Александер Гамільтон

Александер Гамільтон (англ. Alexander Hamilton; 11 січня 1755(17550111), Невіс — 12 липня 1804, Нью-Йорк) — американський політик часів революції, один з найвидатніших мислителів на Філадельфійському конвенті. Простого походження, народжений батьками, які мешкали поза шлюбом на островах Британської Вест-Індії. Завдяки шанувальникам свого таланту молодиком переїхав до Нью-Йорка. Відвідував коледж, доки війна за незалежність, в якій він брав дуже активну участь, не перервала його студії. Після війни вивчав право та адвокатував. Був делегатом Континентального конгресу та одним з організаторів скликання установчого конвенту. Як делегат Філадельфійського конвенту відіграв доволі незначну роль, адже був відсутній на багатьох засіданнях через свою адвокатську практику, до того ж бажав сильнішого федерального уряду, ніж більшість учасників, а також тому, що не надто порозумівся з рештою делегатів від штату Нью-Йорк. Був одним з авторів «Федераліста», активно сприяв ратифікації Конституції у штаті Нью-Йорк. Секретар Джорджа Вашингтона під час Війни за незалежність. Обіймав в уряді Дж. Вашингтона посаду міністра фінансів та очолював партію федералістів. У 1804 р. загинув під час дуелі з віцепрезидентом США Аароном Берром. Відомий усім за портретом на 10-доларовій банкноті.

Александер Гамільтон
Alexander Hamilton
Псевдо Publius
Народився 11 січня 1757(1757-01-11)[1][2]
Чарльзтаун, British West Indiesd, Британська імперія
Помер 12 липня 1804(1804-07-12)[3][1][…] (47 років)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[4][5][6]
·вогнепальне поранення
Поховання Цвинтар Троїцької церкви, Нью-Йорк
Країна  США[7][8][9]
Діяльність економіст, філософ, військовослужбовець, адвокат, політик, ад'ютант, офіцер, письменник, бізнесмен, slave trader
Alma mater Columbia Colleged і Колумбійський університет
Знання мов англійська[3]
Заклад Міністерство фінансів США
Учасник Війна за незалежність США
Членство Американське філософське товариство, Американська академія мистецтв і наук і New York Manumission Societyd
Роки активності з 1775
Magnum opus Федераліст, First Report on the Public Creditd, Report on a National Bankd, Report on Manufacturesd і Second Report on Public Creditd
Посада міністр фінансів США і командувач Армії Сполучених Штатівd
Військове звання генерал
Партія Федералістська партія
Конфесія Presbyterian Church (U.S.A.)d
Рід Hamilton familyd
Батько Джеймс А. Гамільтон
Мати Рейчел Фаусетт
Родичі Philip Schuylerd
У шлюбі з Елізабет Гамільтон
Діти (8) Philip Hamiltond, Angelica Hamiltond, Alexander Hamilton Jr.d, James Alexander Hamiltond, William S. Hamiltond, Eliza Hamilton Hollyd, Philip Hamiltond і John Church Hamiltond
Автограф
Нагороди

Член Американської академії мистецтв і наук (1791)


Доробок

«Федераліст». Збірка з 85 памфлетів, написаних Гамільтоном, Медісоном, Джеєм та ін., яка побачила світ у 1787—1788 рр. у США. У ній обґрунтовувалась концепція політичного устрою незалежної американської держави2.

Політичні погляди

Александер Гамільтон був з-поміж тих, хто найбільше вплинув на зміст американської Конституції. У низці статей він разом із Дж. Медісоном і Д. Джеєм сформулював й обґрунтував федералізм як конституційний принцип. Федерація, доводив Гамільтон, перешкоджає внутрішнім розбратам і народним повстанням. Федералісти були переконані, що тільки сильна центральна влада здатна створити міцну авторитетну державу.

В основі Конституції США Гамільтон убачав модель конституційного ладу Англії з її чітким поділом влади. Визнаючи республіканський лад неодмінною умовою, уважав визначальною сильну президентську владу, наближену до моделі влади конституційного монарха. Єдиноначальність виконавчої влади Гамільтон називав однією з головних переваг американської Конституції. Відстоював думку, що президент повинен обиратися довічно, мати широкі повноваження, зокрема й у питаннях контролю законодавчої влади. Гамільтон пропонував зробити членів Верховного суду, наділеного конституційною юрисдикцією, незалежними та з довічним призначенням.

Законодавчий орган убачався ідеологові федералізму як двопалатний. Усіх людей політик розділяв на багатих і бідних, освічених і неосвічених, здатних і нездатних керувати справами суспільства. Такий поділ, на його думку, мав природне походження. Тільки багатим належало право представляти вищі державні органи.

Гамільтон був проти надання народові можливості брати активну участь у державних справах, адже це неминуче призвело б, на його думку, до помилок і безладдя через нерозумність і непостійність мас, а отже — до слабкості держави.[10]

Див. також

Примітки
  1. SNAC — 2010.
  2. Babelio — 2007.
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. http://www.amazon.com/Alexander-Hamilton-Outsider-Jean-Fritz-ebook/dp/B004GGSXE4
  5. http://www.amazon.com/Alexander-Hamilton-Outsider-Jean-Fritz/dp/0142419869
  6. http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/j.1747-4469.1987.tb00538.x/full
  7. ‘A First-Rate Madness’
  8. The Great Solvent North
  9. NNDB: Alexander Hamilton
  10. Ігор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — С. 49. ISBN 978-617-7289-69-1

Література
  • М. Кармазіна . Гамільтон Александер // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.127 ISBN 978-966-611-818-2.
  • Ігор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — С. 49. ISBN 978-617-7289-69-1.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.