Акоп Кримеці

Акоп Кримеці (вірм. Հակոբ Ղրիմեցի) вірменський учений, календарознавець, мистецтвознавець, тлумач, філософ і граматик[1] XIV—XV століть[2][3].

Акоп Кримеці
вірм. Հակոբ Ղրիմեցի
Народився 1360-ті
Старий Крим
Помер 1426
Місце проживання Ерзінджан
Національність вірмени
Діяльність науковець, мистецтвознавець, філософ, грамматик
Науковий керівник Q16635923?

Біографія

Народився в Криму, в місті Сурхат (Старий Крим), в 60-х роках XIV століття. Початкову освіту здобув у місцевій кримській школі[4], потім переїхав до Вірменії, в Ерзнку. У 1386-89 роках навчався під керівництвом Геворга Єрзнкаці, спочатку в школі Авагванка, потім у монастирі Капос.[5] Після закінчення навчання став викладати там же. У 1389 році для учнів Капоса переписує навчальні посібники, залишивши на полях рукопису пояснювальні записки. На прохання Геворга Єрзнкаці готує підручник на основі його лекцій, і один календарний посібник, вперше після Ованеса Саркавага повертаючись до питань, присвячених вірменському церковному календарю.[6] Вважав календарознавство «не тільки філософією або просто богослов'ям, а гармонійним поєднанням цих двох наук».[7] У 1410 році, на запрошення Григора Хлатеці, переїжджає в монастир Мецоп, на північ від озера Ван. У 1415 році, за дорученням Товми Мецопеці, склав коротку редакцію двотомної «Книги проповідей» Григора Татеваці. У 1416 році написав свій найвідоміший[8] твір — «Тлумачення календаря», що став самим великою і всеосяжною календарною працею у вірменській літературі[9]. У праці Акоп докладно описує рухи Сонця, Місяця, зірок і дає правильні наукові пояснення їх[10], причому в обчисленнях місячних циклів Кримеці дуже відрізняється від попередніх вірменських тлумачів календаря.[11] На початку твору Акоп обґрунтовує необхідність знань чотирьох точних наук для вивчення календарних систем. Крім найважливіших космографічних даних[12], «Тлумачення календаря» містить відомості про стан науки в середньовічній Вірменії, про вірменські народні інструменти і музику, в ній, зокрема, докладно описується гра на багатострунних музичних інструментах кнар (10 струн), сантур (40 струн), канун (70 струн) і арканун (100 струн).[13] «Тлумачення календаря», як і іншу працю Кримеці — «Про природу», довгий час використовували як навчальні посібники у вірменських школах[14]. Викладав також мистецтво письма, займався граматикою. У своїх працях торкався питань природознавства, вважав природу поєднанням чотирьох основних елементів —

  • предметів-неістот, які тільки існують,
  • рослин, які не тільки існують, але й живуть,
  • тварин, які існують, живуть і відчувають,
  • людей, які до всього іншого ще й думають.[15]

Помер в 1426 році в монастирі Ципна. Багато творів Кримеці дійшли до нас в авторських рукописах[16] і зберігаються в Єревані[17] і Санкт-Петербурзі[18].

Твори

  • «Тлумачення календаря» (вірм. «Մեկնութիւն տոմարի»)
  • «Про календарну науку» (вірм. «Յաղագս տոմարական մակացութեան»)
  • «Заради загальної користі» (вірм. «Ի խնդրոյ հասարակաց օգտի»)
  • «Про природу» (вірм. «Յաղագս բնութեան»)
  • «Про родичів» (вірм. «Յաղագս ազգականութեան»)
  • «Про шлюбний союз» (вірм. «Յաղագս պսակի ամուսնացելոյ»)
  • «Прохання вчителя Геворга і його слухняне виконання учнем Акопом» (вірм. «Հարցումն Գէօրգէայ րաբունապետի և ծառայաբար կատարումն Յակոբոյ աշակերտի»)
  • «Про гострий і полегшений наголоси»[1] (вірм. «Յաղագս շեշտի և պարուկի»)[19]

Примітки

  1. А. В .Десницкая, С. Д. Кацнельсон.  // История лингвистических учений: средневековый Восток. — Л. : Наука, 1981. С. 47.
  2. Хомизури Г. П., Армянская Апостольская Церковь: святые, мученики, видные священнослужители, богословы, христианские деятели культуры, Москва, 2002
  3. Шарипін А. В. Амальгама інтелектуальної традиції в українській культурі XIV—XV ст. Архівовано 2013-11-02 у Wayback Machine., «Гілея: науковий вісник»: Збірник наукових праць.- К., 2013. Випуск 69
  4. Дж. А. Эйнатян, Два замечательных армянских календароведа XV века Акоп Крымеци и Есаи Крымеци. Ереван, 2011
  5. Армянская Советская Энциклопедия, Հակոբ Ղրիմեցի, том 6, стр. 68, Ереван, 1980
  6. Энциклопедия Христианская Армения, Հակոբ Ղրիմեցի[недоступне посилання з Май 2018], Ереван, 2002, стр. 520—521
  7. Шарипін А. В., Феноменологія часу в українській культурі XIV—XV ст., Киев
  8. Дж. А. Эйнатян, Толкование понятия времени и дня у Акопа Крымеци. Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine. Вестник общественных наук АН АССР (1975) № 5, стр. 62-70.
  9. Эйнатян Дж., «Копия великого армянского календаря» и некоторые его толковании., Вестник общественных наук АН АССР (1976) № 7, стр. 77-88.
  10. Штокало И. З., История отечественной математики. Том 1. С древнейших времен до конца XVIII в., Киев, Наукова Думка, 1966, стр. 447
  11. Дж. А. Эйнатян, Два календарных вопроса в трудах Акопа Кримеци. Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine. Историко-филологический журнал АН АССР (1978) № 1, стр. 115—124
  12. Alden A. Mosshammer, The Easter Computus and the Origins of the Christian Era. Архівовано 2013-10-17 у Wayback Machine. Oxford University Press, 2008, 488 pp
  13. Тагмизян Н. К., Музыка в древней и средневековой Армении, Ереван, 1982
  14. А. Э. Хачикян, История Армении. Краткий очерк., Эдит Принт, Ереван, 2009
  15. Л. С. Хачикян, Армянская естественнонаучная мысль в XIV—XVIII вв. Историко-филологический журнал АН АССР (1971) № 2, стр. 23-44.
  16. Абраамян А. Г., Рукописные сокровища Матенадарана., Армгосиздать, 1959, 106 стр.
  17. Матенадаран, рукописи № 3487, 2365, 178, 1716
  18. Институт восточных рукописей РАН, рукопись № 88
  19. Л. Хачикян. Памятные записи армянских рукописей XV века. Часть третья / сост. Л. С. Хачикян. Ер. : изд-во АН АрмССР, 1967. — С. 344. — 713 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.