Альбіґова

Історія

Після захоплення в 1340 р. Галичини поляки встановлювали свій режим. Село закріпачене за німецьким правом у XIV ст. Оттоном Пілицьким.

У 1450 р. селом володів Ян Пілецький[2] — внук Оттона Пілицького. Цього ж року була в селі римо-католицька парафія, якою розпочата латинізація і полонізація селян.

За податковим реєстром 1508 р. село входило до Перемишльської землі Руського воєводства, у селі була корчма.[3].

За податковим реєстром 1589 р. село входило до Тичинського округу Перемишльської землі Руського воєводства, у селі було 47 ланів (коло 1175 га) оброблюваної землі, 2 корчми, 2 млини з трьома колесами, 15 загородників, 37 коморників з тягловою худобою і 53 без неї, 12 ремісників, ще 4 і 12 лану землі надані костелу.[4].

Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1870 р. Альбіґова знаходилася в Ланцутському повіті Королівства Галичини і Володимирії, були 223 будинки і 1312 мешканців.[5] На той час унаслідок півтисячоліття латинізації та полонізації українців лівобережного Надсяння село було спольщене.

У 1919—1939 роках село входило до Ланьцутського повіту Львівського воєводства Польщі, в 1934—1939 рр. — у складі ґміни Ланьцут.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 1471 360 940 171
Жінки 1481 304 835 342
Разом 2952 664 1775 513

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альбіґова

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.