені бонуси Бали
1Атлантик Стад Рошель171034439313+12642245354
2АСМ Клермон Овернь171034497351+14652365253
3Монпельє Еро171007434378+5638333346
4Кастр17917438347+9142273243
5Тулон17818408363+4537354442
6Тулуза17908348333+1532242442
7Бордо-Бегль17818397388+933341439
8Сексьйон Палуаз16808366395–2935361437
9Брів Коррез17818366414-4824370236
10Рейсінг16817350349–134302036
11Стад Франсе17719397431–3438392234
12Ліон16628325361–3624262333
13Гренобль164013392537–14537491623
14Авірон Байонне164210256453–19718470016

Якщо команди знаходяться на одному рівні в таблиці на будь-якому етапі, будуть застосовані тайбрейкі в наступному порядку:

  1. Конкурсні бали здобуті під час матчів head-to-head
  2. Різниця балів здобутих під час матчів head-to-head
  3. Різниця спроб здобуття балів під час матчів head-to-head
  4. Різниця балів здобутих під час усіх матчів
  5. Різниця спроб здобуття балів під час усіх матчів
  6. Бали здобуті в усіх матчах
  7. Спроби здобуті в усіх матчах
  8. Менша кількість анульованих матчів
  9. Класифікація в попередньому сезоні Топ 14
Зелений фон (1 та 2 рядки) отримують пів-фінальні плей-офф місця і візьмуть участь у 2017-18 Європейському кубкові чемпіонів з регбі.
Голубий фон (рядки від 3 до 6) здобудуть чвертьфінальні плей-офф місця і візьмуть участь у Кубку чемпіонів.
Жовтий фон (7 рядок) авансують до плей-офф щоб отримати шанс позмагатись в Кубку чемпіонів.
Білий фон вказує на команди, які здобули місце в Кубку Європи з регбі.
Червоний фон (13 і 14 рядки) - команди будуть перенесені до Регбі Про Д2. Фінальна таблиця

Знамениті гравці

Французькі гравці

  • Давід Окані
  • Бенет Баби
  • Жан Баярд
  • Лайонель Боксіс
  • Франк Белот
  • Ніколас Бези
  • Александре Біусса
  • Ерік Бонневаль
  • Жан Буільхов
  • Жульєн Буссес
  • Яннік Бру
  • Жан-Марі Кадьє
  • Крістьєн Каліфано
  • Філіпп Карбону
  • Томас Кастаньєд
  • Рішард Кастел
  • Жероме Казалбоу
  • Деніс Шарвет
  • Андре Шіло
  • Альберт Кігагна
  • Вінцент Клерк
  • Дідієр Кодорнйов
  • Патріце Коллазо
  • Цедрік Десброссе
  • Янн Делайге
  • Крістофе Дейлойд
  • Ів Донгай
  • Сильвєн Дупуй
  • П'єр Віллепрекс
  • Жан Баптіст Еліссальде
  • Жан Фабре
  • Жероме Філлол
  • Хенрі Галау
  • Ксавєр Гарбайоса
  • Давід Герард
  • Іманоль Харінордокай
  • Домінік Харізе
  • Цедрік Хейманс
  • Адольф Жорегай
  • Яннік Жовзіон
  • Ніколас Жанжан
  • Крістіан Лабіт
  • Вірджіль Лакомб
  • Франк Турне
  • Серж Лаірл
  • Бенет Лекоулс
  • Жульєн Ле Деведек
  • Меттью Левремонт
  • Марсель-Фредерік Лубін-Лебрере
  • Жеральд Мартінез
  • Альфред Майссонні
  • Максіме Мермоз
  • Фредерік Мішалак
  • Ромайн Мілло-Шлускі
  • Хугуес Міорін
  • Уго Мола
  • Сильвайн Ніколас
  • Гай Новес
  • Філіпп Струксіано
  • Еміле Нтамак
  • Яннік Нійанга
  • Фабьєн Пелоус
  • Алайн Пенод
  • Луї Пікамолес
  • Клемент Пойнтренод
  • Жан-Баптіст Рівес
  • Філіпп Руж-Томас
  • Даніель Сантаманс
  • Вілліям Серват
  • Давід Скрела
  • Жан-Клод Скрела
  • Цедрік Соулетт
  • Ніколас Спанжеро
  • Волтер Спанжеро

Міжнародні гравці

  • Омар Хасан
  • Ніколас Вергалло
  • Альберто Вернет Басуальдо
  • Люк Бургесс
  • Том Річардс
  • Роб Ендрю
  • Рупені Кавкавнібука
  • Вілімоні Деласау
  • Малелі Кунаворе
  • Тімоці Матанавоу
  • Акапусі Квера
  • Джаба Брегвадзе
  • Андреа Ло Ціцеро
  • Сальватор Перужіні
  • Тревор Бреннан
  • Корей Флинн
  • Хосеа Гір
  • Байрон Келлехер
  • Ісітоло Мака
  • Лі Стенснесс
  • Неемія Тйалата
  • Гаффі ду Тоїт
  • Гарі Бота
  • Даан Хюман
  • Шон Совербі
  • Яно Вермаак
  • Фінау Мака
  • Гарет Томас
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.