Андре Шеньє (опера)

Слуги графині під проводом мажордома жваво готуються до прийому гостей. Серед них молодий Шарль Жерар. Він на відміну від свого батька, гидує прислуговувати аристократам. Згідно з ідеалами Просвітництва, Шарль вважає усіх людей рівними, тим більше, що він закоханий в дочку графині прекрасну Мадлен. Входять Мадлен і графиня, вони не звертають уваги на лакея. Графиня віддає накази мажордому, Мадлен розмовляє з покоївкою Берсі про своє вбрання. Усе готово. З'являються гості. Серед них письменник Флевіль, який представляє господині і її дочці молодого поета Андре Шеньє. Графиня розмовляє з прибулим абатом. Мадлен зацікавилася поетом. Запрошені артисти, вбрані пастухами і пастушками, виконують пастораль. Флевіль хвалить Шеньє не лише як поета, а й як імпровізатора, графиня просить його почитати свої вірші, а Мадлен дає тему для імпровізації — кохання. Шеньє імпровізує, але в його віршах звучить думка, що зараз не час для кохання, батьківщина вимагає від суспільства участі в житті народу, подолання його злиднів, задоволення насущних потреб. Товариство шоковане. В цей час Жерар заводить до залу натовп жебраків-селян. Він гнівно викриває аристократичне середовище і підкріплює промову показом справжніх, а не театральних селян. Графиня наказує Жерару забиратися геть. Разом з народом йде і Шеньє. Музики грають танок, і товариство продовжує веселитися.

Офіціант Матьє розмовляє з мулаткою Берсі. Місто збуджене. Щойно в Конвенте Жан-Поль Марат здобув перемогу над жирондистами, і тепер натовп з вигуками «Смерть жирондистам, хай живе Марат!» ходить по вулицях. До співрозмовників підходить людина в костюмі «Інкруаябль» (неймовірний, фр. Incroyable, за часів Директорії (1795-1799) так називали молодих франтів з вищих верств суспільства, костюм яких був верхом ексцентричності). Він є шпигуном і звинувачує Берсі у тому, що вона спілкується зі своєю колишньою господинею-аристократкою. Берсі з гнівом відкидає всі звинувачення і висміює «Інкруаябля». Біля кафе зустрічаються Шеньє і його друг Роше. Шеньє — помірний революціонер, близький до жирондистів. Роше попереджає, що після перемоги радикальних революціонерів для Шеньє небезпечно залишатися в Парижі, йому треба тікати. Але поет відмовляється. Він захоплений загадковою інтригою — щодня він отримує любовні листи від невідомої дами, і ось-ось відбудеться побачення. Чергова революційна демонстрація перериває побачення друзів. З'являється Жерар. Він радикал-революціонер, якобінець. «Інкруаябль» доповідає йому результати своїх спостережень. Жерар все ще закоханий у Мадлен і прохає шпигуна розшукати її. У цей час Берсі у натовпі повідомляє Шеньє, що невідома жінка зараз буде тут. Натовп розсіюється, і на вулиці залишається сам Шеньє. З'являється Мадлен. Вона зізнається Шеньє, що кохає його, і що це вона писала йому листи. Шеньє також кохаж Мадлен. Але побачення закоханих перериває Жерар, якого привів «Інкруаябль» після того як усе підслухав. Раптом з’являється Роше і уводить Мадлен. Шеньє і Жерар оголюють шпаги. «Інкруаябль» біжить по допомогу. Шеньє завдає Жерару поранення. Той згадує, що вони були друзями на початку революції, прохає Шеньє піти і попереджає, що його як жирондиста включено до списку підозрілих, що підлягають арешту. Шеньє іде. Повертається натовп. На питання, хто його поранив, Жерар відповідає, що не знає його. Натовп з криками «Смерть жирондистам!» забирає Жерара.

Матьє і Жерар, який видужав після поранення, звертаються до народу із закликом вступати в революційну армію і жертвувати на військові потреби, так як міжнародна контрреволюція веде нещадну війну проти Франції. На заклик відгукується стара Мадлон, син якої загинув при штурмі Бастилії, а старший онук — у битві під Вальмі. Тепер вона привела свого молодшого онука, щоб він вступив до армії та захищав революцію. З патріотичними піснями натовп йде. У залі лишається Жерар. До нього приходить людина в костюмі «Інкруаябль». Він повідомляє, що Шеньє заарештований, але для звинувачення бракує доказів. Жерар коливається, тоді «Інкруаябль» розповідає, що Шеньє продовжує зустрічатися з Мадлен. Засліплений ревнощами, Жерар пише донос на Шеньє, в якому звинувачує його у зв'язках зі зрадником революції генералом Дюмур'є. «Інкруаябль» забирає папір. До зали заходить жінка під вуаллю, коли вона відкриває обличчя, Жерар бачить, що це Мадлен. Він намагається говорити їй про своє кохання, але Мадлен відкидає освідчення Жерара. У люті Жерар згадує усі приниження і несправедливості, яким він піддавався у замку графині де Куан’ї, як його з ганьбою вигнала графиня, а Мадлен не звертала на нього уваги. Мадлен каже, що все змінилося, тепер він є її гонителем: графиню вбито повсталим натовпом, замок спалений, єдина людина, яка ще прив'язує Мадлен до життя — у в'язниці, і їй загрожує страта. Вона готова пожертвувати усім, аби врятувати Шеньє, якщо ні — вона помре разом з ним (знаменита арія Мадлен «La mamma morta»). Вражений зізнанням Мадлен, Жерар вирішує врятувати Шеньє. Зал знову заповнюється натовпом. Обвинувач Фук'є-Тенвіль починає розбір справ під вигуки натовпу, що вимагає смертних вироків. Викликають Шеньє. У відповідь на звинувачення у зв'язках з Дюмур'є Шеньє підтверджує, що воював під керівництвом генерала під Вальмі і захищав Францію. Жерар намагається спростувати свій донос, але натовп звинувачує його у тому, що він продався ворогам революції. Судді під схвалення публіки виносять Шеньє смертний вирок.

Тюремник Шмідт приводить до камери Шеньє його друга Роше. У в'язниці Шеньє відмовився від революційної і політичної діяльності та пише ліричні вірші про кохання та весну. Один з них він читає Роше. Шеньє проводжає Роше до виходу. Тим часом до в'язниці прийшов Жерар. Несподівано тут він зустрічає Мадлен. Вона помінялася із жінкою, яку засуджено до страти, і тепер буде поруч з Шеньє до самого кінця. Вражений Жерар йде просити про помилування до самого Робесп'єра. Повертається Шеньє. Він у захваті від того, що побачив Мадлен. Закохані, які не могли бути разом за життя, поєднаються в смерті. Повертається Жерар. Робесп'єр відкинув прохання про помилування поета — поетам не місце в країні, де тріумфує розум. Заходить тюремник. Він викликає Андре Шеньє і Іду Леґрей (під цим ім'ям до в’язниці проникла Мадлен). Закохані беруться за руки і йдуть до гільйотини.

1. Archivio Storico Ricordi — 1808.
   d:Track:Q3621644