Ален Гіроді

Ален Гіроді народився 15 липня 1964 року у Вільфранш-де-Руерг (департамент Аверон у Франції) в сім'ї фермерів. Здобув історичну освіту. Як кінорежисер дебютував у 1990 році короткометражною роботою «Герої безсмертні» (фр. Les héros sont immortels). Фільми знімає за власними сценаріями. Іноді виступає як актор[1]. Своїми естетичними орієнтирами називає Райнера Вернера Фассбіндера, Нанні Моретті, Педро Альмодовара, а фільми Луїса Бунюеля і Глаубера Роша, за визнанням Гіроді, вказали йому «можливість альтернативного шляху в кіно»[2].

У 2001 році Ален Гіроді отримав премії Жана Віго за короткометражний фільм «Стара мрія, що йде геть» (фр. Ce vieux rêve qui bouge) і номінувався з ним на французьку національну кінопремію «Сезар».

Незважаючи на плідну кар'єру, тривалий час Гіроді залишався «відомий лише вузькому кругу сінефілів»[3], поки у 2013 році його фільм було вперше відібрано до офіційної програми Каннського кінофестивалю[2]. Представлена там повнометражна робота «Незнайомець на озері» стала, за оцінкою журналу «Искусство кино», «однією з найяскравіших стрічок року»[3] і очолила підсумкову десятку найкращих фільмів за версією «Кайє дю сінема»[4]. «Незнайомець на озері» приніс Гіроді приз за режисуру в каннському конкурсі «Особливий погляд»[5], а також три основні номінації на премію «Сезар» (сценарій, режисура і найкращий фільм року). У березні 2016 року фільм увійшов до рейтингу 30-ти найвидатніших ЛГБТ-фільмів усіх часів, складеному Британським кіноінститутом (BFI) за результатами опитування понад 100 кіноекспертів, проведеного до 30-річного ювілею Лондонського ЛГБТ-кінофестивалю BFI Flare[6][7].

Фільми Алена Гіроді зачіпають ЛГБТ-тематику. Режисер є відкритим геєм[8].

• Ален Гіроді на сайті IMDb (англ.)