Анджело Ск'явіо

У дорослому футболі дебютував 1922 року виступами за команду клубу «Болонья», кольори якої і захищав протягом усієї своєї кар'єри гравця, що тривала цілих сімнадцять років. Більшість часу, проведеного у складі «Болоньї», був основним гравцем атакувальної ланки команди. У складі «Болоньї» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,7 голу за гру першості. За цей час чотири рази виборював титул чемпіона Італії, ставав володарем Кубка Мітропи (двічі).

1925 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни лише 21 матч, забивши 15 голів.

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1928 року в Амстердамі, на якому команда здобула бронзові нагороди, а також домашнього чемпіонату світу 1934 року, де італійці вибороли титул чемпіонів світу. Став героєм фінального матчу цього турніру проти збірної Чехословаччини. Основний час зустрічі завершився унічию 1:1, а у додатковий час саме гол Анджело Ск'явіо приніс італійській збірній перемогу у цій грі і перший титул найсильнішої футбольної збірної світу.

Розпочав тренерську кар'єру, ще продовжуючи грати на полі, протягом 1933—1934 років входив до тренерського штабу свого клубу «Болонья». Згодом, у 1946, також допомагав готувати цю команду.

1953 року був запрошений до складу Тренерської ради, яка займалася підготовкою національної збірної Італії. Протягом наступних років перелік персоналій, що входили до цього колегіального тренерського органу неодноразово змінювався, втім Ск'явіо незмінно перебував у його складі до 1958 року.