Ангілья

Карта островів Ангілья, Скраб, Дог-Айленд, Сомбреро та інших.

Найбільший і головний острів — Ангілья, площа якого 91 км². Другий за розміром — острів Скраб (7,8 км²) знаходиться зі сходу Ангільї на кількасот метрів. Третій за величиною — острів Дог (2,2 км²), лежить на відстані 13 км північно-західніше від головного острова. Найвіддаленішим є острів Сомбреро (0,4 км²). Відстань від головного острова 55 км на північний захід. Крім цих маленьких островів, до складу території входять ще близько 15 крихітних острівців. Загальна площа території — 102 км².

За декілька кілометрів на південь від головного острова знаходиться острів Сен-Мартен, розділений між Францією і Нідерландами.

Ангілья — кораловий острів з переважно плоским рельєфом і бідними ґрунтами. Переважна рослинність острова — чагарник. Найвища точка острова — стрімчак Крокус Хілл («шафрановий пагорб»), розташований на північному узбережжі, висотою 65 м. Острів має безліч лагун з піщаними пляжами. Поблизу узбережжя острова розташовано багато дрібних рифів і острівців, як правило незаселених. Середньорічна температура +27 ° С. Найнижча температура — в грудні-лютому. Середня річна кількість опадів 89 мм. З липня по жовтень можливі урагани.

До відкриття Америки європейцями, острів був заселений араваками, які займалися рибальством і вирощуванням бавовни і коренеплодів. Після приходу іспанців багато з араваків були захоплені ними в полон, винищені або витіснені войовничим плем'ям карибів. Іспанці, що володіли великими і багатими колоніями на материку, практично не цікавилися Ангільєю та іншими малими островами.

З 1650 острів став британською колонією. Спершу британські фермери вирощували тут бавовну і тютюн, однак ці культури приносили мало доходу. На початку XVIII століття на острові стали вирощувати цукрову тростину, для культивації і обробки якої стали завозити африканських рабів. З цього моменту населення острова стає переважно африканським, нащадки африканців в даний час складають переважну частину населення. Однак через посушливий клімат і бідні ґрунти вирощування тростини розвивалося на острові погано.

Протягом XVIII століття під час Війни за австрійську спадщину і Французької революції відбуваються сутички між англійцями і французами в районі карибських островів. У 1744 році 300 ангільців, об'єднавшись з двома уродженцями Сент-Кіттсу, захопили французьку частину сусіднього острова Сінт-Мартен. Через рік французи намагалися захопити Ангілья, повторну спробу вони повторили в 1796 році, але в обох випадках були відбиті.

До початку XIX століття виробництво цукру з тростини стає нерентабельним. У 1834 році раби в Британській імперії були звільнені. Жителі острова зайнялися дрібним фермерством і рибальством. Острів втрачає своє значення через припинення вирощування там цукру.

З XVII століття і до 1960 року острів управлявся з Сент-Кіттсу. Острови Сент-Кіттс, Невіс, Ангілья входили в більш велику колонію «Підвітряні острови» (англ. Leeward Islands), що в англійській означає дещо іншу групу островів, ніж Підвітряні острови у французькій, німецькій, іспанській, нідерландській, російській мовах.

У 1967 році острови Сент-Кіттс, Невіс і Ангілья об'єдналися у Федерацію і отримали статус «асоційованої з Великою Британією держави» з внутрішнім самоврядуванням. Питання зовнішньої політики і оборони залишалися в компетенції Великої Британії.

30 травня 1967 року англійці напали на поліційну дільницю і вигнали 13 полісменів з Сент-Кіттсу, розквартированих в Ангільї. День 30 травня відзначається на острові як День Ангільї. Потім, 10 червня 1967 року, за рішенням тимчасового миротворчого комітету, який прийняв владу на острові, сили Ангільї в кількості 19 чоловік вторглися на Сент-Кіттс і атакували поліцейську дільницю і табір сил оборони. П'ятеро з ангільскіх інтервентів потрапило в полон[2].

6 лютого 1969 була проголошена незалежна Республіка Ангілья, після того як на референдумі за це висловилися 1739 жителів і лише 4 проголосували проти. Існували припущення, що незалежністю Ангільї хочуть скористатися ділки від грального бізнесу і судновласники, створивши там зону для грального бізнесу та використовуючи дешевий ангільський прапор[3].

19 березня того ж року на острів висадилися британські десантники і 40 полісменів з Лондона для відновлення порядку, вони не зустріли опору. Війська були скоро виведені, Ангілья отримала внутрішнє самоврядування, залишаючись, проте, формально у федерації з Сент-Кіттс і Невіс.

У 1980 році Ангілья вийшла зі складу федерації трьох островів, і з 1982 має свій уряд, губернатора і парламент. З 19 вересня 1983 року на островах Сент-Кіттс і Невіс утворилася незалежна держава «Федерація Сент-Кіттс і Невіс», в той час як Ангілья залишилася «напівзалежною державою», заморським володінням Великої Британії.

Територія поділяється на 14 районів:

Чисельність населення — 14 764 чоловік (оцінка на липень 2010);

Річний приріст — 2,2 %;

Народжуваність — 12,9 на 1000 (фертильність — 1,75 народжень на жінку);

Смертність — 4,4 на 1000;

Імміграція — 13,6 на 1000 (4-е місце в світі за рівнем);

Середня тривалість життя — 80,8 років (15-е місце в світі);

Етно-расовий склад: негри 90,1 %, мулати 4,6 %, білі 3,7 %, інші 1,5 % (за переписом 2001 року);

Релігії: англікани — 29 %, методисти — 23,9 %, п'ятидесятники — 7,7 %, адвентисти сьомого дня — 7,6 %, Церква Західної Індії — 7,6 %, баптисти — 7,3 % католики — 5,7 %, Свідки Єгови — 0,7 % (1,85 % в 2011 році), інші релігії (растамани, індуїсти, Плімутські брати) — 6 %, атеїсти — 4 % (за переписом 2001 року).[4]

Заморська територія Британії. Верховна влада представлена ​​губернатором. Глава виконавчої влади — головний міністр Виконавчої ради (уряду території), який призначається губернатором з числа обраних всенародним голосуванням членів Асамблеї (парламенту території). Асамблея складається з 11 членів (7 — обираються, 2 — входять за посадою, 2 — призначаються губернатором).

Село Санді Граунд

Ангілья бідна природними ресурсами, і її економіка базується на туризмі, а також на офшорному бізнесі і видобутку омарів. Сільське господарство розвинене слабо — в невеликих кількостях вирощуються цукрова тростина, тютюн і овочі, розводиться худоба. Ангілья в невеликих кількостях експортує омарів, сіль, ром. Імпорт в 11 разів перевищує за вартістю експорт. Ввозяться паливо, продукти харчування, промислова продукція, текстиль.

Протяжність доріг — 150 км, з них 65 — з твердим покриттям. Є 2 невеликі гавані Роуд-Ябей і Боулінг-Поїнт і аеропорт Воллблейк. Аеропорт не може приймати великі літаки. Транспортне сполучення з Європою і Північною Америкою здійснюється через сусідній острів Сент-Мартен. В Ангілья немає громадського транспорту, крім таксі. Рух лівосторонній. Є поромне сполучення з островом Сент-Мартен.

• Список ссавців Ангільї

• Анґілья // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Офшорна зона Ангілья // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — М — Я. — 536 с. — ISBN 978-617-7094-10-3.