Амаре Стадемайр

Почав грати у баскетбол, коли йому було 14 років,[2] а на момент закінчення школи вважався найперспективнішим баскетболістом США свого віку. Спочатку планував поступати до Мемфіського університету, однак в останній момент передумав та виставив свою кандидатуру на драфт.

Стадемайр виконує слем-данк

2002 року був обраний у першому раунді драфту НБА під загальним 9-м номером командою «Фінікс Санз». Він став єдиним гравцем того драфту, якого було обрано у першому раунді зі школи. Професійну кар'єру розпочав 2002 року виступами за тих же «Фінікс Санз», захищав кольори команди з Фінікса протягом наступних 8 сезонів.

У своєму дебютному сезоні набирав 13,5 очок та 8,8 підбирань за матч. 30 грудня 2002 року в матчі проти «Міннесота Тімбервулвз» набрав 38 очок. Це стало найкращим показником для баскетболіста, якого задрафтували одразу після школи. Щоправда цей рекорд був побитий наступного року Леброном Джеймсом. Взимку взяв участь у матчі зіркових новачків, де набрав 18 очок. За підсумками сезону виграв нагороду Новачка року НБА, випередивши таких гравців як Яо Мін та Керон Батлер та ставши першим гравцем, вибраним зі школи, якому це вдавалося. Допоміг команді вийти у плей-оф, де «Фінікс» програв «Сан-Антоніо Сперс» у першому раунді.

Наступного сезону команда видала невдалий результат з балансом перемог-поразок 29–53, результатом чого був обмін розігруючого «Санс» Стефона Марбері до «Нью-Йорка».

У сезоні 2004-2005 «Фінікс» підписав контракт зі Стівом Нешом і команда видала баланс 62–20. Стадемайр протягом сезону набирав в середньому 26 очок за гру та встановив особистий рекорд результативності, набравши 50 очок у матчі проти «Портленд Трейл-Блейзерс» 2 січня 2005 року. Він також був обраний як гравець запасу на матч всіх зірок НБА. «Фінікс» на чолі зі Стадемайром та Нешом дійшла до фіналу Західної конференції, де поступилася «Сан-Антоніо» у серії з п'яти матчів.[1]

Перед початком наступного сезону гравцю довелось зробити операцію на коліні, через що він пропустив майже весь сезон. У березні йому вдалось повернутись на майданчик, проте, зігравши три матчі, травма далась взнаки і він пропустив решту сезону.

Взимку 2007 року взяв участь у матчі всіх зірок НБА. Допоміг команді дійти до плей-оф, де «Фінікс» знову зустрівся з «Сан-Антоніо» та знову програв. За підсумками сезону був включений до Першої збірної всіх зірок НБА.

У сезоні 2007-2008 був лідером «Фінікса» за набраними очками (25,2) та підбираннями (9,1), взяв участь у матчі всіх зірок НБА та був включений до другої збірної всіх зірок НБА. Команда вийшла до плей-оф, де вкотре програла «Сан-Антоніо».

Наступного сезону знову взяв участь у матчі всіх зірок, зігравши зі стартових хвилин за команду Західної конференції. В другій половині сезону отримав травму ока, через що пропустив значну кількість матчів.

У сезоні 2009-2010 вчергове зіграв на матчі всіх зірок НБА. Протягом сезону набирав 23 очки за матч та допоміг «Фініксу» отримати баланс перемог 54–28. У плей-оф команда обіграла «Портленд» у першому раунді, а в другому — «Сан-Антоніо». У фіналі Західної конференції «Фінікс» зустрівся з діючим чемпіоном НБА «Лос-Анджелес Лейкерс» та поступився 2-4.

Стадемайр у складі «Нікс», 2011

З 2010 по 2015 рік грав у складі «Нью-Йорк Нікс».[3] Взимку 2011 року зіграв у матчі всіх зірок вже у складі команди Східної конференції. Він став першим гравцем «Нікс» з часів Патріка Юінга, який опинився у старті на матч всіх зірок. 22 лютого 2011 року «Нью-Йорку» вдалось підписати двох зірок з «Денвера» — Кармело Ентоні та Чонсі Біллапса.[4] Як результат — команда пробилася в плей-оф, вперше з 2004 року. Проте там в першому раунді вилетіла від «Бостона».[5] Сам Стадемайр провів один з найкращих сезонів у кар'єрі, набираючи 25,3 очок та 9,1 підбирання за гру. Він також був включений до другої збірної всіх зірок НБА.

Перед початком сезону 2011-2012 «Нью-Йорк» придбав Тайсона Чендлера, проте втратив Біллапса. Через відсутність необхідного розігруючого та зайву вагу, яку Стадемайр набрав під час лок-ауту НБА, його результативність впала. Через це, він вперше з 2006 року пропустив зірковий вікенд. Взимку він працював по програмі схуднення і до березня скинув 4,5 кг, що одразу дозволило йому набирати 18 очок за матч у березні.[6] Він допоміг команді пробитися у плей-оф, проте далі першого раунду «Нью-Йорк» не зміг пройти, програвши «Маямі Гіт».[7]

На початку сезону 2012-2013 Стадемайр пропустив 30 матчів, лікуючи пошкоджене коліно. Повернувся на майданчик 1 січня у матчі проти «Портленд Трейл-Блейзерс» з рекомендацією лікарів у максимум 30 хвилин ігрового часу.[8] 9 березня 2013 року знову почав лікування коліна, через що пропустив решту сезону.[9]

Після попередніх двох сезонів, коли він відіграв 47 та 29 матчів відповідно, сезон 2013-2014 виявився успішнішим для Стадемайра, який відіграв 65 матчів. Почавши сезон на лавці для запасних, він відвоював місце у основному складі у березні 2014 року. Навесні він набирав 16,9 очок та 6,6 підбирань за матч, проте це не допомогло «Нікс» потрапити до плей-оф.[10]

Наступного сезону продовжив кар'єру рольовика в «Нью-Йорку», а 16 лютого 2015 року був відрахований зі складу команди.[11]

Через два дні, 18 лютого підписав контракт з «Даллас Маверікс».[12] Відігравши залишок сезону, покинув клуб.

Наступною командою в кар'єрі гравця була «Маямі Гіт», за яку він відіграв один сезон.[13]

2016 року став гравцем «Хапоель» (Єрусалим) з Ізраїлю, команди, співвласником якої він і був.[14] Стадемайр допоміг «Хапоелю» виграти чемпіонат та кубок Ізраїлю;[15][16] він також був обраний учасником матчу всіх зірок чемпіонату Ізраїлю.

1 вересня 2017 року офіційно завершив свою ігрову кар'єру.[17]

У лютому 2018 року став гравцем команди «Tri State» з ліги баскетболу 3 на 3 BIG3.[18]