Алебастр

Алеба́стр — мінерал, гідросульфат кальцію, різновид гіпсу.

Алебастр
Загальні відомості
Хімічна формула CaSO4·0,5H2O[1]
Клас мінералу сульфати
Генезис осадовий
Ідентифікація
Колір білий, домішки змінюють на сірий, жовтий, коричневий
Колір риси білий
 Алебастр у Вікісховищі

Загальний опис

М'який (легко дряпається нігтем) матеріал здебільшого білого кольору, що легко руйнується. Просвічує. Використовується в будівництві і для вирізьблювання скульптур, ваз, підсвічників, шахів, шкатулок для прикрас тощо. Його ще називають гіпсовим алебастром, аби відрізнити від кальцитового алебастру.

У літології алебастр (або єгипетський чи східний алебастр, мармуровий онікс) — це щільна мармуроподібна осадова хемогенна порода, сталагмітовий кальцит (карбонат кальцію). Кальцитовий алебастр складений мінералом гіпсом в результаті суцільної гідратації ангідриту CaSO4; він дещо твердіший за гіпсовий алебастр, проте таки легко дряпається, скажімо ножем. Алабастрони — пляшечки з кальцитового алебастру для зберігання пахощів — згадуються у Біблії (Мр 14:3; Лк 7:37).

Говорять теж про алебастр дзеркальний (алебастр з блискучою поверхнею) і алебастр змієвидний (ангідрит викривленої конкреційної форми).

Походження назви

Дослідники погоджуються в тому, що назва «алебастр» проникла в багато мов з грецької через латину. Латинське слово «alabaster» походить від грецьких слів «ἀλάβαστρος» (алабастрос) і «ἀλάβαστος» (алабастос), якими називали пляшечки з алебастру.[2][3]

Ці грецькі слова можуть походити від давньоєгипетського «a-labaste» («посудини Баст»), що пов'язане з єгипетською богинею Баст. Часто ця богиня зображалась у вигляді левиці. Нерідко фігурки левиці, себто Баст, прикрашали посудини для пахощів чи мазей, які виготовлялись з каменю, що й став називатись алебастром.[4][5][6]

Згідно з іще однією версією, назва алебастру може походити від назви міста Алабастрон, що, за словами Плінія Старшого і Птолемея («Географія»), існувало у Давньому Єгипті.[7][8] Вважається, що поблизу Алабастрона розташовувалась давня каменоломня Хатнуб, де й добували камінь алебастр.[9] Кальцитовий алебастр, що видобувався в Єгипті, візуально нагадує мінерал — різновид гіпсу — з каменоломні поблизу Вольтерри, тож римляни могли запозичити назву і цей гіпс теж назвати алебастром.[10]

Алебастр в Україні

В Україні алебастр (точніше, алебастровий гіпсоліт) трапляється на Волині, Поділлі, Передкарпатті, Донбасі, Дніпровсько-Донецькій западині. Використовують у будівництві, медицині та для виготовлення виробів декоративно-ужиткового мистецтва. З огляду на розчинність у воді непридатний для зовнішнього оздоблення. У 1920-х в Галичині були алебастрові промисли з виготовлення великих (колони, плити та ніжки для столів, підставки для годинників) та точених (цукернички, флакони, вази, лампи тощо) виробів. Неподалік Журавного у води Дністра опускається гора Бакотин. На ній стоїть село Новошини, біля якого уже більш як півтисячі літ функціонує каменоломня, де видобувають алебастр — природний безводний гіпс. Запаси різнокольорового алебастру на Бакотині дуже значні. Сотні тисяч кубометрів високоякісної сировини для прикраси інтер'єрів лежать уздовж лівого берега Дністра від Комарна аж до кордону з Молдовою. Шкода, але інтерес до алебастрового промислу нині малий.[11]

Див. також

Примітки
  1. Алебастр. ВУЕ. Процитовано 25 жовтня 2019.
  2. Історія української мови. Лексика і фразеологія / Під ред. В. М. Русанівського. — К. : Наук. думка, 1983. — С. 447
  3. Alabastos, Henry George Liddell, Robert Scott, A Greek-English Lexicon, at Perseus
  4. alabaster — definition at YourDictionary
  5. «alabaster», Merriam-Webster Online Dictionary
  6. Стаття «Алебастр» у Великій українській енциклопедії
  7. Sir John Gardner Wilkinson (1828). Materia hieroglyphica. Malta: privately printed. с. 22. Процитовано 26 липня 2016.
  8. Alfred Lucas, John Richard Harris (2011). Ancient Egyptian Materials and Industries (вид. reprint of 4th edition (1962), revised from first (1926)). Mineola, NY: Dover Publications. с. 60. ISBN 9780486404462. Процитовано 26 липня 2016.
  9. trismegistos.org: Alabastron Polis — Hebenou (Kom el-Ahmar) (процитовано 29 листопада 2014)
  10. Rosemarie Klemm, Dietrich Klemm: Steine und Steinbrüche im Alten Ägypten. Berlin/Heidelberg 1993, ISBN 3-540-54685-5, S. 199.
  11. Галицька брама. № 68. Алебастр. — Серпень 2000 р. — 20 с.

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Алебастр // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Алебастр // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Будівельне матеріалознавство / За ред. П.В.Кривенко. — К. : Ліра-К, 2012. — 624 с. — ISBN 978-966-2609-04-2.
  • Ґранкін П. Е. Алебастр в інтер'єрах львівських кам'яниць міжвоєнного двадцятиріччя (1920—1939) // Галицька брама. — 2000. — № 8 (68). — С. 18
  • Із чарівних комор підземелля. Світ корисних копалин України / Василь Васильович Губарець, Іван Андрійович Падалка . — Київ: Техніка, 2003 . — 256 с. : 12 арк.іл. — Бібліогр.: с.254 (24 назв.) . — ISBN 966-575-071-2 (див. с. 109)
  • Розвиток промисловості на Україні: в 2 ч. — Ч. 2: Економічна підготовка Великої Жовтневої соціалістичної революції. Фабрично-заводське виробництво/ О. О. Нестеренко.– К.: Вид-во Академії наук Української РСР, — 1962. — 580 с. (див. с. 190)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.