Альнітак
Альнітак (ζ Ori) — потрійна зоря в сузір'ї Оріона. Разом із Мінтакою (δ Оріона) й Альніламом (ε Оріона) утворює Пояс Оріона. Назва походить від араб. النطاق, латиніз. an-niṭāq, що означає «пояс».
 Альнітак | |
| Дані дослідження Епоха J2000 | |
|---|---|
| Сузір'я | Оріон |
| Пряме піднесення | 05h 40m 45.5s |
| Схилення | −01° 56′ 34″ |
| Видима величина (V) | 1.70/~4/4.21 |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | O9 Iab/O9/B0 III |
| показник кольору U−B | −1.07 |
| показник кольору B−V | 0.14 / ? / −0.01 |
| Тип змінності | |
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | 18 км/сек |
| Власний рух (μ) | за пр. піднес.: 3.99 мас/рік |
| Паралакс (π) | 3.99 ± 0.79 мас |
| Відстань | 1262 світлових років 387 ± 54 парсек |
| Абсолютна величина (MV) | −5.25/−3/−2.8 |
| Подробиці | |
| Маса | 28/23/20 M☉ |
| Радіус | 20/? R☉ |
| Світність | 100 000/1 300/? L☉ |
| Ефективна температура | 30 000/?/24 000 K |
| Металічність [Fe/H] | ? |
| Обертання | 140 км/сек / ? |
| Вік | ? років |
| Інші позначення | |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для Alnitak |
Головна зоря системи є гарячим блакитним надгігантом із видимою зоряною величиною 1,70 й є однією з найяскравіших зір спектрального класу O на нічному небі північної півкулі. Поряд iз нею розташовано ще дві зорі: гігант спектрального класу B (ζ Ori B) та ймовірно зоря Головної послідовності спектрального класу O (яка разом із головною зорею утворює подвійну систему ζ Ori A). Обидві вони мають видиму зоряну величину близько 4,0 та разом утворюють гравітаційно пов'язану потрійну зоряну систему.
Ця система є членом OB асоціації в Оріоні й розташована в межах газової емісійної туманності IC 434. Спочатку вважалося, що відстань до зорі становить близько 1500 світлових років, однак за даними Гіппаркоса зоря виявилася майже вдвічі ближчою (800 світлових років)[1].
Історія спостережень
Альнітак добре відомий ще з часів античності як зоря, що входить до складу Поясу Оріона й яка відповідно отримала певне культурологічне значення. Про те, що вона є подвійною зорею, вперше було повідомлено німецьким астрономом-аматором Джоржем Куновські 1819 р.[2] Наявність третьої зорі в системі було запідозрено ще в 1970-х роках з аналізу даних спостережень, зроблених на інтерферометрі зоряної інтенсивності Наррабрі. Виявлено її було групою астрономів з Ловеллівської обсерваторії 1998 року[3].
Джерела
- Alnitak 3. SolStation. Архів оригіналу за 9 липня 2013. Процитовано 2 липня 2013.
- Richard Hinckley Allen, Star-names and their meanings (1936), p. 314-15.
- Hummel CA, White NM, Elias NM II, Hajian AR, Nordgren TE (2000). ζ Orionis A is a Double Star. The Astrophysical Journal 540 (2): L91–L93. doi:10.1086/312882.
Посилання
- ESO/J. Emerson/VISTA. APOD: 2010 January 12 - The Flame Nebula in Infrared. Процитовано 18 січня 2014. (англ.)