Ален Кюні

Ален Кюні (фр. Alain Cuny; 12 липня 1908, Сен-Мало — 16 травня 1994, Париж) — французький актор театру, кіно та телебачення.

Ален Кюні
фр. Alain Cuny
Народився 12 липня 1908(1908-07-12)[1][2][…]
Сен-Мало[1]
Помер 16 травня 1994(1994-05-16)[1][2][…] (85 років)
Париж, Іль-де-Франс[1]
Поховання Сіврі-ла-Форе
Громадянство  Франція
Діяльність кіноактор, сценарист, кінорежисер
Роки діяльності з з 1941
IMDb nm0192490
Нагороди та премії
 Ален Кюні у Вікісховищі

Життєпис

Рене Ксав'є Марі Ален Кюні (повне ім'я актора) народився 12 липня 1908 року в Сен-Мало в родині адвоката Альбера Кюні та його дружини Маргарити Соді. Був вихований строгою тіткою, у якої прожив більшу частину дитинства в приморському місті Бусе. З юності захоплювався живописом. У 1923 році вступив до Національної вищої школи красних мистецтв у Парижі. Тоді ж почав створювати декорації та плакати для театру та кіно (у тім числі до таких фільмів як «Безрадісний провулок» Пабста та «Грибіш» Жака Фейдера). Серед його знайомих були Андре Бретон, Антонен Арто, Робер Деснос, П'єр Реверді, Жорж Брак та Пабло Пікассо.

У 1938 році почав вивчати акторську майстерність, вступивши до театральної студії Шарля Дюллена. Вперше знявся в кіно у 1939 році. На театральній сцені з 1941 року. Визнання принесла роль Жиля у фільмі Марселя Карне «Вечірні відвідувачі» (1942), де він зіграв разом з Арлетті.

Після Другої світової війни Кюні став сподвижником Жана Вілара, приєднавшись до його Національного народного театру. Брав участь у Авіньйонському фестивалі, де грав у п'єсах Шекспіра, Жана Ануя, Сартра, Піранделло та Поля Клоделя. Разом з тим знімався як у французькому, так і в італійському кіно. У 1950 році зіграв одну з головних ролей у фільмі Курціо Малапарте «Заборонений Христос». Працював з Мікеланджело Антоніоні («Дама без камелій») та Фелліні («Солодке життя»). У 1956 році зіграв Клода Фролло у фільмі «Собор Паризької богоматері» Жана Деланнуа.

У 1960 році підписав Маніфест 121-го в підтримку боротьби Алжиру за незалежність.

У 1962 році одружився з Марі-Бланш Гудічеллі. Пара розлучилась 1969 року. Того ж року знявся в «Сатириконі Фелліні». У 1974 році зіграв роль Маріо в фільмі Жуста Жакена «Еммануель» за романом Еммануель Арсан. У 1970-х та 1980-х багато грав у театрі, знімався у Франческо Розі та Годара. У 1988 році зіграв у фільмі «Каміла Клодель» роль батька Каміли, за яку був номінований на премію Сезар як найкращий актор другого плану. У 1992 році зіграв свою останню роль у фільмі «Повернення Казанови»[3].

Ален Кюні помер 16 травня 1994 року в Парижі у віці 85 років. Похований у місті Сіврі-ла-Форе, де проживав.

Вибрана фільмографія
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1942фВечірні відвідувачіLes Visiteurs du soirЖиль
1952фЧервоні сорочкиCamicie rosseБуено
1959фЗаборонений ХристосIl Cristo probitoАнтоніо
1953фДама без камелійLa signira senza camelieЛоді
1956фСобор Паризької богоматеріNotre-Dame de ParisКлод Фролло
1958фКоханціLes AmantsАнрі Турньє
1960фСолодке життяLa Dolce VitaШтайнер
1969фЧумацький ШляхLa Voice lacteeчоловік в мантії
1969фСатирикон ФеллініFellini — SatyriconЛіке
1970фЛюди протиUomini controгенерал Леоне
1972фАудієнціяL'Udienzaамериканський папа
1972фМайстер і МаргаритаIl Maestro e MargheritaВоланд
1974фНе чипайте білої жінкиTouche pas a la femme blancheвождь Сидячий Бик
1974фЕммануельEmmanuelleмаркіз Маріо Серджині
1975фЯсновельможні трупиCadaveri eccellentiсуддя Расто
1979фХристос зупинився в ЕболіCristo si è farmato a Eboliбарон Нікола Ратунно
1987сСпрут 3La Piovra 3Ніколо Антінарі
1988фКаміла КлодельCamille ClaudelЛуї-Проспер Клодель
1992фПовернення КазановиLe Retour de Casanovaмаркіз

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #134838858 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Internet Broadway Database — 2000.
  3. Alain Cuny. IMDb (англ.). Процитовано 24 липня 2020.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.