Андрей Мрий

Народився в селі Палуж, за іншими відомостями в селі Довгавичі Чериківського повіту Могилевської губернії, нині — Краснопільський район. Брат драматурга Василя Шашалевича. Походив з родини волосного писаря Антона і Єфросинії Шашалевичів.[1]. В родині було п'ятеро дітей: Антоніна, Андрей, Анастасія, Василь, Оксинья[2]. Бацька пісьменьніка памёр у 1902 годзе[3]і мати залишилася одна з п'ятьма дітьми (молодшій доньці було 2 роки). Мати робила все, щоб вивчити дітей[4]Маленький Андрій рано полюбив музику, навчився грати на віолончелі і разом з братом не раз давав концерти для односельців [3]. Василь Шашалевич, брат Андрія, відомий білоруський драматург, автор ряду оригінальних, сміливих за задумом п'єс, розділив трагічну долю брата, був засуджений в 1936 році і загинув у ГУЛАГу[2] у 1941 році заживо згорів у Томасінглагері[5].

Закінчив духовне училище і Могилевську духовну семінарію (1914). Продовжував навчання в Київській духовній академії. З третього курсу (1916) мобілізований в школу прапорщиків. Через 4 місяці відправлений на фронт в 94-й Єнисейський полк. З 1918 до 1921 року в армії, командир роти. Однак його військова кар'єра досить швидко закінчилася. Мрий захворів на тиф і після хвороби був направлений на Західний фронт, звідки в 1921 був демобілізований. У 1921-1926 рр. вчителював у містечку Краснопілля (викладав історію і французьку мову).

У 1923 році молодий учитель історії разом з братом і зятем створюють перший в районі народний театр[6]. На його пробудження як особистості, громадянина, патріота, а потім і письменника найбільший вплив зробило укрупнення Білорусі, в результаті чого республіці в 1924 році були повернені переважно етнічно білоруські території колишніх Вітебської і Могильовської губерній. Серед приєднаних територій було і Краснопілля. Це дало поштовх творчим силам, пробудило у людей потяг до рідної мови, культури, історії. У той же час Мрий активно включається в краєзнавчу роботу, якою тоді була охоплена вся республіка, і починає співпрацювати з журналом «Наш край» — органом центрального бюро краєзнавства [7]. У 1926 році письменник переїхав до Мінська, де почав працювати інструктором в Центральному бюро краєзнавства. У літературній столиці він застав досить напружену обстановку у зв'язку з розколом літературного об'єднання «Маладняк»[8].

26 травня 1929 року на чергових щорічних зборах літературно-мистецького об'єднання «Узвышша» Андрея Мрия, як і його молодшого брата Василя, взяли в члени об'єднання [9].

У 1934 році Мрий жив у Мінську, де працював у Бюро Краєзнавства, а також в термінологічній комісії[10]. Потым пачаў працаваць у газэце «Звязда»[11].

Нотатки Самсона Самасуя, видані 1953, Мюнхен

Публікувався з 1924 року. З родичами створив у Краснопіллі театр; видавав рукописний журнал «Пралеска». Збирав народну лексику, надсилав її в словникову комісію Інбелкульту. У серпні 1926 виїхав до Мінська, де на пропозицію Змітрока Бядулі став співробітником журналу «Наш край», потім інспектором Центрального бюро краєзнавства Білорусі. З 1933 року стильредактором в газеті «Зьвязда». Член літературного об'єднання «Ўзвышша» (з 1929 року; друкувався в однойменному журналі з 1927 року).

У 1929 році написав сатиричний роман «Записки Самсона Самасуя», який був оголошений «злісним пасквілем на радянську дійсність» (повністю опублікований у 1988: Полымя, №1; екранізований у 1990: «Пратарчака жыцьця, або Запіскі Самсона Самасуя»).

• Запіскі Самсона Самасуя. — Мюнхэн, 1953.
• Творы. — Менск, 1993.

• Арыгінальны артыкул^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Раман «Запіскі Самсона Самасуя» на «Беларускай Палічцы»

• Бугаёў Дз. Дасягнутае і страчанае // Полымя. 1993, №12
• Васючэнка П. Вяртаньне рамана, або Дзіўнае стварэньне Самасуя // ЛіМ. 1988, 29 красавіка
• Яго ж. Рэпрэсаваны сьмех: Роздум над лёсам і творчасьцю беларускага савецкага празаіка Андрэя Мрыя // Беларуская мова і літаратура ў школе. 1989, №3
• Яго ж. Трагедыя пісьменніцкага лёсу // Полымя. 2000, №5
• Грахоўскі С. Праўдзівыя дакумэнты жыцьця // Полымя. 1988, №1
• Лецка Я. Празорлівасць мастака // Полымя. 1990, №5
• Чыгрын І. Андрэй Мрый: спроба сатырычнай прозы // Чыгрын І. Крокі: Проза «Узвышша». — Менск, 1989
• Маракоў Л. Вядомы пад псэўданімам А.Мрый // Роднае слова. 2001. №9
• Мішчанчук М. І., Шпакоўскі І. С. Беларуская літаратура ХХ ст.: Вучэб. дапам. — Мн., 2001.
• Леанід Маракоў. «Андрэй Шашалевіч (А. Мрый)». // «Біяграфіі». — Менск: 2012.