Журавно

Жура́вно або Журавне — селище міського типу Стрийського району Львівської області, розташоване в міжріччі Дністра і Свічі.

смт Журавно
Герб Журавного Прапор Журавного
При в'їзді
При в'їзді
Країна  Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Стрийський район
Рада Журавненська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка Журавно 
Основні дані
Засноване 1435
Магдебурзьке право 1563 року
Статус із 11 травня 1957 року
Площа 45.3 км²
Населення ▼ 3534 (01.01.2017)[1]
Густота 79,7 осіб/км²
Поштовий індекс 81780, 81781
Телефонний код +380 3239
Географічні координати 49°15′29″ пн. ш. 24°17′10″ сх. д.
Водойма Дністер, Свіча, Крехівка
Відстань
Найближча залізнична станція: Журавно
До станції: 12 км
До райцентру:
 - автошляхами: 38 км
До обл. центру:
 - залізницею: 78 км
 - автошляхами: 84 км
Селищна влада
Адреса 81780, Львівська обл., Стрийський р-н, смт. Журавне, пл. С. Бандери, 2
Голова селищної ради Вітер Василь Володимирович
Карта
Журавно
Журавно

Журавно у Вікісховищі

Назва

Журавно (пол. Żurawno, тур. İzvança) в радянські часи офіційно називалося Журавне. 18 грудня 1990 р. було повернуто традиційну назву на -о. Назва походить від чорних журавлів, які селилися в тих краях[2].

Історія

У складі Королівства Польського, Речі Посполитої

Перша письмова згадка — 1435 рік. У книгах Галицького гродського суду за 1445 рік Журавне вже фігурує як містечко. До кінця XV ст. Журавно належало до родини Ходорівських-Журавнінських. 1468 року дідич поселення Ян Ходоровський (або Ян з Ходороставу) заснував у Журавному на ринку римо-католицьку парафію і побудував костел, який носив титул Відвідання Пресвятої Діви Марії та святих Войцеха, Валентина, Кузьми, Дем'яна, Катерини, Варвари, Дороти і Маргарити[2].

Тепер костелу вже немає, а Служби Божі відбуваються в каплиці Чорторийських і Скшинських на старому цвинтарі.

У старовину місто було осередком видобутку та обробки алебастру. Поклади цього чудового та рідкісного мармуру простяглись вздовж лівого берега Дністра на горах, що називають «Бакоцино».

На початку XVI ст. містечко перебувало в руках родини Реїв, а в другій половині знову повернулося до попередніх власників – Ходорівських-Журавнінських. Наприкінці XVI ст. було у володінні Жолкевських, потім перейшло до Сапіг[2].

Поселення вигідно розташовувалося посеред річок. Його оточували земляні фортифікації. Їх підсилював замок, який стояв у північно-західній частині над річкою. До міста вели чотири брами. Головною була Стрийська (або Західна) брама. На південь від неї йшла міська стіна, яка продовжувалася єврейською синагогою. Східну браму підсилював мурований костел з контрфорсами. З півночі місто захищали річка Дністер та стіни жіночого монастиря. Міські укріплення та замок у Журавному зафіксовані на карті Боплана[2].

Маґдебурзьке право — з 1563 року.

1676 року польські війська короля Яна III Собєського майже місяць вели жорстокі бої зі 100-тисячною турецькою армією Ібрагіма Шейтана на «Журавенських полях» між ріками Дністер та Свіча. Невдовзі в околицях міста супротивники уклали Журавенський мир, який завершив польсько-турецьку війну 1673–1676 років і зупинив турецьку експансію, жертвою якої 4 роки перед тим став Кам'янець-Подільський. У 200-ту річницю тієї події в Журавному встановили пам'ятник у формі кам'яної колони на високому постаменті, який зберігся і досі.

Шляхтич Станіслав Цьолек Понятовський був власником «Журавненського ключа» (місто та кілька сіл) у Жидачівській землі (повіті) Руського воєводства.[3]

У складі імперії Габсбурґів

З 1790 р. місто стало власністю Адама Жебровського. У цей час Журавне перетворилося на великий торговельний центр, мало бруковані каменем вулиці, всі будинки на ринку також були муровані з каменю. Враховуючи заслуги Жебровських у розвитку міста, вдячні нащадки обрали герб цього роду за герб Журавного.

1914—1918 роки

3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду Української Народної Республіки, на якому були присутні близько 15000 осіб.[4]

Західноукраїнська Народна Республіка

Місто не було звільнене від польських окупантів у результаті Чортківської офензиви (наступу) УГА.[5]

Польська окупація

1 квітня 1927 р. до міста Журавно приєднане село Побережжя Жидачівського повіту Станіславського воєводства[6]. На 1933 р. Журавно складалося з середмістя (303 двори) і передмість: Побережжя (119 дворів), Адамівка (102) та Слобідка (82).[7]

У 1939 році в місті проживало 4300 мешканців (2100 українців-грекокатоликів, 500 українців-латинників, 500 поляків і 1200 євреїв)[8].

УРСР

У 1939–1941 та 1944–1959 рр селище було центром Журавнівського району.

Пам'ятки культури та природи

Місцева геральдика

Транспорт
Графік руху поїздів на станції Журавне

Поштові індекси

81780, 81781

Вулиці

В. Стуса, Валова, Вишнева, Гагаріна, Галечко, Галицька, Грушевського, Діброви, Дорошенка, Жидачівська, Зелена, Івасюка, Коцюбинського, Крехівська, Лесі Українки, Мазепи, Миру, Надбережна, Олени Степанівни, Паламара, Пекарська, Перевізна, Перемоги, пл. Бандери, Побережна, Рея, Сагайдачного, Садова, Свободи, Січових Стрільців, Слобідка, Стефаника, Стрийська, Франка, Хмельницького, Чубинського, Шевченка, Шептицького, Шухевича, Я. Мудрого.

Пам'ятки
Журавнівська ратуша

Ратуша. Найвражаючою спорудою центру Журавна є ратуша, збудована на початку XX століття. Наврядчи десь у маленьких містечках можна знайти таку потужну споруду магістрату. Місцями вона нагадує оборонну синагогу. На фасадах ратуші й вежі майже немає елементів декору, тому вся будівля виглядає масивною і нагадує невеликий замок або храм оборонного типу. Строгість споруди дещо пом'якшують вікна ратушної вежі. Так над трьома вікнами третього поверху (над головним входом) є три сліпі вікна готичного типу, на рівні четвертого поверху (в отворах для циферблатів годинника) зроблені округлі вікна типу «троянда», а над ними ─ по два «віялові» вікна. Усі ці вікна разом з контрфорсами надають ратушній вежі рис готики [2].

Палац Скшинських (палац Скшинських-Чарторийських). Наприкінці XVIII ст. Адам Жебровський збудував у Журавному величний палац у стилі класицизму. Він був у вигляді підкови із симетрично розташованими двома крилами. На території палацового комплексу був зимовий сад і альтанка, обрамлена чавунною балюстрадою. Навколо палацу було закладено ландшафтний парк. Той старий палац згорів у 1904 році.

Того ж року власник Журавного Антоній Скшинський в ста метрах від згорілого палацу збудував новий палац (арх. В. Садловський) у стилі французького неоренесансу. У міжвоєнний період його перебудував останній власник Казимир Чарторийський.

За радянської влади в колишньому палаці обладнали протитуберкульозний санаторій. У 2004 році він сильно постраждав від пожежі, і сьогодні стоїть пусткою [2].

Релігія

Діє церква Св. Архістратига Михаїла (1888 р.) УГКЦ. Католицька каплиця Скшинських-Чарторийських

Відомі люди

Як дістатися?

Містечко знаходиться за 70 км від Львова. Зі Львова до Журавна прямих поїздів немає. Найкраще зробити пересадку у Ходорові, а вже звідти, скориставшись дизель-поїздом Ходорів-Івано-Франківськ (станом на 2020 р. курсує одна пара потягів на добу), дістатися до станції Журавно. Слід мати на увазі, що станція знаходиться на відстані 10 кілометрів від населеного пункту. Найкраще їхати автобусом Львів-Монастирець-Калуш приблизно за 2 години. Проте траса Розвадів-Калуш здебільшого не в найкращому стані.

Світлини
  • Палац Чарторийських
  • Церква Святого Архістратига Михаїла
  • Парк біля палацу
  • Каплиця Чарторийських
  • Парк

Виноски
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Стахів, Марія. Куди поїхати на вихідні зі Львова: маловідомий палац у Журавно. http://tvoemisto.tv (укр.). Процитовано 28.04.2017.
  3. Link-Lenczowski A. Poniatowski (Ciołek Poniatowski) Stanisław h. Ciołek (1676—1762) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVII/3, zeszyt 114. — S. 480. (пол.)
  4. М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР… С. 23.
  5. М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР… С. 194.
  6. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 15 lutego 1927 r. o zmianie granic gminy miejskiej Żurawno w powiecie żydaczowskim, województwie stanisławowskiem. (пол.)
  7. Військовий інститут географічний, Варшава, 1933
  8. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 106.
  9. K. Piwarski. Chodorowski Aleksandr Stefan h. Korczak // Polski Słownik Biograficzny.— Kraków, 1937.— t. III/4, zeszyt 14.— 289—384 s. — S. 372. (пол.)
  10. Пам'яті Ігоря Олеськіва

Джерела та література
  • Данилюк Ю. З. Журавно // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 176. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
  • Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР.— Львів: Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9
  • Ягніщак В. Мармурові перлини Журавно // Галицька брама. — Львів, № 3 за 1994. — С. 6.
  • Богдан Януш "Рубаї" Дрогобич. Видавнича фірма "Відродження", 2001 р.
  • Українські Січові Стрільці 1914-1920/Поіменний список боєвих відділів 1 полку Українських Січових Стрільців

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.