Аматуні Андрій Цолакович

Андрій Цолакович Аматуні народився 10 січня 1928 року[5] в Ленінграді, в сім'ї партійних діячів[6]. Батько Цолак Аматуні і мати Асмік Пап'ян були бійцями загону Камо, працювали в Томську, Свердловську, Ленінграді, Москві, Ростові-на-Дону[6]. У 1937 році Цолак Аматуні був репресований, у 1938 році — помер, а в 1956 році реабілітований[6].

Андрій Аматуні закінчив Єреванську середню школу № 20[7]. У 1945 році він поступив на фізико-математичний факультет Єреванського державного університету, звідки в 1948 році перевівся на фізичний факультет Московського державного університету, який закінчив у 1950 році[6].

У 1950 році викладав на факультеті загальної фізики Єреванського російського педагогічного інституту (нині ЄДЛУМСН імені Брюсова)[8]. З того ж року по 1988 рік він читав лекції зі спеціальних курсів теоретичної фізики на фізичному факультеті Єреванського державного університету[9][10][11]. У 1954—1956 роках Аматуні навчався в аспірантурі Московського університету під керівництвом доктора фізико-математичних наук, професора Сергія Володимировича Тябликова[8]. Там само в 1956 році він захистив кандидатську дисертацію на тему «До теорії антиферомагнетизму»[12][8]. На становлення Андрія Аматуні як фізика справили істотний вплив також Микола Миколайович Боголюбов, Лев Давидович Ландау, Анатолій Олександрович Власов[13].

З 1956 року Андрій Аматуні був старшим науковим співробітником Єреванського фізичного інституту[8]. У 1972 році він захистив докторську дисертацію на тему «Деякі питання теорії випромінювання і фізики елементарних частинок»[12][14]. У 1965—1973 роках був першим заступником директора[14], а в 1973—1992 роках — директором Єреванського фізичного інституту[9][4]. У 1983 році отримав вчене звання професора[4].

Андрій Аматуні був головою спеціалізованої ради при Єреванському фізичному інституті за спеціальністю «теоретична і математична фізика», «фізика елементарних частинок і атомного ядра», членом наукових рад АН СРСР з ядерної фізики, фізики елементарних взаємодій, з проблеми «Космічні промені», членом правління товариства «Знання» Вірменської РСР, членом редакційної колегії журналу «Вісті АН Вірменської РСР. Фізика»[11]. Член КПРС з 1963 року[15]. Обирався членом Єреванського міського комітету КП Вірменії, депутатом Єреванської міської Ради народних депутатів[15].

Андрій Аматуні є автором понад 100 наукових праць з теорії антиферомагнетизму, теорії випромінювання і іонізаційних втрат заряджених частинок, прикладної фізики[13].

У 1996 році Андрій Аматуні був обраний дійсним членом Національної академії наук Республіки Вірменія[4][9].

Андрій Цолакович Аматуні помер 10 жовтня 1999 року від серцевого нападу в літаку, по дорозі на наукову конференцію в Японії[16]. Похований в Єреванському міському пантеоні[17].

У період навчання в аспірантурі Московського університету (1954—1956) Андрій Аматуні виконав низку робіт з квантової теорії антиферомагнетизму[8]. Застосований ним метод Тябликова — Боголюбова дозволив повніше дослідити основні та збуджені стани антиферомагнетизму[8]. Цим дослідженням була присвячена кандидатська дисертація Аматуні[8].

З 1958 року Андрій Аматуні здійснив роботи зі створення фізичного проекту Єреванського синхротрона, розробив проект системи інжекції електронів у синхротрон[8]. Він брав участь у створенні проекту спеціалізованого джерела синхротронного випромінювання — накопичувача електронів на базі існуючого прискорювача[8].

У 1960—1964 роках Андрій Аматуні виконав цикл робіт з теорії перехідного випромінювання[8]. Ним розглядалися розмитість границі поділу, вплив просторової дисперсії на спектр перехідного випромінювання, перехідне випромінювання електричних і магнітних диполів[8]. Вирішені завдання з теорії перехідного випромінювання сприяли з'ясуванню можливостей її практичного використання у фізиці високих енергій[9].

З 1965 року Андрій Аматуні виконав роботи з фізики елементарних часток[8]. Він отримав низку результатів з теорії фотопородження мезонів за високих енергій у моделі комплексних моментів (векторні — ${\displaystyle \rho }$, ${\displaystyle \mu }$, ${\displaystyle \varphi }$ і псевдоскалярні — ${\displaystyle \mathrm {K} ^{+}}$, ${\displaystyle \mathrm {K} ^{0}}$)[10][8]. Аматуні ефективно застосував методи нелінійного функціонального аналізу до розв'язування деяких рівнянь теорії елементарних частинок[8].

Андрій Аматуні в рамках магнітної гідродинаміки вирішив завдання щодо прискорення пучків заряджених частинок[14] при проходженні через плазму. Ним запропоновано варіант лазерного прискорення заряджених частинок поверхневою хвилею, що виникає при повному внутрішньому відбитті[14].

• Орден Дружби (Росія, 21 липня 1997 року) — за значний внесок у становлення, розвиток атомної науки і промисловості, зміцнення дружби і співробітництва між народами[18].
• Орден Жовтневої Революції[15][10].
• Орден Трудового Червоного Прапора[15].
• Заслужений діяч науки Вірменської РСР (1991)[9].
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Вірменської РСР[15].

• Аматуни Андрей Цолакович // Кто есть кто. Армяне. Биографическая энциклопедия = Ով ով է: Հայեր: Կենսագրական հանրագիտարան. — Ер. : изд-во «Армянская энциклопедия», 2005. — Т. 1. — С. 81. — 723 с.
• К 70-летию Андрея Цолаковича Аматуни // Известия НАН РА. Физика. — 1998. — № 33 (3). — С. 153—154.
• Вартапетян Г. А., Гарибян Г. М., Лазиев Э. М., Матинян С. Г. Андрей Цолакович Аматуни (К шестидесятилетию со дня рождения) // Известия АН Армянской ССР. Физика. — 1988. — № 23 (4). — С. 234—238. — ISSN 0002-3035.
• Аматуни Андрей Цолакович // Армянская советская энциклопедия / В. А. Амбарцумян. — Ер., 1975. — Т. 1. — С. 276. — 720 с.

• Профіль Андрія Цолаковича Аматуні на офіційному сайті НАН РА
• Аматуни Андрей Цолакович. Энциклопедия фонда «Хайазг». Процитовано 25 грудня 2014.