Алонсо Сапата

Алонсо Сапата Рамірес (ісп. Alonso Zapata Ramirez; 28 серпня 1958) колумбійський шахіст i шаховий тренер (Старший тренер ФІДЕ від 2004), перший гросмейстер в історії цієї країни (звання здобув 1984 року).

Алонсо Сапата Рамірес
Оригінал імені ісп. Alonso Zapata Ramirez
Толука, 2011 рік
Толука, 2011 рік
Країна  Колумбія
Народження 18 серпня 1958(1958-08-18) (63 роки)
Перейра
Титул гросмейстер (1984)
Рейтинг ФІДЕ 2433 (червень 2016 року)
Піковий
рейтинг
2580 (68-75-те місця, січень 1993 року)

Шахова кар'єра

Від кінця 70-х років ХХ століття належав до числа провідних колумбійських шахістів. 1977 року здобув у Інсбруку звання віце-чемпіона світу серед юнаків до 20-ти років (позаду Артура Юсупова), а також уперше виступив у фіналі чемпіонату країни в особистому заліку, здобувши бронзову медаль. У 1980, 1981, 1995 (разом з Гільдардо Гарсією), 1996, 2000, 2002 i 2004 роках сім разів перемагав на чемпіонаті Колумбії[1], крім того від 1978 до 2002 року 11 разів (зокрема вісім разів на першій шахівниці) представляв свою країну на шахових олімпіадах, здобувши 81½ очок у 141 партії[2]. Неодноразово брав участь у розіграшах циклу чемпіонатів світу, зокрема, тричі в міжзональних турнірах (найкращий результат — 1987 Суботиця посів 11-те місце)[3], а також двічі на чемпіонатах світу ФІДЕ, які проходили за олімпійською системою (обидва рази вибув у 1-му колі програвши: 1999 року Левові Псахісу[4], a 2001 року Емілеві Сутовському[5]).

Алонсо Сапата досягнув низки успіхів на міжнародних турнірах, виграв чи поділив 1-ше місце, зокрема, в таких містах як: Баямо (1984 i 1990), Тунха (1984, разом з Георгієм Агзамовим), Гавана (1986, разом з Гільєрмо Гарсією Гонсалесом), Амстердам (1986, турнір OHRA–B), Медельїн (1987), Біль (1988, турнір B), Калі (1990, зональний турнір), Лінарес (1992, разом з Жаймі Суніє Нето), Матансас (1994, Меморіал Капабланки, разом з Люкові Ван Велі i Ентоні Майлсом), Мар-дель-Плата (1996) а також в Сантус (2001, разом з Жилберто Мілошем). Значним успіхом Сапати було 5-те місце на чемпіонаті Америки, який відбувся в 2001 року в Калі (позаду Олексія Єрмолинського, Олександра Гольдіна, Леньєра Домінгеса i Бориса Гулько)[6]. 2006 року поділив 2-ге місце в Коамо (після Віктора Михалевського, разом з Яаном Ельвестом), крім того 2007 року повторив цей успіх у Мехіко (позаду Хуана Карлоса Гонсалеса Самори, разом із, зокрема, Мануелем Леоном Ойосом i Євгеном Перельштейном), а також Мериді (позаду Акселя Бахманна, разом з Ольденом Ернандесом Карменатесом, Лазаро Брузоном, Гільберто Ернандесом Геррерою i Франком де ла Пасом Пердомо). 2008 року поділив 2-ге місце в Аґуаскальєнтесі (після Ніколи Міткова, разом із, зокрема, Лазаро Брузоном i Юньєскі Кесадою Пересом).

Найвищий рейтинг у кар'єрі мав 1 січня 1993 року, досягнувши 2580 пунктів ділив тоді 68-75-те місця у рейтинг-листі ФІДЕ, водночас посідав 1-ше місце серед колумбійських шахістів[7].

Зміни рейтингу

Зміни рейтингу Ело[8]

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.