Канун (музичний інструмент)
Канун, або Канон (перс. قانون, азерб. qanun, араб. قانون, вірм. Քանոն) — народний струнний щипковий музичний інструмент, поширений серед народів Близького та Середнього Сходу[3], а також Закавказзя та деяких країн Балканського півострова.
| |
Інші назви | Бас-канон[1], Ганун[2] |
---|---|
Класифікація | Струнні музичні інструменти |
Діапазон | (F2)A2-E6(G6) |
Подібні інструменти | Арфа, Гуслі, Цитра |
Інструмент схожий на плоский дерев'яний ящик прямокутної трапецевидної форми. Зазвичай виготовляються з берези, горіха, абрикоса та інших твердих видів дерев. Загальна довжина не перевищує 100 см, ширина — 40 см, товщина — 6 см.
За деякими версіями винайдення кануна приписують Фарабі — відомому вченому-сходознавцю, теоретику музики[4]. За іншими версіями канун винайшли у Стародавній Греції[5].
Різновиди
В культурі
Гра на кануні стала саундтреком серіалу «The Persuaders». Головну тему написав англійський композитор Джон Баррі. Гра на кануні отримала також своє відображення у творчості багатьох східних поетів, зокрема у Фізулі в поемі «Хафт джам»:
...Гануном тішила слух усім, радуючи серця. Оригінальний текст (азерб.)
Bir huri mələk çalırdı iri bir qanun. |
Галерея
- Гра на арабському кануні
- Вірменський канун
- Азербайджанський канун
- Турецький канун
Виноски
- У Вірменії з'явився новий музичний інструмент − бас-канон
- Словарь музыкальных терминов(рос.)
- Б. М. Фільц, Н. О. Костюк Канон Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6472-4.
- М. М. Хайруллаев Мировоззрение Фараби, 1967. — С. 170(рос.)
- Авяз Рахматов. Азербайджанские народные инструменты и их место в оркестре / Под ред. Бабека Курбанова. — Баку: Ишыг, 1980. — С. 36-39.
- Saadat Abdullayeva. Azerbaijani kanun // IRS : журнал. — 2012.
- В. Н. Холопова /Музыка как вид искусства: учебное пособие / Лань, 2000 г — стр. 83
- Хащеватська С. С. Інструментознавство [підручник] / С. С. Хащеватська. — Вінниця, НОВА КНИГА,. 2008. — С. 86
- М. В. Бурячок. Арфа