Альдо Гуччі

Альдо Гуччі (нар. 26 травня 1905 р. , Флоренція, Королівство Італія — пом. 19 січня 1990 р., Рим, Італія) — голова Gucci Shops Inc. з 1953 по 1986 рік. Він був старшим сином Гуччо Гуччі, який заснував компанію в 1921 році.

Альдо Гуччі
італ. Aldo Gucci
Народився 26 травня 1905(1905-05-26)
Флоренція, Королівство Італія
Помер 19 січня 1990(1990-01-19) (84 роки)
Рим, Італія
Країна  Королівство Італія
 Італія
Діяльність модельєр, бізнесмен
Батько Гуччо Гуччі
Брати, сестри Родольфо Гуччі

Раннє життя та сім'я

Альдо Гуччі народився 26 травня 1905 р. У Флоренції, в тосканській родині, яка веде початок від тринадцятого століття у сусідньому місті Сан-Мініато[1]. Альдо був старшим із п'яти дітей, народжених від Аїди Калвеллі та Гуччо Гуччі[2]. У нього було троє братів — Васко, Родольфо та Енцо (який помер у віці дев'яти років), і сестра — Гримальда. У нього також був усиновлений брат Уго з попередніх стосунків матері.

У роки свого становлення він зацікавився кінним спортом та ботанікою, що згодом знайде свій вихід у продуктовому дизайні та захопленні садівництвом. У віці шістнадцяти років він почав працювати за сумісництвом у першій крамниці свого батька у Флоренції на вулиці Вінья Нуова. Він отримав диплом економіста в коледжі Сан-Марко у Флоренції[3].

Кар'єра

З 20 років Альдо почав працювати повний робочий день у сімейній фірмі Gucci. Далі він відкрив перший магазин за межами Флоренції, в Римі, в 1938 році[2][4].

Гуччі став символом статусу «за одну ніч», коли бамбукова сумочка була зображена на руці Інгрід Бергман у фільмі Роберто Росселліні «Подорож до Італії» 1954 року. Знак GG став миттєвим фаворитом голлівудських знаменитостей та європейських монархів.

У 1952 році Альдо поїхав до Нью-Йорка зі своїми братами Родольфо та Васко[2]. Вони відкрили перший магазин за межами Італії в Нью-Йорку, лише за два тижні до смерті батька. Президент Джон Ф. Кеннеді оголосив Альдо першим послом Італії у моді[5], а Міський університет Нью-Йорка нагородив його почесним ступенем на знак визнання його благодійної діяльності, яку називають «Мікеланджело з мерчендайзингу»[6]. Він продовжував відкривати магазини в Чикаго, Палм-Біч та Беверлі-Гіллз, а потім розширився до Токіо, Гонконгу та міст по всьому світу через глобальну франчайзингову мережу.

Понад тридцять років він був відданий розширенню Gucci, розвиваючи компанію у вертикально інтегрований бізнес із власними шкіряними фабриками, виробничими та торговими приміщеннями.

Пізніші роки

Після смерті їхнього брата Васко Гуччі в 1974 році Родольфо та Альдо розділили бізнес між собою 50/50[7]. Однак сини Альдо вважали, що їхній дядько не сприяв зростанню бізнесу. Намагаючись збільшити свої прибутки, Альдо створив парфумерну філію і володів 80 % власності для себе та своїх трьох синів. Врешті-решт це суперництво вилилось у сімейну війну.

У 1977 році Альдо призначив свого сина Паоло віце-президентом і керуючим директором Gucci Shops Inc. та Gucci Parfums of America[8]. У 1980 році Паоло Гуччі спробував розпочати власний бізнес, використовуючи ім'я Гуччі, і це спровокувало низку судових процесів родичів, зокрема його батька[9][10].

Паоло здав батька за ухилення від сплати податків[7]. У січні 1986 року Альдо Гуччі був засуджений до ув'язнення на рік і один день за ухилення від сплати податків, ухиляючись від сплати 7 мільйонів доларів у Нью-Йорку[9]. На момент винесення вироку йому було 81 рік. Він проводив час у Федеральному в'язничному таборі на авіабазі Еглін, Флорида. Альдо працював у Будинку Гуччі до 1986 року.

Після смерті Родольфо Мауріціо Гуччі успадкував мажоритарний пакет свого батька в компанії. У 1988 році Мауріціо Гуччі продав майже 47,8 % Gucci бахрейнському інвестиційному фонду Investcorp (власник Tiffany & Co з 1984 р.), а інші 50 % утримав. Він розгорнув юридичну битву зі своїм дядьком Альдо. У 1989 році Мауріціо Гуччі був призначений головою групи «Гуччі»[9]. Мауріціо не мав досвіду у бізнесі, і до 1993 р. бізнес був у важкому економічному та творчому становищі. Того року Мауріціо Гуччі подав у відставку, і через 66 років як сімейного бізнесу він продав свої залишки акцій Investcorp.

Особисте життя і смерть

Альдо був одружений на Олвен Прайс, разом у них народилося троє синів — Джорджо, Паоло і Роберто[11]. У нього був перелюбний роман з Бруною Паломбо, яка народила Патрісію в 1963 році поза шлюбом. Він одружився з Паломбо в Палм-Спрінгз, штат Каліфорнія, в 1987 році.

Він мав будинки в Нью-Йорку, Палм-Біч, Римі, Флоренції, Беверлі-Хіллз, Лондоні та Парижі[3].

Альдо Гуччі помер у Римі у віці 84 років від раку простати у січні 1990 р[12]. Його поховали у сімейному мавзолеї у Флоренції.

Примітки
  1. Forden, Sara G (8 травня 2012). The House of Gucci: A Sensational Story of Murder, Madness, Glamour, and Greed. ISBN 9780062222671.
  2. Guccio Gucci. Fashion Elite (амер.). 20 вересня 2016. Процитовано 12 жовтня 2020.
  3. Everett, Victoria; Bentley, Logan; Hauptfuhrer, Fred (6 вересня 1982). Move Over, Dallas; Behind the Glittering Facade, a Family Feud Rocks the House of Gucci. People. Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 11 жовтня 2020.
  4. via condotti store, rome. Gucci. 2 вересня 2013. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 22 жовтня 2013.
  5. The American | In Italia: At Large: History 102: Bloodied luxury. Theamericanmag.com. 30 листопада 2011. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 жовтня 2013.
  6. Gaiter, Dorothy J. (3 червня 1983). AT 3 COMMENCEMENTS, RECOGNITION AND ADVICE. The New York Times. Процитовано 22 жовтня 2013.
  7. Moore, Claire (6 січня 2006). PrimeTime: Gucci, Glamour and Greed. ABC News (англ.). Процитовано 12 жовтня 2020.
  8. OBITUARY: Paolo Gucci. The Independent (англ.). 14 жовтня 1995. Процитовано 12 жовтня 2020.
  9. Guccio Gucci. The Florentine (амер.). 17 червня 2009. Процитовано 12 жовтня 2020.
  10. Shipp, E. R. (20 липня 1982). A Gucci Sues Relatives. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 12 жовтня 2020.
  11. Widow Charges 'Fraud' in Gucci's Will. Los Angeles Times. 11 травня 1990.
  12. Reuters (1990). Aldo Gucci, 84; Expanded Fashion House in U.S.. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 23 листопада 2017.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.