Педро Альмодовар

Пе́дро Альмодо́вар Кабальє́ро (ісп. Pedro Almodóvar Caballero, МФА: [ˈpeðɾo almoˈðoβar kaβaˈʎeɾo]; *24 вересня 1949(19490924), Кальсада-де-Калатрава) — іспанський кінорежисер, сценарист і актор; знімає контроверсійні комедії та драми на побутові теми.

Педро Альмодовар
ісп. Pedro Almodóvar
Дата народження 25 вересня 1949(1949-09-25)[1][2][…] (72 роки)
Місце народження Кальсада-де-Калатрава, Сьюдад-Реаль, Кастилія-Ла-Манча, Іспанія
Громадянство  Іспанія[3]
Релігія буддизм
Професія кінорежисер, актор, кінопродюсер, сценарист, співак
Членство Американська академія мистецтв і наук
Magnum opus Поговори з нею, Закон бажання, Пепі, Люсі, Бом та інші дівчата, Темні звички, Зв'яжи мене!, Високі підбори, Квітка моєї таємниці, Все про мою матір, Повернення і Біль та слава
Нагороди

Adopted Son of Madridd (2018)

почесний «Сезар» (1999)

Goya Award for Best Original Screenplayd (1988)

Найкращий режисер (премія Гойя) (2006)

Найкращий режисер (премія Гойя) (1999)

Приз за найкращу режисуру (1999)

приз за найкращий сценарій (Каннський кінофестиваль) (2006)

Тедді (1987)

Член Американської академії мистецтв і наук

почесний доктор Гарвардського університетуd (2009)

Young European Film of the Yeard (1988)

Європейський кіноприз за найкращий фільм (1999)

European Film Award - People's Choice Award for Best Directord (1999)

Європейський кіноприз за найкращий фільм (2002)

Європейський кіноприз найкращому режисеру (2002)

European Film Award for Best Screenwriterd (2002)

European Film Award - People's Choice Award for Best Directord (2002)

Європейський кіноприз найкращому режисеру (2006)

Європейський кіноприз - Приз глядацьких симпатій за найкращий фільмd (2006)

European Film Academy Achievement in World Cinema Awardd (2013)

премія БАФТА за найкращу режисерську роботу

honorary doctor of Paris 8 Universityd

IMDb ID 0000264
 Педро Альмодовар у Вікісховищі

Життєпис

Альмодовар народився 24 вересня 1949 року у невеликому містечку Кальсада-де-Калатрава у бідному регіоні іспанської Ла-Манчі[4]. У нього є дві старші сестри, Антонія і Марія Хесус, та молодший брат Агустін. У 8 років переїхав разом з сім'єю в Естремадуру, де відвідував спочатку салезіанську, а потім францисканську школу.

У 1968 році він прибув до Мадрида, де жив з торгівлі старими речами на блошиному ринку Ель-Растро. Альмодовар не навчався кінематографії, бо не мав для цього грошей. Окрім того, на початку 1970-тих уряд Франко закрив кінематографічні навчальні заклади. Проте він знайшов роботу в іспанській телефонній компанії й на зекономлені гроші купив 8-ми мм камеру.

Період з 1972 до 1978 він присвятив створенню короткометражних фільмів за допомогою друзів. Ці фільми були популярними у мадридській субкультурі. Протягом кількох років Альмодовар був зіркою «Ля Мовіда» — мадридського попкультурного руху пізніх 1970-тих. Його перший повнометражний фільм — «Пепі, Люсі, Бом та інші дівчата» (1980) — був зроблений вже 16 мм камерою і для прокату збільшений до 32 мм.

У 1987 році він разом з братом Агустином відкрив власну продюсерську компанію «Ель Десео». «Альмодоварський феномен» досягнув різних закутків світу і зробив його фільми дуже популярними у багатьох країнах. Пізніше «Ель Десео» випустила проєкти таких відомих режисерів, як Алекс де ла Іглесіа, Гільєрмо дель Торо та Ізабель Койшет.

Творчість

Альмодовар — найвідоміший у світі іспанський режисер після Луїса Бунюеля та один з найвідоміших світових режисерів некомерційного кіно 1980-х. Його називають «Годаром з людським обличчям».

У сімдесятих він увійшов до попсубкультури Мадрида — створював 8-ми мм короткометражні фільми, грав у авангардистських театрах та панк-роковій групі.

Альмодовар з Вікторією Абріль у 1993 році.

Його перші повнометражні фільми «Пепі, Люсі, Бом та інші дівчата» (1980) і «Лабіринт бажань» (1981) були проявами його андеграундових смаків і стали культовими хітами. Але тільки «Темні звички» (1983) привернули серйозну міжнародну увагу. Популярність Альмодовара зросла з фільмами «Що я зробив, аби заслужити це?» (1984), «Матадор» (1986) та «Законом бажання» (1987). У цих фільмах сформувався його стиль — мелодрами, комедії та кітчу, що часто висміює традиційні звичаї. «Жінки на межі нервового зриву» (1988) — більш м'який і традиційний фільм, але все ж яскраво іронічний. Він став світовим хітом і був номінований як «Найкращий закордонний фільм» на Оскар. За цим з'явились контроверсійні «Зв'яжи мене!» (1990), «Високі підбори» (1991) та «Кіка» (1993). Наступні фільми досягли ще більшої популярності — «Квітка моєї таємниці» (1995), «Жива плоть» (1997), «Все про мою матір» (1999), «Поговори з нею» (2002).

Над сценарієм фільму «Погане виховання» (2004) Альмодовар працював протягом десяти років. Фільм базується на оповіданні, яке він написав у дитинстві під час навчання у католицькій школі. Альмодовар стверджує, що багато його однокласників стали жертвами сексуальних домагань священників, про це й розповідає фільм.

Педро Альмодовар з Россі де Пальмою (зліва) та Пенелопою Крус у 2009 році. Акторки часто з'являються у фільмах режисера.

Фільм «Повернення» (2006) брав участь в конкурсній програмі кінофестивалю в Каннах у 2006 році, а також номінувався на Оскар від Іспанії. Альмодовар стверджує, що його картина руйнує стереотип «чорної Іспанії» і відкриває справжнє обличчя цієї країни. Пенелопа Крус вважає, що зіграла у «Поверненні» свою найкращу роль. Фільм став найбільш касовим в Альмодовара, зібрав понад 85 мільйонів фунтів по всьому світі[5].

Прем'єра стрічки «Розірвані обійми» (2009) в Іспанії відбулася 17 березня 2009 року, а в Україні — 24 вересня.

Фільм «Шкіра, в якій я живу» (2011) став першим вторгненням режисера в жанр психологічних жахів. Картина знята за книгою «Тарантул» Тьєррі Жонке. Стрічка, за словами Альмодовара, є моторошною історією, яка не схожа на жоден з попередніх фільмів режисера. Центральна тема фільму — помста. Світова прем'єра стрічки відбулася у рамках 64-го Каннського кінофестивалю 19 травня 2011 року, а вихід у кінотеатри відбувся 29 вересня 2011 року.

Стрічка «Закохані пасажири» (2013) стала поверненням Альмодовара до жанру комедії.

Драма «Джульєтта» (2016) стала двадцятим повнометражним фільмом в кар'єрі режисера. Світова прем'єра стрічки відбулась 17 травня 2016 року на Каннському кінофестивалі, а в Україні — 11 серпня 2016 року. Фільм розповідає історію жінки, на ім'я Джульєтта у двох часових відрізках — зараз і 30 років тому.

Фільм Альмодовара «Біль та слава» (2019) буде в українському прокаті з 13 червня 2019 до 26 червня 2019.

Громадська позиція

У 2014 підтримав українського режисера Олега Сенцова, незаконно ув'язненого у Росії[6].

Напередодні президентських виборів у США 2016 року Альмодовар підтримав кандидатку від Демократичної партії Гілларі Клінтон[7].

Особисте життя

Альмодовар — відкритий гей[8]. Відомо, що з 2002 року режисер зустрічається з актором та фотографом Фернандо Іглесіасом. Педро часто знімає його в невеликих ролях у своїх фільмах[9]. Пара живе в окремих будинках в сусідніх районах Мадрида[10].

Фільмографія
На Каннському кінофестивалі з акторами фільму «Джульєтта» у 2016 році

Повнометражні
Рік Українська назва Оригінальна назва
1980 Пепі, Люсі, Бом та інші дівчата Pepi, Luci, Bom y otras chicas del montón
1982 Лабіринт бажань Laberinto de pasiones
1983 Темні звички Entre tinieblas
1984 Що я зробила, аби заслужити це? ¿Qué he hecho yo para merecer esto?!!
1986 Матадор Matador
1987 Закон бажання La ley del deseo
1988 Жінки на межі нервового зриву Mujeres al borde de un ataque de nervios
1990 Зв'яжи мене! ¡Átame!
1991 Високі підбори Tacones lejanos
1993 Кіка Kika
1995 Квітка моєї таємниці La flor de mi secreto
1997 Жива плоть Carne trémula
1999 Все про мою матір Todo sobre mi madre
2002 Поговори з нею Hable con ella
2004 Погане виховання La mala educación
2006 Повернення Volver
2009 Розірвані обійми Los abrazos rotos
2011 Шкіра, в якій я живу La piel que habito
2013 Я дуже збуджений Los amantes pasajeros
2015 Клан El clan
2016 Джульєтта Julieta
2019 Біль та слава Dolor y gloria
2021 Паралельні матері Madres paralelas

Короткометражні

Продюсер

Нагороди

Педро Альмодовар отримав багато кінопремій, ось найважливіші з них: Два «Оскари»:

  • 1999 — Найкращий іноземний фільм («Все про мою матір»)
  • 2003 — Найкращий сценарій («Поговори з нею»)

Два «Золотих глобуси»:

  • 1999 — Найкращий іноземний фільм («Все про мою матір»)
  • 2003 — Найкращий іноземний фільм («Поговори з нею»)

Чотири премії «Гойя»:

  • 1988 — Найкращий оригінальний сценарій («Жінки на межі нервового зриву»)
  • 1999 — Найкращий режисер («Все про мою матір»)
  • 1999 — Найкращий фільм («Все про мою матір»)
  • 2006 — найкращий режисер («Повернення»)

Чотири премії «BAFTA»:

  • 2002 — найкращий іноземний фільм («Поговори з нею»)
  • 2002 — найкращий оригінальний сценарій («Поговори з нею»)
  • 1999 — найкращий іноземний фільм («Все про мою матір»)
  • 1999 — найкращий режисер («Все про мою матір»)

Чотири премії «Сезар»:

  • 2003 — найкраща європейська стрічка («Поговори з нею»)
  • 2000 — найкраща іноземна стрічка («Все про мою матір»)
  • 1999 — почесна премія за заслуги
  • 1992 — найкраща іноземна стрічка («Високі підбори»)

Примітки
  1. Encyclopædia Britannica
  2. SNAC — 2010.
  3. LIBRIS — 2012.
  4. Pedro Almodóvar Biography. Biography.com. Архів оригіналу за 28 січня 2019.
  5. Volver (2006) - Box Office Mojo. www.boxofficemojo.com.
  6. Анджей Вайда, Педро Альмодовар и еще 17 европейских кинематографистов выступили в защиту Олега Сенцова // «Эхо Москвы», 17:18
  7. Winfrey, Graham; Winfrey, Graham (4 листопада 2016). Hillary Clinton for President: 37 Filmmakers Reveal Why She’s the Best Choice. IndieWire (англ.).
  8. Pedro Almodóvar. Oneequalworld.com. 2013.
  9. El novio de Pedro Almodóvar, Fernando Iglesias, sale del anonimato en el cine. Lavozlibre.com.
  10. Almodóvar y su novio reviven la llama del amor con Caetano Veloso | loc | EL MUNDO. Elmundo.es.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.