Анастасіуполіс - Перитеоріон

Місто розташоване в родючій місцевості на північ від озера Вістоніда, через яке спочатку воно було пов’язане з Егейським морем. В античні части місто розташовувалось на Егнатієвій дорозі де розташовувалась римська дорожня станція, яка називалась "Stabulum Diomedis", а ця назва пов'язана з легендою про коней Діомеда, які паслись в цій місцевості та їх за древньогрецьким міфом викрав Геракл[5].

Саме місто Анастасіуполіс вперше згадується в VI столітті істориком Прокопієм Кесарійським. Назва походить від імператора Анастасія І (правив 491-518 роки), який, очевидно, заснував його або принаймні замовив там великі будівельні роботи. Місто, можливо, було закладено, коли Анастасій поселив 498 представників племені ісаурців у Фракії після своєї перемоги над ісаурців[6]. За словами Прокопія, за Юстиніана I (правив 527-565 роки) були побудовані прибережна стіна, яка захищала гавань і акведук, який транспортував воду з гір Родоп до міста[1][7]. Проте дослідження не дають остаточної відповіді, які з перевірених ранньовізантійських будівельних заходів у місті здійснені за Юстиніана I, а які вже були здійснені за його попередником Анастасія I. Прокопій схильний приписувати створення інфраструктури Юстініану, що насправді можна простежити ще як розвиток діяльнотс його попередника. У цьому відношенні також важливо, що він згадує про акведук Юстініана, але не про стіну між містом і Родопами, яка, отже, могла існувати раніше[8].

Незважаючи на ці укріплення, місто було завойоване у 562 р. гунами, які вторглися у Візантійську імперію[1][9]. Анастасіуполіська єпархія була частиною Траянопольської архієпархії з моменту її заснування в VII столітті і до XII століття[10].

Назва Перитеоріон вперше згадується з IX століття[11]. Часто припускають, що місто спочатку називалось Анастасіуполіс, а згодом було перейменовано на Перитеоріон[12]. Однак, існує також теорія про те, що це були два різних міста, а їх ототожнення повязане з імператором та істориком Іоаном VI Кантакузином, який у XIV столітті писав, що Анастасіуполіс незадовго до цього був перейменованим імператором Андроніком III Палеологом в Перитеоріон. Однак, згідно із записами патріарха Миколая Містик, місто Перитеоріон раніше було відоме як місто, відокремлене від Анастасіуполіса з власною єпархією.

Оборонна башта

У XI столітті Перитеоріон був поселенням, в якому брат Григорія Пакуріана володів будинком, а монастир Ватопед - монастирським двориком. У той же час, схоже, місто мало певне економічне значення в XI-XII століттях, про що згадується в декількох договорах (укладені в 1082, 1148 та 1187 роках) між Венеціанською республікою та Візантійською імперією[1][9]. У 1203 р. болгарський цар Калоян вторгся у Фракію, знищив Перитеоріон та інші міста регіону та переселив їх мешканців на береги Дунаю[11].

Однак у XIV столітті місто знову зафіксовано у джерелах. Більшість збережених решток, побачених сьогодні, походять з цієї фази, хоча попередні фази порівняно легко помітити. На цей момент місто втратило своє значення як торгового шляху на користь морської торгівлі (особливо через північноіталійські міста, такі як Венеція). Таким чином, багато місць уздовж Егнатієвої дороги були позбавлені економічної основи, і вони стали занепадати.

Місто також брало участь у візантійських престольних конфліктах 1340-х років: у 1342 році Іоана VI невдало взяв його в облогу, оскільки там зупинялися його внутрішньополітичні супротивники. Також у наступному році він не зміг його захопити, навіть за підтримки еміра Умур бея. 7 липня 1345 року Іоан VI Кантакузин і Умур бей здобули перемогу над воєводою Момчилом поблизу від стін міста в битві при Перитеоріоні[13]. Однак городяни не брали участі в сутичках і чекали результату. У 1355 році Йоханнес Асанес, губернатор (архонт) Перитеоріона, віддав місто імператору Іоанн V Палеологу, противнику Іоанна VI. Лише в 1357 році Іоан V фактично отримав контроль над містом[9].

Незабаром після приходу до влади османського султана Мурада II (найпізніше в 1421 році), Перитеоріон перейшов під його контроль і був переданий своєму генуезькому союзнику Джованні Адорно. Згідно з доповіддю Бертрандона де ла Брок'єра , місто Періток, мабуть, мається на увазі Перитеоріон в 1433 р. населяли греки[9]. Оскільки гавань була замулена сусідньою річкою, вона була відрізана від доступу до моря (зруйноване місто зараз знаходиться приблизно в 2 км від озера). Це призвело до втрати важливості та економічного занепаду і, мабуть, стало причиною того, що місто було остаточно занедбане. Наприкінці XVII століття в місті проживало лише кілька людей та ймовірно, воно був повністю занедбане приблизно в цей час[11][12].