СК Брів Коррез

Спортивний клуб Брів Коррез Лімузен (фр. Club Atletic Briva Corresa Lemosin), Брів французький регбійний клуб, який виступає у другому дивізіоні національного чемпіонату. Створена в 1910 році команда грала в чотирьох фіналах французького чемпіонату, але жодного разу не вигравала. З іншого боку, клуб ставав переможцем і срібним призером найпрестижнішого європейського трофея кубка Хайнекен. Колектив розташовується в місті Брив-ла-Гаярд (департамент Коррез, регіон Лімузен) і проводить домашні матчі на стадіоні Стад Амеде-Домінік вміщає 15 тисяч глядачів. Традиційні кольори Брів — чорний і білий.

СК Брів Коррез
фр. CA Brive
Повна назваClub Athlétique Brive Corrèze Limousin
Коротка назва Брів
Засновано 1910
Населений пункт Брив-ла-Гаярд, франція
Стадіон Стад Амеде-Домінік
Вміщує 13 979
Президент Жан-Жак Бертран
Головний тренер Ніколя Годіньйон
Ліга Топ 14
2015—2016 8
Домашня
Виїзна

Історія

Клуб було створено 15 березня 1910 року. У міжвоєнний період команда розпочала виступи в лізі регбі, проте після Другої світової війни Брів повернувся в регбі-15. Значна частина історії клубу співвідноситься з виступами у вищій лізі чемпіонату. Незважаючи на те, що команда вважалася однією з найсильніших у Лімузене, на рахунку регбістів був всього один приз — трофей Другого дивізіону за 1957 рік. Лише в 1965 році колектив вперше зіграв у фіналі чемпіонату Франції. 23 травня на стадіоні Стад де Жерлан у Ліоні команда зустрілася з суперниками з Ажена і програла з невеликим розривом (8:15). Наступна спроба Брів виграти щит Бреннуса була у 1972 році. 21 травня, також у Ліоні гравці провели фінальний матч проти Безьє Еро. Чорно-білі знову виявилися переможеними, і на цей раз команда не заробила жодного балу (0:9). Опоненти провели ще одну фінальну зустріч у 1975 році. До того моменту регбісти Безьє Еро вже утвердилися в ранзі найсильніших гравців десятиліття: в 70-х команда здобула три титули. У підсумку клуб виграв і четвертий чемпіонат, хоча в цей раз перевага переможця була мінімальним (12:13). Гра пройшла в Парижі на стадіоні Парк де Пренс.

У середині 90-х клуб вернувся у вищий дивізіон і зіграв у фіналі 1996 року. Команда не змогла виграти і в четвертий раз — титул дістався Тулузі (13:20). На той час тільки два клуби (Дакс і АСМ Клермон Овернь) програли в багатьох фіналах, не перемогли в жодному. На втіху вболівальникам Брів виграв знаменитий французький турнір Шаленж Ів дю Мануар, здолавши у вирішальній зустрічі Сексьйон Палуаз (12:6). Через рік команда зіграла у фіналі кубка Хайнекен з англійським Лестер. Матч проходив на валлійській арені Кардіфф Армс Парк і завершився тріумфом французів (28:9)[1]. Зараз Брів є одним з двох клубів (поряд з Нортгемптон Сейнтс з Англії), який виграв кубок Хайнекен і ні разу не став чемпіоном на батьківщині.

22 лютого 1997 роки команда зустрілася з новозеландським колективом Окленд Блюз добився успіху в головному чемпіонаті Південної півкулі. Європейці виявилися не готові до натиску південьців і поступилися з рахунком (11:47)[2]. У новому сезоні кубка Хайнекен — Брів знову вийшов у фінал, однак тепер кубок перейшов Бат (6:19). Гра пройшла у Франції, на жирондінському Парк Лескюр.

Потім команда опинилася в складній фінансовій ситуації, яка призвела до рішення адміністрації про переведення клубу до другої ліги. Виступи в нижчій лізі Брів почав у 2000 році, проте після двох сезонів успішних ігор він повернувся в еліту. Команда з трудом витримувала конкуренцію провідною ліги і займала місця переважно в нижній половині турнірної таблиці. Лише у 2004 році регбісти досягли ігор плей-офф. У сезоні 2005 року французи досягли успіху в Європі, дійшовши до півфіналу Європейського кубка з регбі — другого за значимістю турніру. Там команда поступилася гравцям Сексьйон Палуаз, які вийшли у фінал. У 2009 році колектив посів шосте місце в чемпіонаті Франції і отримав право зіграти в кубку Хайнекен. Команда програла у всіх матчах і заробила всього один бал за поразку з невеликим рахунком. Суперниками Брів по групі були ірландський Ленстер та валлійський Лланеллі Скарлетс та англійський Лондон Айріш.

За підсумками сезону 2011/2012 Брів знову вибув з вищої ліги, на цей раз — за спортивним принципом[3].

Фінальні матчі

Дата Переможець Фіналіст Рахунок Стадіон Вболівальники
23 травня 1965 Ажен Брів 15:8 Стад де Жерлан, Ліон 28 758
21 травня 1972 Безьє Еро" Брів 9:0 Стад де Жерлан, Ліон 31 161
18 травня 1975 Безьє Еро" Брів 13:12 Парк де Пренс, Париж 39 991
1 червня 1996 Тулуза Брів 20:13 Парк де Пренс, Париж 48 162

Сезон 2016/17 Топ 14

2016–17 Топ 14 таблиця
Клуб Розіграних Виграних Нічия Програш Бали за Бали проти Різниця балів Diff. Проби за Проби проти Здобуті бонуси Втрачені бонуси Бали
1Атлантик Стад Рошель171034439313+12642245354
2АСМ Клермон Овернь171034497351+14652365253
3Монпельє Еро171007434378+5638333346
4Кастр17917438347+9142273243
5Тулон17818408363+4537354442
6Тулуза17908348333+1532242442
7Бордо-Бегль17818397388+933341439
8Сексьйон Палуаз16808366395–2935361437
9Брів Коррез17818366414-4824370236
10Рейсінг16817350349–134302036
11Стад Франсе17719397431–3438392234
12Ліон16628325361–3624262333
13Гренобль164013392537–14537491623
14Авірон Байонне164210256453–19718470016

Якщо команди знаходяться на одному рівні в таблиці на будь-якому етапі, будуть застосовані тайбрейкі в наступному порядку:

  1. Конкурсні бали здобуті під час матчів head-to-head
  2. Різниця балів здобутих під час матчів head-to-head
  3. Різниця спроб здобуття балів під час матчів head-to-head
  4. Різниця балів здобутих під час усіх матчів
  5. Різниця спроб здобуття балів під час усіх матчів
  6. Бали здобуті в усіх матчах
  7. Спроби здобуті в усіх матчах
  8. Менша кількість анульованих матчів
  9. Класифікація в попередньому сезоні Топ 14
Зелений фон (1 та 2 рядки) отримують пів-фінальні плей-офф місця і візьмуть участь у 2017-18 Європейському кубкові чемпіонів з регбі.
Голубий фон (рядки від 3 до 6) здобудуть чвертьфінальні плей-офф місця і візьмуть участь у Кубку чемпіонів.
Жовтий фон (7 рядок) авансують до плей-офф щоб отримати шанс позмагатись у Кубку чемпіонів.
Білий фон вказує на команди, які здобули місце в Кубку Європи з регбі.
Червоний фон (13 і 14 рядки) — команди будуть перенесені до Регбі Про Д2. Фінальна таблиця

Знамениті гравці

Французькі гравці

  • Метью Белі
  • Паскаль Боматі
  • Себастьєн Бонетті
  • Террі Бурава
  • Жак Буссюж
  • П'єр Капдев'єль
  • Жульєн Камінаті
  • Філіпп Карбону
  • Алан Кармінаті
  • Себастьєн Карра
  • Валентан Кур
  • Бенджамін Дамб'єль
  • Амеде Доменек
  • Тьєррі Девержі
  • Фабріс Естебанез
  • Жером Гіссе
  • Домінік Аріз
  • Седрік Еймонс
  • Жан-Люк Жуїнель
  • Ніколя Жанжан
  • Віржіль Лакомб
  • Жульєн Лаарраг
  • Крістоф Ламейзон
  • Олів'є Магні
  • Родольфо Моден
  • Алексі Паліссон
  • Вінсент Москато
  • Максім Петіжан
  • Алан Пену
  • Патрік Себастьєн
  • Фарід Сід
  • Скотт Спеддінг
  • Лоран Травер
  • Людовік Вальбон
  • Луїк Ван Дер Лінден
  • Давід Вендетті
  • Ельві Вермулен
  • Себастьєн Вяр
  • П'єр Вільпру
  • Дімітрі Яжвіллі
  • Мішель Яжвіллі
  • Ів Донгі

Міжнародні гравці

  • Гораціо Агулла
  • Лісандро Арбізу
  • Крістіан Мартін
  • Пітер Фітзсімонс
  • Марк Джіачері
  • Джон Вельборн
  • Скотт Франклін
  • Філ Крістоферс
  • Бен Коен
  • Рікі Флюті
  • Енді Гуд
  • Джеймі Нун
  • Шон Перрі
  • Стів Томпсон
  • Норман Лігаїрі
  • Давіт Гіншагішвілі
  • Годердзі Швелідзе
  • Дам'єн Браун
  • Крістьєн Шорт
  • Валеріо Бернабо
  • Лучано Оркера
  • Поутасі Луафуту
  • Бред Міка
  • Вільям Вакаседуадуа
  • Гжегож Кацала
  • Баррі Дейвіс
  • Алікс Попхам
  • Петру Балан
  • Александру Манта
  • Сорін Сокол
  • Петрісор Тодераск
  • Антоні Клаассен
  • Террі Фанолуа
  • Майк Блер
  • Том Сміт
  • Грегор Таунсенд
  • Сука Хуфанга

Примітки

  1. Mick Cleary and John Griffiths, ред. (1997). Rothmans Rugby Union Yearbook 1997–98. London: Headline Book Publishing. ISBN 0 7472 7732 X.
  2. Pope, Bruce (23 лютого 1997). Brive out with the washing. The Independent (London: INM). ISSN 0951-9467. OCLC 185201487. Процитовано 11 липня 2014.
  3. Imakhoukhene, Hamid (19 травня 2013). Brive ne l'a pas volée. L'Équipe (фр.). Процитовано 11 липня 2014.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.