Акраб (зоря)

Бета Скорпіона (β Скорпіона, позначення β Sco) — зоряна система у південному зодіакальному сузір'ї Скорпіона, що складається з 6 зір. Система має власну назву Акраб, яка однак офіційно позначає лише компонент β Sco Aa за рішенням Міжнародного астрономічного союзу.

β Скорпіона

Зображення сузір'я Скорпіона та Чумацького Шляху з β Скорпіона у верхньому правому куті
Дані спостереження
Епоха J2000.0
Сузір’я Скорпіон
HR 5984
Пряме сходження 16г 05х 26.23198с[1]
Схилення –19° 48′ 19.6300″[1]
Видима зоряна величина (V) 2.62[2]
HR 5985
Пряме сходження 16г 05х 26.57128с[1]
Схилення –19° 48′ 06.8556″[1]
Видима зоряна величина (V) 4.92[2]
Характеристики
Спектральний клас B1V[3] (B0.5IV-V + B1.5V)[4]
Показник кольору (B−V) –0.08[5]
Показник кольору (U−B) –0.08[5]
Характеристики
Спектральний клас B2V[3]
Показник кольору (B−V) –0.02[5]
Показник кольору (U−B) –0.70[5]
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) –1.0[6] км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: –5.20[1] мас/р
Схил.: –24.04[1] мас/р
Паралакс (π) 8.07 ± 0.78 мас[1]
Відстань 400 ± 40 св. р.
(120 ± 10 пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV)		 –3.92 / –2.60[7]
Фізичні характеристики
Маса15.0 M☉
Радіус6.3 R☉
Світність31,600 L☉
Ефективна температура28,000 K
Фізичні характеристики
Маса8.2 M☉
Радіус2.9 R☉
Світність3,200 L☉
Ефективна температура24,000 K
Інші позначення
Acrab, Elacrab, Graffias, 8 Scorpii, ADS 9913, WDS J16054-1948
Посилання
SIMBADдані для beta+Sco

Компоненти

При спостереженні через малий телескоп, Бета Скорпіона спостерігається як подвійна зоря з відстанню між двома компонентами у 13,5 кутових секунди та спільною видимою зоряною величиною +2,50. Ця пара яка має позначення β¹ Sco та β² Sco, формує верхівку ієрархії шести компонентів системи.

β¹ Sco, яскравіша з пари, сама складається з двох компонентів, β Sco A та β Sco B, які обертаються на кутовій відстані у 3,9 кутових секунди з орбітальним періодом 610 років. β Скорпіона A є спектроскопічною подвійною зорею, два компоненти якої мають позначення β Скорпіона Aa (яка власне і має назву Акраб[8]) та β Скорпіона Ab. Вони відділені 1,42 мілліарсекунд та мають орбітальний період у 6,82 дні[9].

β² Скорпіона також має два компоненти, позначені β Скорпіона C та β Скорпіона E, які обертаються з кутовим розділенням у 0,1328 кутових секунди та орбітальним періодом 39 років. β Скорпіона E є спектроскопічною подвійною зорею з компонентами, позначеними β Скорпіона Ea та β Скорпіона Eb, з орбітальним періодом 10,7 днів.

Компонент β Скорпіона D є непов'язана зоря сьомої зоряної величини HD 144273, на відстані 520"[10]. Але деякі автори називають компонент Aa компонентом D[11].

Науковцями також був запропонований компаньйон до зорі β Sco B, з позначенням β Скорпіона G, для компенсації відсутньої маси у системі, але докази його існування не знайдені[7]. Позначення β Скорпіона F стосується теоретичного компаньйона до компонента E[11].

Номенклатура

β Scorpii — позначення Байєра для системи; β¹ та β² Scorpii — двох видимих компонентів. Позначення підкомпонентів — β Scorpii A, Aa, Ab, B, C, E, Ea та Eb — відповідають усталеним позначенням, які використовує «Вашингтонський каталог зоряних систем» (Washington Multiplicity Catalog, WMC) для зоряних систем і прийняті МАС (IAU).[12]

Українська назва зорі — Акраб[13] походить від арабської назви сузір'я (араб. العقرب‎ — скорпіон), інша назва Граффіас[джерело?] (англ. Graffias[14][15][16]), яку вона ділить із Ксі Скорпіона.

У 2016 році Міжнародний астрономічний союз створив Робочу групу з назв зір (WGSN)[17] для каталогізації та стандартизації власних назв зір. Група постановила, що у зоряних системах власна назва зорі повинна відноситись лише до найбільш яскравої зорі системи за видимою зоряною величиною[18]. Група затвердила назву Акраб для компонента β Sco Aa 21 серпня 2016 року, і це відображено у Каталозі назв зір МАС.[8]

Зоря була відома китайцям як 房宿四 (Четверта зоря Кімнати).

Характеристики

Система β Скорпіона є кінематичним членом підгрупи Верхнього Скорпіона зоряної асоціації Скорпіона-Центавра, яка складається з тисяч молодих зір з середнім віком 11 млн.років і розташована на відстані 470 світлових років (145 парсеків) від Землі. Аналіз β1 Скорпіона як однієї зорі дав вік 9-12 млн.років[19], але аналіз системи β Скорпіона дозволяє припустити вік бл.6 млн.років.[7]

Два головні компоненти β Скорпіона А є найбільш масивними зорями системи, з масами 15 M☉ та 10 M☉ відповідно. Комбінований спектральний клас системи B1 V. Індивідуальні спектральні класи зір чітко визначити неможливо, але вони оцінюються як B0,5 та B1,5. Компонент Aa еволюціонує трохи вбік від головної послідовності нульового віку і його клас світності оцінюється посередині між субгігантом (IV) та головною послідовністю (V). Компонент Ab має клас світності головної послідовності, температуру 26 400 K та світність у 7 900 світностей Сонця.

Компонент B у більш ніж 20 разів тьмяніший за комбіновану світність зір компонента A і його чіткий спектральний клас не визначений. Його маса оцінюється у ~8 M☉.[11]

Компонент C має клас B2 V та масу 8 M☉. Його ефективна температура поверхні становить 24 000 K, радіус — 2,9 радіусів Сонця, а болометрична світність — 3 200 світностей Сонця.

Компонент E має температуру 13 000 K, радіус 2,4 радіуси Сонця та світність 126 сонячних. Ця зоря є хімічно пекулярною, з високим вмістом мангану та стронцію. Припускається, що вона може бути ртутно-мангановою зорею (HgMn), але вміст інших металів неочікувано низький.[7]

Бета Скорпіона розташована на 1,01° від екліптики і може затемнюватись Місяцем і, дуже зрідка, планетами Сонячної системи. Останнє покриття зорі планетою (Юпітером) було 13 травня 1971 року.[20]

У культурі

Бета Скорпіона присутня на прапорі Бразилії, де символізує штат Мараньян.[21]

Примітки
  1. van Leeuwen, F. (November 2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy and Astrophysics 474 (2): 653–664. Bibcode:2007A&A...474..653V. arXiv:0708.1752. doi:10.1051/0004-6361:20078357.
  2. Hoffleit, D.; Warren Jr., W. H. (1991). Entry for HR 2491. Bright Star Catalogue, 5th Revised Ed. (Preliminary Version). CDS. ID V/50.
  3. Abt, H. A. (1981). Visual multiples. VII – MK classifications. Astrophysical Journal Supplement Series 45: 437. Bibcode:1981ApJS...45..437A. doi:10.1086/190719.
  4. Holmgren, D.; Hadrava, P.; Harmanec, P.; Koubsky, P.; Kubat, J. (1997). Search for forced oscillations in binaries. II. β Scorpii A. New physical parameters and a search for line profile variability. Astronomy and Astrophysics 322: 565. Bibcode:1997A&A...322..565H.
  5. Johnson, H. L. та ін. (1966). UBVRIJKL photometry of the bright stars. Communications of the Lunar and Planetary Laboratory 4 (99): 99. Bibcode:1966CoLPL...4...99J.
  6. Evans, D. S. (June 20–24, 1966). The Revision of the General Catalogue of Radial Velocities. У Batten, Alan Henry; Heard, John Frederick. Determination of Radial Velocities and their Applications, Proceedings from IAU Symposium no. 30. Determination of Radial Velocities and their Applications (University of Toronto: International Astronomical Union) 30: 57. Bibcode:1967IAUS...30...57E.
  7. Catanzaro, G. (2010). First spectroscopic analysis of β Scorpii C and β Scorpii E. Discovery of a new Hg Mn star in the multiple system β Scorpii. Astronomy and Astrophysics 509: A21. Bibcode:2010A&A...509A..21C. doi:10.1051/0004-6361/200913332.
  8. IAU Catalog of Star Names. Процитовано 28 липня 2016.
  9. Mason, Brian D.; Hartkopf, William I.; Tokovinin, Andrei (September 2010). Binary Star Orbits. IV. Orbits of 18 Southern Interferometric Pairs. The Astronomical Journal 140 (3): 735–743. Bibcode:2010AJ....140..735M. doi:10.1088/0004-6256/140/3/735.
  10. Mason, Brian D.; Wycoff, Gary L.; Hartkopf, William I.; Douglass, Geoffrey G.; Worley, Charles E. (2001). The 2001 US Naval Observatory Double Star CD-ROM. I. The Washington Double Star Catalog. The Astronomical Journal 122 (6): 3466. Bibcode:2001AJ....122.3466M. doi:10.1086/323920.
  11. Van Flandern, T. C.; Espenschied, P. (1975). Lunar occultations of beta Scorpii in 1975 and 1976. Astrophysical Journal 200: 61. Bibcode:1975ApJ...200...61V. doi:10.1086/153760.
  12. Hessman, F. V.; Dhillon, V. S.; Winget, D. E.; Schreiber, M. R.; Horne, K.; Marsh, T. R.; Guenther, E.; Schwope, A. та ін. (2010). «On the naming convention used for multiple star systems and extrasolar planets». arXiv:1012.0707 [astro-ph.SR].
  13. Скорпіон // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 426. — ISBN 966-613-263-X.
  14. Aitken, R. G. (1924). The Zodiacal Constellation Scorpio. Publications of the Astronomical Society of the Pacific 36: 124. Bibcode:1924PASP...36..124A. JSTOR 40692425. doi:10.1086/123392.
  15. Allen, Richard Hinckley (1963) [1899]. Star Names: Their Lore and Meaning (вид. Revised). New York: Dover Publications. с. 367. ISBN 0-486-21079-0.
  17. IAU Working Group on Star Names (WGSN). International Astronomical Union. Процитовано 22 травня 2016.
  18. Bulletin of the IAU Working Group on Star Names, No. 2. Процитовано 12 жовтня 2016.
  19. Mark J. Pecaut; Eric E. Mamajek; Eric J. Bubar (February 2012). A Revised Age for Upper Scorpius and the Star Formation History among the F-type Members of the Scorpius-Centaurus OB Association. Astrophysical Journal 746 (2): 154. Bibcode:2012ApJ...746..154P. arXiv:1112.1695. doi:10.1088/0004-637X/746/2/154. Проігноровано невідомий параметр |last-author-amp= (довідка)
  20. Bartholdi, P.; Owen, F. (1972). The Occultation of Beta Scorpii by Jupiter and Io. II. Io. Astronomical Journal 77: 60–65. Bibcode:1972AJ.....77...60B.
  21. Astronomy of the Brazilian Flag. FOTW Flags Of The World website. Процитовано 16 травня 2017.

Посилання

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.