Анджело Секкі
Анджело Секкі (італ. Angelo Secchi, 28 червня 1818 — 26 лютого 1878)[5][6] — італійський священик і астроном, директор обсерваторії Папського Григоріанського університету. Член Паризької Академії наук, іноземний член-кореспондент Петербурзької Академії наук. Серед астрономів Секкі отримав неофіційний титул «батька астрофізики».
Анджело Секкі | |
---|---|
італ. Angelo Secchi | |
Народився |
18 червня 1818[1][2] Реджо-нель-Емілія, Емілія-Романья[2][1] |
Помер |
26 лютого 1878[3][1][…] (59 років) Рим, Італія[2][1] |
Країна | Королівство Італія |
Діяльність | астроном, фізик |
Alma mater | Stonyhurst Colleged |
Знання мов | італійська[4] |
Заклад | Петербурзька академія наук |
Членство | Лондонське королівське товариство, Французька академія наук, Російська академія наук, Національна академія наук Італіїd, Баварська академія наук і Туринська академія наук[2] |
Конфесія | Католицька церква |
Нагороди |
іноземний член Лондонського королівського товариства |
Біографія
Народився в Реджо-нель-Емілія. У 1833 році вступив в орден єзуїтів, здобув освіту в Римському єзуїтському колегіумі. До 1848 року викладав фізику і математику в єзуїтських колегіумах у Лорето та Римі, потім нетривалий час викладав у Стоунігерсті (Англія) і Джорджтаунському університеті (США). З 1849 по 1878 рік — професор астрономії та директор обсерваторії Римського єзуїтського колегіуму.
Один з піонерів астроспектроскопії. Упродовж 1863—1868 років вивчив спектри близько 4000 зірок; першим висунув ідею класифікації зоряних спектрів і розробив таку класифікацію, розділивши зоряні спектри на чотири основні типи. Ця класифікація залишалася загальновизнаною до введення на початку XX століття Гарвардської класифікації. Виділив також деякі пекулярні спектри, що не вкладалися в звичайну класифікацію (зірки з емісійними лініями, нові). Першим після Йозефа Фраунгофера успішно використовував об'єктивну призму. Вивчав поверхню Сонця (плями, гранули, протуберанці), розробив теорію його будови, засновану на уявленні про газ, що перебуває в стані сильного стиснення. Його погляди на природу Сонця викладені у праці «Сонце» (т. 1-2, 1870), що набула широкої популярності. У 1860 році вперше сфотографував сонячну корону. Одночасно з Вільямом Гаґґінсом виконав перші спектральні спостереження планет, відзначив присутність у червоній ділянці спектра Юпітера смуги поглинання, згодом ототожненої з метаном. У ранній період занять астрономією спостерігав планети (робив замальовки Марса), туманності, подвійні зірки. У 1859 році помітив дві темні лінії на Марсі і дав їм назву «canali» (протоки), прийняте потім Джованні Скіапареллі. Працював також у галузі геодезії, метеорології (прогнозування погоди), земного магнетизму.
Анджело Секкі вимірював у 1865 році прозорість морської води, занурюючи на тросі білий диск діаметром 30 см й зауважуючи глибину, на якій він перестає бути видимим. Ця глибина, виражена в метрах, приймається за міру прозорості води, а сам диск відтоді зветься диском Секкі.
На честь Анджело Секкі названо астероїд 4705 Секкі та два кратера — місячний і марсіанський[7].
Посилання
- Анджело Секкі в Encyclopædia Britannica
- Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Секки Анджело. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)
Примітки
- autori vari Enciclopedia Treccani — Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 1929.
- Туринська академія наук — 1757.
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118795953 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Chinnici I. Angelo Secchi: Portrait of a “Multi-versed” Jesuit Scientist // Angelo Secchi and Nineteenth Century Science / ed. by I. Chinnici, G. Consolmagno. — Springer, 2021. — P. 70. — 381 p. — (Historical & Cultural Astronomy). — ISBN 978-3-030-58384-2. — DOI:10.1007/978-3-030-58384-2_4.
- Chinnici I. Baptisms Register 1818. Архів оригіналу за 29 червня 2021.
- Secchi. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.