Алкошете
Алкоше́те (порт. Alcochete; МФА: [aɫ.ku.ˈʃe.tɨ][1], Алкуше́ти) — муніципалітет і містечко в Португалії, в окрузі Сетубал. Розташований у західній частині країни, на березі Атлантичного океану, на теренах історичної португальської провінції Ештремадура. Належить до Сетубальської діоцезії Католицької Церкви в Португалії. Права міського самоврядування має з 1515 року. Поділяється на 3 парафії. За адміністративним поділом чинним до 1976 року був складовою провінції Ештремадура. Площа муніципалітету — 128,36 км²
Алкоше́те | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна: | Португалія | ||
• Регіон: | Лісабон | ||
• Провінція: | Ештремадура | ||
• Округ: | Сетубал | ||
Площа: | 128.36 км² | ||
Населення: | 17 569 ос. (2011) | ||
• Густота: | 136,87 осіб/км² | ||
Самоврядування: | 1515 | ||
Індекс: | 2890 | ||
Часовий пояс: | UTC+0, +1 (влітку) | ||
Код LAU: | 1502 | ||
Офіційний сайт | |||
, населення муніципалітету — 17569 ос. (2011); густота населення — 136,87 осіб/км² . Патрон — Іван Хреститель. Святковий день муніципалітету — 24 червня. Поштовий індекс — 2890. Код місцевої адміністративної одиниці — 1502. Складова статистичного регіону Лісабон.
Географія
Алкошете розташоване на заході Португалії, на півночі округу Сетубал.
Алкошете межує на півночі з муніципалітетом Бенавенте, на сході та півдні — з муніципалітетом Палмела, на південному заході — з муніципалітетом Монтіжу. На заході омивається водами Атлантичного океану, гирлом річки Тежу.
Історія
Алкошете заснували араби (головним доказом цього є арабське походження його назви — Al Caxete). Хоча на сліди людської присутності до того вказує виявлена при археологічних розкопках майстерня по виробництву амфор і інших глиняних посудин часів Римської імперії.
31 травня 1469 року в Алкошете народився майбутній португальський король Мануел І, за правління котрого було відкрито морський шлях до Індії та Бразилію.
1515 року португальський король Мануел I надав Алкошете форал, яким визнав за поселенням статус містечка та муніципальні самоврядні права.
Населення
Кількість мешканців[2] | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1864 | 1878 | 1890 | 1900 | 1911 | 1920 | 1930 | 1940 | 1950 | 1960 | 1970 | 1981 | 1991 | 2001 | 2011 |
4 286 | 4 517 | 4 997 | 6 088 | 6 502 | 6 175 | 6 656 | 6 658 | 7 864 | 9 270 | 10 410 | 11 246 | 10 169 | 13 010 | 17 569 |
Парафії
- Алкошете
- Самоуку
- Сан-Франсішку
Економіка, побут, транспорт
Економіка муніципалітету представлена харчовою промисловістю, сільським господарством, транспортом, рибальством і торгівлею (один з найбільших у країні комерційних центрів «Freeport Outlet»).
Серед архітектурних пам'яток особливе місце займає головна церква «матріж» (порт. Igreja Matriz de Alcochete).
Селище як і муніципалітет в цілому має добре розвинуту транспортну мережу, з'єднане з Лісабоном та Алгарве платними швидкісними автомагістралями.
У 2008 році португальським урядом було прийняте рішення про будівництво нового міжнародного аеропорту в Алкошете, який має стати головними повітряними воротами португальської столиці — міста Лісабона[3].
Спорт
На території муніципалітету знаходиться тренувальна база-школа футбольного клубу «Спортінг», відоміша як Футбольна академія «Спортінга». Вихованці цієї клубної академії не лише успішно поповнюють бюджет клубу, а і гідно представляють як і клуб, так і країну в лавах європейських топ-клубів. Найвідомішим вихованцем академії всіх часів став Кріштіану Роналду[4].
Галерея
- Freeport — загальний вигляд комерційного центру
- Freeport — головна вулиця комерційного центру
- Freeport — піраміда при вході до комерційної зони
Примітки
- European Portuguese: Convert Text to IPA Transcription (довідка).
- Instituto Nacional de Estatística (Recenseamentos Gerais da População)
- Portugal's new Lisbon airport to be built in Alcochete for 4.9 bln eur — PM(англ.)
- Надія вмирає останньою (відео)[недоступне посилання з травня 2019]
Джерела
- Alcochete Portugal: diccionario historico, chorographico, heraldico, biographico, bibliographico, numismatico e artistico / E. Pereira, G. Rodrigues. — Lisboa : J. Romano Torres, 1904. — Vol. I. — P. 169-172.