Альберто Орландо

Народився 27 вересня 1938 року в місті Рим. Вихованець футбольної школи «Роми» з рідного міста. Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1957 року в основній команді того ж клубу, в якій провів один сезон, взявши участь лише у 6 матчах чемпіонату. Через це на сезон 1958/59 Альберто був відданий в оренду в «Мессіну», де забив 17 голів у Серії В, ставши другим бомбардиром чемпіонату після Сантьяго Вернасси.

Після цього результативного нападника повернули до «Роми», де Орландо відіграв наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Роми», був основним гравцем атакувальної ланки команди, хоча наявність в команді таких відомих форвардів як Педро Манфредіні та Антоніо Анджелілло часто змушувала виступати Орландо на фланзі і його результативність була на невисокому рівні. За цей час виборов титул володаря Кубка Італії та ставав володарем Кубка ярмарків.

Влітку 1964 року Орландо перейшов у «Фіорентину», де знову повернувся на позицію центрального форварда і в першому ж сезоні розділив з гравцем «Інтернаціонале» Сандро Маццолою титул кращого бомбардира чемпіонату Італії 1964/65, забивши 17 голів в сезоні[1].

Влітку 1965 року Альберто став гравцем «Торіно», забивши у наступному чемпіонаті лише 5 м'ячів у Серії А, а туринці закінчили сезон в нижній частині таблиці недалеко від зони вильоту, тому влітку 1966 року Орландо перейшов у «Наполі», де він грав у нападі з Жозе Алтафіні і Омаром Сіворі (на наступний рік з Паоло Барізоном замість аргентинця). За ці два сезони Альберто забитв в цілому 11 голів і допоміг команді зайняти друге місце в сезоні 1967/68, що на той час стало найкращим результатом неаполітанської команди за всю історію.

Сезон 1968/69 Орландо розпочав в Серії Б у клубі СПАЛ, що саме вилетів у нижчий дивізіон. Проте у команді Паоло Мацци, через травму коліна зіграв всього шість ігор в чемпіонаті і не врятував команду від вильоту в третій дивізіон. В кінці того сезону, у віці тридцяти одного року, Орландо завершив професійну ігрову кар'єру.

2 грудня 1962 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Італії в відбірковому матчі чемпіонату Європи 1964 року проти Туреччини в Болоньї, в якому забив 4 м'ячі, забезпечивши перемогу італійцям 6:0 (два інших голи тоді забив Джанні Рівера)[2]. В подальшому до 1965 року Альберто зіграв за збірну ще 4 матчі, проте голів більше не забивав.