Сінт-Мартен

Сінт-Ма́ртен (нід. Sint Maarten, МФА: sɪnt ˈmaːrtə(n)) — самокерована держава зі значною автономією (status aparte) у складі Королівства Нідерландів. Займає південну частину острова Святого Мартина. Адміністративний центр Філіпсбурґ.

Сінт-Мартен
нід. Sint Maarten

Прапор Герб
Девіз: Semper pro grediens (латинською)
Гімн: O Sweet Saint Martin's Land
Розташування Сінт-Мартену
Столиця Філіпсбурґ
Найбільше місто Філіпсбурґ
Офіційні мови нідерландська,
англійська
Суверенна держава Королівство Нідерландів
Форма правління Конституційна монархія
Король
Губернатор
Прем'єр-міністр
Віллем-Олександр


Евгін Олідей
Сара Вескот-Вільямз

10 жовтня 2010 
Площа
 - Загалом 34 км²
Населення
 - перепис 2009  40,917
 - Густота 1942 осіб/км²
ВВП (ПКС) 2006 р., оцінка
 - Повний $400 млн. 
 - На душу населення $11,400 
Валюта Нідерландський антильський гульден (ANG)
Часовий пояс  (UTC−4)
Коди ISO 3166 SX / SXM / 534
Домен .an використання припиняється;
.sx призначено, та ще не використовується
Телефонний код +599
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Сінт-Мартен

До 10 грудня 2010 року Сінт-Мартен був у складі Нідерландських Антильських островів.

Фізико-географічна характеристика

Географічне розташуваня

Займає південну частину острова Святого Мартина та межує із розташованим на півночі острова з французьким Сен-Мартеном (кордон завдовжки 10,5 км). Морем на сході межує з Сен-Бартелемі. Площа — 34 км².

Топографічна мапа Острова Святого Мартина

Рельєф

Зрізане затоками узбережжя Сінт-Мартену простяглося довгою смугою на північний захід, утворюючи вузьку довгу косу, що відокремлює від моря лагуну Сімпсон-Бей — одну з найбільших внутрішніх водойм Карибського моря. Південну частина острова майже на 1/5 займає велика засолена місцевість Грейт-Салт-Понд, а північніше розташовані невеликі пагорби, що межують з кордоном французької частини острова, та спадають невеликими пасмами Сентрі-Гіл (344 м) та Вільямз-Гіл (264 м) до пологого південного узбережжя, зрізаного широкими лагунами та вузькими лагунами та вузькими глибокими затоками.

Найпомітніший орієнтир Сінт-Мартену — згаслий вулкан Маунт-Флагстаф (386 м). Береги Сінт-Мартену облямовують численні солоні лагуни та дрібні острівці: Пелікан-Кі (Гуана-Кі), Литл-Кі, Молі-Беді, Ген і Чікен. На відміну від інших островів групи, на Сінт-Мартені є безліч довгастих піщаних берегів, особливо в південних та східних районах острова, при цьому пляжі лагун займають всю ширину нанесених піщаних кіс, які відгороджують лагуни від моря.

Сінт-Мартен

Флора і фауна

Ландшафт острова переважно зелений, але сухий — у флорі острова основну роль відіграють пальми, гібіскуси і кактуси, хоча в горбистих центральних районах є кілька невеликих лісів. Фауна представлена майже сотнею видів птахів та кількома видами ящірок, а також здичавілими домашніми тваринами.

У північній частині лагуни Салт-Понд розташовані крихітний зоопарк Сінт-Мартен і Ботанічний сад, на території яких мешкають 35 видів рептилій, птахів і ссавців, включаючи рідкісних мавп Сент-Кіттсу.

Клімат

Клімат тропічний, завдяки пасатам має достатню вологість. На Сінт-Мартені переважно сонячна погода з приємною прохолодою через морський бриз тримається увесь рік. Взимку температура повітря становить +27°С, влітку — близько 32°С. Річна норма опадів становить 1150 мм. Самі дощові місяці — з вересня по листопад, під час яких відзначається вісім дощових днів на місяць. Найсухішим вважається час з лютого по квітень, коли кількість дощових днів досягає трьох на місяць. Острів розташований в смузі пасатів і ураганів. Температура поверхні моря біля Сінт-Мартену, відрізняється завидною постійністю між 25°С і +28 °C. Найсприятливіший час для туристів — з середини грудня до кінця квітня.

Органи влади

За конституцією Сінт-Мартену, він має власні органи влади: віце-губернатора, місцеву раду й уряд.[1]

Будинок Суду у Філіпсбурзі

Історія

Відкриття та колонізація

Назву Isla de San Martín дав острову Христофор Колумб під час своєї другої подорожі до Вест-Індії 1493 року на честь святого Мартина Турського, у день якого, 11 листопада, був відкритий острів.

На Сінт-Мартені було зведено два важливих укріплення: форт Амстердам — перша голландська військова база на Карибах і форт Віллем, на руїнах якого нині стоїть телевежа.

Сучасні часи

Сінт-Мартен разом з Кюрасао, Бонайре, Сінт-Естатіусом і Сабою був частиною Нідерландських Антильських островів. 10 жовтня 2010 року став самоврядною державою зі значною автономією (status aparte) у складі Королівства Нідерландів.

Демографія

Населення 40 917 осіб (2009), густота населення 974 особи/км².

Мови

Офіційні мови нідерландська та англійська мови. Англійською розмовляє більшість населення, також поширена іспанська мова, а також креольська мова пап'яменто.

Релігія

Церква Святого Мартіна

39 % мешканців є парафіянами Римо-католицької церкви, 12 % п'ятидесятники, 11 % методисти.

Економіка

Головним джерелом доходів жителів є туризм.

Аеропорт

Аеропорт Сінт Мартена, Міжнародний аеропорт імені Принцеси Юліани, входить до десятки найнебезпечніших у світі. Це пов'язане з тим, що один кінець злітної смуги розпочинається мало не з пляжа Махо, а з іншого кінця — впирається в гору.

Див. також

Примітки

  1. Конституція Сінт-Мартена. Архів оригіналу за 8 липня 2011. Процитовано 8 липня 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.