Анастасія Юріївна Заславська

Анастасія Юріївна Заславська, до шлюбу Гольшанська Дубровицька (пом. 1561) — волинська православна княгиня, представниця «руської контрреформації», фундаторка Пересопницького Євангелія.

Анастасія Юріївна Заславська
Народилася 1510-ті
Померла 1561
Рід Гольшанські
Батько Юрій Іванович Гольшанский
Мати Julianna Jaroslawiczd[1]
У шлюбі з Заславський Кузьма Іванович
Діти Януш Кузьмич Заславський

Життєпис
Китаврус — герб Гольшанських Дубровицьких

Дочка київського воєводи Юрія Івановича Гольшанського. З-перед 1529 року вступила в шлюб з князем Кузьмою Івановичем Заславським. Народила двох дітей: Януша і Ганну.

12 червня 1556 року, на виконання заповіту чоловіка, разом з сином Янушем Кузьмичем Заславським, надала церкві Пресвятої Трійці «двірецького монастиря» чотири села: Двірець, зі ставом і млином, Волижинці, Завадинці і Сенютки[2].

1558 року в часі поділу спадку Гольшанських Дубровицьких, разом із сестрою Софією Полубенською, отримала замки Глуськ, Ричів і 200 кіп грошей готівкою, якими поділилися 11 травня 1560 року[3].

Відома як фундаторка Пересопницького Євангелія (1556—1561) — найошатнішого рукопису Волинської школи[4].

10 серпня 1561 року скаржилася на цельника гродського землі Волинської Івана Борзобагатого, щодо повторного збору цла з купців у Луцьку і Кременці, після того як ті сплатили мито в Заславській коморі, про що зроблено запис до Луцької замкової книги[5].

Померла 1561 року в домі свого зятя Івана Чорторийського на Клевані, залишивши там свої скарби і привілеї на спадкові маєтки, якими розпоряджатися довірила віленському каштеляну Григорію Ходкевичу[3].

Родинні зв'язки
—
 
 
 
—
 
Ганна Михайлівна Чорторийська
 
 
 
Іван Юрійович Дубровицький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Уляна Іванівна Ярославичівна або Марія Андріївна Санґушківна
 
 
 
 
 
 
 
Юрій Іванович Гольшанський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анастасія Юріївна Заславська
 
 
 
 
 
 
 

Постать у культурі
Пам'ятник у Дубровиці

Автори телевізійного фільму «Рукопис з Пересопниці» (1995), висловили припущення, що забражений на мініатюрі з Пересопницького євангелія євангеліст Іоан є портретним відображенням Анастасії Заславської[6].

2005 року в місті Дубровиця Рівненської області встановлено пам'ятник княгині Анастасії Заславській[7].

Крім того, на честь Анастасії Заславської названа вулиця в Дубровиці.

Примітки
  1. Pas L. v. Genealogics — 2003. — ed. size: 683713
  2. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией. — Санкт-Петербург, 1863. — Т. 1. — С. 140.
  3. Wolff J. Kniaziowie Litewsko-Ruscy od końca czternastego wieku. — Kraków, 1895. — S. 600—601. (пол.)
  4. Пересопницьке Євангеліє. — Арк. 481 зв.-482 зв.
  5. Луцька замкова книга 1560—1561 рр. — Луцьк, 2013. — С. 381. — ISBN 978-966-02-6854-8.
  6. Режисер фільму — Валентин Соколовський. Науковий консультант — Олександр Білодід. Виробництво — студія «Укртелефільм».
  7. Наталка Позняк-Хоменко. Княжий град над річкою Горинь (Перевірено 5 серпня 2011)

Література
  • Наталя Яковенко . Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — Київ, 2008. — ISBN 966-8978-14-5.
  • Олександр Кривоший. Княгиня Анастасія Гольшанська-Заславська // Українки в історії. — Київ, 2004. — ISBN 966-06-361-4. <загалом стаття присвячена Пересопницькому євангелію>
  • Józef Wolff Kniaziowie Litewsko-Ruscy od końca czternastego wieku. — Kraków, 1895. (пол.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.